Володимир Володимирович, як і десять років тому, нині намагається застосувати перевірений козир. Тоді, у серпні 1999 року його Дума затвердила на посаду Прем’єр-міністра не тільки через те, що цього дуже хотів хворий і майже некерований Борис Єльцин – Путін більш егоїстично продовжив наступ на так званих “чеченських бойовиків” (пам’ятаєте, путінське “мочить в сартирах”), укотре підтвердивши імперіалістичний дух Росії. Адже на кону стояло обеззброєння і підкора невеликої кавказької республіки з подальшим приєднанням її до роздертої карти РФ. Досягнення мети відбулося завдяки традиційному набору влади: провокації, шантаж, питки мирного населення.
Тепер Путін грає “доброго царя”, котрий обома руками за “мультикультурний проект”. Він розуміє: щоби у першому турі виграти президентські вибори з мінімальним втручанням адмінресурсу і фальсифікацій, потрібно підтягнути голоси нацменшин. Бо, приміром, москвичі у грудні минулого року продемонстрували свою незгоду з результатами виборів до Держдуми у формі масових вуличних протестів, а отже, є ризики робити ставки на них. “Мультикультурна карта” може зіграти за умов, коли Кремль відмовиться від претензій “вищої раси”.
Ще одна теза Путіна, що варта уваги, стосується привласнення державного майна. “В самом начале моего первого президентского срока мы столкнулись с настойчивыми попытками продать за рубеж ключевые активы. Сохранение в частных руках нескольких человек стратегических ресурсов страны в перспективе 5-10 лет означало, что контроль за нашей экономикой будет осуществляться извне”, - б’є у набат Путін у новій статті “Нам нужна новая экономика”. Дивно, що політичний діяч переймається цим питанням напередодні третього президентського терміну. Адже саме Путін (це підтверджують багато російських дослідників, зокрема, автор книги “Кто есть мистер Путин и кто с ним пришел” Алексей Мухин) стояв у витоків приватизації стратегічних об’єктів своєї країни. Так, працюючи у тандемі ще з мером Санкт-Петербурга Анатолієм Собчаком, Путін брав участь у продажі військових кораблів, фабрики алкогольних напоїв “Самтрест”, низки готельних комплексів… Цікаву думку з цього приводу висловила російський політолог, провідний науковий співробітник Московського центру “Карнегі” Лілія Шевцова: “Із того, що Путін робив у попередні 12 років, у мене немає жодного сумніву в тому, що навіть якщо б він раптом і захотів трішки “прочинити кватирку”, щоб провітрити російську затхлу комірку, він зміг би це зробити… Логіка путінського режиму наступна: потрібно продовжувати окопуватися”.
Нещодавня обмовка телеведучої ТВК Красноярськ про те, що потрібно замість Леніна поховати Путіна, має яскраве підтвердження давньої мудрості: “Що на думці, те й на язиці”. Рейтинг “великого кормчого” залишається роздутим силами його підлеглих та фанатиків із закритого акціонерного товариства “Единая Россия”. Царизм XXI століття в обгортці “керована деморатія” не виправдав себе і, очевидно, з усіма декораціями та акторами повинен здійснити політ у тартар.