У ЗМІ одразу почали ширитися популістські заяви деяких експертів, що цей закон суперечить Конституції та скасовує безкоштовну медицину. Час почати чесне обговорення, чого від нього насправді чекати українцям.
Як учасник міжфракційної депутатської групи «За повний цикл відкритої політики» я провів чимало робочих зустрічей з працівниками медзакладів Чернігівщини. Я наочно побачив, як ламається фінансування медичних установ при проведенні адміністративно-територіальної реформи. Через те, що МОЗ проводить медичну реформу не узгоджено з адміністративно-територіальною – фінансування деяких лікарень стає просто неможливим. Лікарні, що були на балансі районів, переходять на баланс ОТГ, які в багатьох випадках неспроможні фінансувати їх самотужки у достатньому обсязі. Саме завдяки закону 2309, у нас з’являється можливість вирішити це наболіле питання.
Закон дає можливість розробити механізм міжбюджетних трансферів, що передбачатиме переказ коштів з бюджету однієї ОТГ до іншої (якій, власне, й належить лікарня), а вже потім - розподіл бюджетних коштів на потреби медзакладу.
Закон №2309 також регламентує зміну форми власності (лікарні стають комунальними або державними неприбутковими підприємствами, а не державними установами, як раніше), та механізм, за яким вони зможуть укладати договори з будь-яким іншим підприємством, страховою компанією, іншою адміністративно-територіальною одиницею. Важливо й те, що такі угоди лікарня зможе укладати й з окремими пацієнтами, а це необхідно для впорядкування оплат за надання медичних послуг. Нарешті, так звані «благодійні внески», що сплачуються пацієнтами до фондів лікарень, стануть офіційними.
Закон №2309 необхідний насамперед медичній системі на місцевих рівнях. Наведу лише два приклади з Чернігівщини. Непослідовність реформ призвела до критичної ситуації з Козелецькою лікарнею. Через те, що Козелецька ОТГ досі не створена, Остерська ОТГ забрала всі гроші, які виділені державою на фінансування місцевих медзакладів (Остерської та Козелецької лікарень). Козелецька лікарня вимушена була шукати підтримки у Деснянської громади. Так сталось через відсутність механізму розподілу державних субвенцій. Положення ж закону №2309 дозволять упорядкувати та осучаснити принципи фінансування клінік в умовах утворення ОТГ.
Ще один приклад - ситуація у Прилуках. На відстані у 500 м тут знаходяться два лікувальних заклади - районна та міська лікарні. Перша отримує більше грошей, відповідно до кількості населення, що мешкає на території Прилуцького району. Друга - грошей отримує менше (відповідно до того ж подушного нормативу), але має сучасне оснащення, тому пацієнти частіше звертаються за допомогою саме сюди. Де-факто, бюджетні гроші на лікування мешканців району виділяються районній лікарні, а лікування люди проходять у міській. Як результат, у районній лікарні - профіцит коштів, у міській - дефіцит. Закон №2309 дозволить упорядкувати розподіл фінансування, щоб гроші йшли на утримання і розвиток дійсно ефективних закладів. Район нарешті зможе сплачувати лікування своїх мешканців у тих лікарнях, де їм надають дійсно кваліфіковану допомогу.
Прийняття закону №2309 - це лише перший крок на шляху до розбудови медичної галузі в Україні. З набуттям цим законом чинності буде тільки впроваджена можливість отримання лікарнями коштів, але механізм для цього поки що не розроблений. На порядку денному з’явиться нова проблема - неможливість контролювати діяльність лікарень, які, ставши комунальними чи державними підприємствами, надаватимуть послуги на монопольних умовах, а, отже, можуть необмежено завищувати ціни на медичні послуги.
Під час голосування у сесійній залі ми добилися внесення правки про впровадження спостережних рад, що зможуть контролювати діяльність лікарень. Але ще має бути розроблений механізм їх створення та функціонування, і ми будемо займатись його розробкою. Наразі я сподіваюсь, що активна позиція громадськості та органів місцевого самоврядування цьому сприятиме, але це питання має бути обов’язково вирішено системно на законодавчому рівні.
Які кроки зараз необхідні? Кабінет Міністрів України має негайно розробити пакет законів й підзаконних актів (зокрема, законопроект №4456 «Про організацію медичного обслуговування населення в Україні» запропонований Комітетом з питань охорони здоров'я ВРУ, у розробці якого я взяв участь як співавтор), а Верховна Рада - затвердити якомога швидше.
Зокрема, треба:
- розробити єдині правила розрахунку вартості медичних послуг;
- визначити, які медпослуги (та у якому обсязі) сплачуються державою, а що пацієнти отримують власним коштом;
- затвердити порядок функціонування спеціального наглядового органу - спостережних рад, що будуть здійснювати громадський контроль за діяльністю лікарень;
- укласти механізм роботи системи фінансування медичних закладів.
Отже, щоб прогресивний та нагально необхідний закон №2309 не став «токсичним», треба терміново сформувати всю допоміжну нормативно-правову базу. Це і є нагальним завданням Кабміну та депутатського корпусу. Впевнений, що і МОЗ, і Уряд, і депутатський корпус, і громадськість розуміють актуальність цих питань, і спільними зусиллями ми зможемо екологічно впровадити його у життя у найкоротший термін.