Так, за останні 6 років присутність Парламентів світу у соцмережах збільшилась майже у 5 разів. У 2016 році члени 80% опитаних Парламентів використовували соціальні медіа (переважно Facebook), щоб спілкуватися зі своїми виборцями.
Опитування чітко продемонструвало й топ-напрямки, за якими народні обранці всього світу працюють зі своїм електоратом онлайн:
- інформування громадян про зміни у політиці та нові законодавчі ініціативи (74%);
- пояснення широкому загалу особливостей роботи парламенту (64%);
- залучення громадян до політичного процесу (62%).
Ще одним перспективним напрямком (причому як у нас, так і закордоном) є залучення громадян до процесу прийняття рішень. З цією метою соцмережі використовують представники лише 26% Парламентів.
Та навіть з таким незначним показником соцмедіа встигли неодноразово послугувати демократичним проявам у різних країнах світу. Мешканцям Гонконгу вони допомогли протистояти законопроекту, який загрожував свободі слова. Депутати Сомалі отримали в соцмережах підказку громадян, кого обрати новим прогресивним президентом. В Ірані завдяки соцмережам народ врятував депутата-антикорупціонера від арешту силовими структурами. Цей список можна продовжувати.
Що там в українському політичному Facebook та Twitter
Українські політики не відстають від західних колег у використанні соцмедіа для професійних цілей. Ще з минулого скликання Верховної Ради (2012-2014 рр.) депутати, такі як Оксана Продан або Віктор Чумак, вперше почали інформувати про роботу Ради у Facebook.
Пройшло лише три роки, а активні профілі вже мають майже три чверті народних обранців (72%).
“Сприймаю соціальні мережі як один із каналів комунікації, спосіб обмінюватися думками і отримувати нову інформацію. Майже завжди відповідаю на коментарі, в яких мене щось запитують”
Оксана Продан, фракція БПП
Лідером за рівнем присутності у Facebook є фракція Радикальної партії Олега Ляшка – 90% її складу можна знайти у соцмережі.
А от у фракції «Відродження» найменше прагнуть до он-лайн відкритості та спілкування - лише половина її членів зареєстрована у Facebook.
Саме на сторінках соцмереж українські політики намагаються донести інформацію про свою роботу - обговорюють та публікують власні позиції з найбільш резонансних питань.
“Використання соцмереж є дуже важливим, тому планую працювати в цьому напрямку. Наразі ж, якщо бачу в соцмережі дискусію навколо питань, пов’язаних з моєю професійною діяльністю, висловлюю власну позицію в рамках позиції фракції”
Олександр Опанасенко, фракція «Самопоміч»
Часто он-лайн активність парламентарів робить їх ньюзмейкерами. За результатами опитування представників ЗМІ в рамках проекту PolitEyes, Facebook-аккаунти потрапили у ТОП-3 ресурсів, з яких журналісти переважно дізнаються інформацію щодо законопроектів та законодавчої діяльності.
“Я розглядаю соцмережі, по-перше, як засіб для комунікації з виборцями. Були навіть випадки, коли більше уваги приділяла законопроекту завдяки адвокації в соцмережах. По-друге, соцмедіа – це ефективний спосіб висвітлення інформації про свою діяльність для журналістів”
Вікторія Пташник, позафракційний депутат
Соціальні мережі дозволяють депутатам швидко донести власне бачення того чи іншого питання не лише в межах країни, а й до колег, високопосадовців, представників медіа з-за кордону.
“Використовую Twitter, щоб спілкуватися з послами іноземних держав, доносити свою позицію та позицію партії «Об’єднання «Самопоміч» до керівників міжнародних організацій. Через Twitter підтримував контакт з голландськими колегами до і після референдуму. Завдяки цій соцмережі отримав запрошення та дав інтерв’ю італійським та французьким медіа”
Сергій Кіраль, фракція «Самопоміч»
Українські парламентарі активно використовують соціальні медіа, особливо Facebook, але у цьому процесі є свої особливості та прогалини.
Особливі можливості української Facebook-спільноти
Український Facebook суттєво відрізняється від інших країн. За кордоном сервіс більше використовується в особистих цілях, тож там побудувати культуру вирішення суспільно-політичних питань у соцмережі – ще той виклик.
Втім, як свідчать дослідження та закордонні кейси останніх років, соцмережі відіграють все більшу роль у розвитку демократії – починаючи від більшої залученості до виборчого процесу та закінчуючи громадськими кампаніями проти окремих законопроектів.
В Україні, навпаки, з самого початку соцмережа Facebook стала майданчиком для обговорення професійних та політичних тем. Українському суспільству не потрібні спеціальні функції Facebook, щоб цікавитися політичними процесами в країні. В соцмережі знаходиться апріорі активна та небайдужа аудиторія.
“Особисто мені Facebook допоміг пояснити, чим зашкодять зміни до Конституції щодо надання окремим районам Донбасу особливого статусу або закон про вибори на тимчасово окупованих територіях. Висвітлення цих аспектів у соцмережі допомогло змінити ставлення суспільства”
Роман Семенуха, фракція «Самопоміч»
Цю особливість взяв на озброєння і Уряд. Кабмін активно використовує соціальні мережі не лише для популяризації своїх ініціатив серед громадян (наприклад, кампанія на підтримку електронної системи держзакупівель ProZorro або медична реформа від МОЗу), але й для залучення громадянського суспільства до вирішення долі законопроектів.
“Періодично ми в МЕРТі використовуємо соцмедіа, щоб «збити» корупційні ідеї, як це було з внесенням шкідливих для роботи ProZorro правок. В таких випадках, як правило, я пишу пост разом з громадянськими організаціями, активно його поширюємо. В результаті «зрада» набуває значного розголосу, і історія в Парламенті затихає”
Максим Нефьодов, перший заступник Міністра економіки
Секрет успіху – вправне об’єднання онлайн-зусиль всіх, хто може вплинути на рішення депутатів (те, що західні дослідники називають «connective action»): громадських активістів та організацій, лідерів думок, експертів, бізнесу та небайдужих громадян.
В Україні вже сформовані всі передумови для успіху такої моделі демократії. Колективним діям у Facebook часто не вистачає лише організованості та системності.
Функцію ж об’єднання можуть виконувати якраз народні обранці, які, попри активність у соцмережах, не повною мірою реалізовують їх потенціал.
Для цього важливо, щоб депутати навчилися взаємодіяти зі своїми виборцями онлайн. Громадянам же, які мають чітку позицію з того чи іншого політичного питання, треба виробити звичку встановлювати зв'язок з однодумцями, в тому числі у Верховній Раді. Тоді розвиток digital-демократії в Україні може стати ще більш потужним, ніж у західних суспільствах. Навіть без спеціальних функцій у Facebook.