Вирішального, тому що без гарантії реальних коштів самі лишень патріотичні наміри експертів-волонтерів не спроможні дати належний коефіцієнт корисної дії. Ну бо який ККД може бути у де-факто віртуального проекту, без стовідсоткової впевненості, що він відбудеться, у просування наосліп, гіпотетично, без можливості обгрунтовано вести комунікації з можливими учасниками і партнерами, підрядниками, розрахувати бюджет, оцінити його дефіцит і докласти зусиль до фандрайзингу?
Схоже, кабінетні чиновники зовсім не уявляють собі елементарних засад культурного менеджменту, як саме втілюються комплексні міжнародні проекти, якого тайм-менеджменту і контролю якості потребують.
Менше з тим, навіть і за два місяці до найбільшого у світі книжкового форуму, до якого держави і видавці зазвичай готуються протягом всього року, в України ще є шанс. Тому що є достатньо небайдужих фахівців, і хочеться вірити, що десь є і меценати, які готові «робити неможливе», вкладати свій час, компетенції і ресурси задля того, щоб Україна була представлена гідно.
АЛЕ є одне «але». Як повідомили робочій групі у Держкомтелерадіо (основний експонент-заявник на стенд України у Франкфурті), виявляється, на даний момент самої постанови Кабміну для успішної реалізації проекту вже недостатньо: ще три місяці можуть «з’їсти» подальші тендерні процедури, до яких зобов’язує держава, аби ці кошти можна було використати на оплату виставкової площі, побудови стенду, підготовку і друку інформаційних матеріалів тощо. Коли подія вже мине? Не кажучи про абсурдність пропозиції Франкфуртському ярмарку, у якого тисячі експонентів (здатних, на відміну від нас, цивілізовано оплачувати замовлені виставкові площі), взяти участь в українському тендері, та ще й просити потім повернути частину коштів, запланованих на інші проектні витрати. Чому це тут вважають нормальним – ганьбити цілу вітчизняну сферу культури - книговидання, роблячи світові такі «спокусливі» пропозиції? Чи не час визнати невідповідність цих мутних, атавістичних бюрократичних механізмів, які дісталися нам у спадок ще з СРСР, сучасним реаліям, і прийняти світові практики управління культурою і креативною економікою?
Зважаючи на те, що Україна отримала приблизно 30% знижки на ціну зарезервованого майданчика, чудову, помітну локацію на найбільшому у світі книжковому форумі, перспективу колись отримати статус Почесного Гостя, втрачати цей шанс через процедурне гальмування просто злочинно. Ми ж не хочемо 100 кв.м. пустої плями з приміткою «тут могла б бути Україна»? Чесно кажучи, я не знаю, що саме може наразі врятувати ситуацію – може, хіба що спеціальний указ Президента про скасування чи спрощення, прискорення тендерної процедури. І широкий розголос.