Блог Ірени Скуратовської

Фотокореспондент

Все записи блога
  • На дев'ятій хмарі сьомого неба: Volbeat у Копенгагені Кіловати елвіс-металу, тонни конфеті, величезні чорні кулі з черепами. Тисячі ліхтариків, усмішок і сяючих очей у залі. І звісно улюблені данські парубки на сцені Роял Арени.
  • Бій вогню з вогнем: Apocalyptica у Києві Чистий драйв треш-металу від Майстрів перепилювання віолончелей.
  • #ТрубаКличе: Друга Ріка у Києві Бурхливий океан тисяч рук, мерехтливі ліхтарики смартфонів і задоволено, навіть трохи скажено сяючі очі тисяч людей. Тисяч вірних жінок і чоловіків, які прийшли на заклик #ТрубаКличе
  • Мій темний неспокій: Poets of the fall у Києві Цього разу вони повернулися без звичного маскараду та епатажу. Без масок, без пір'я, без розмальованих облич.
  • Пандемія металу: Accept у Києві Разом зі скреготом і ричанням електрогітар у жилах закипає розплавлена сталь.
  • Некласична класика: Тарья Турунен у Києві Тарья привезла до Києва справжній дух Різдва. 
  • Повний блекаут: Scorpions у Києві Потужно, яскраво і голосно: Палацом спорту з блискавками і гітарним риком пронісся хардроковий ураган Scorpions.
  • Психоз і натхнення: Poets of the fall у Києві Під прекрасну музику Поетів так легко відірватись від реальності. Нехай і на один листопадовий вечір.
  • And thrash metal for all: Apocalyptica у Києві Фантастичний вечір треш-металу на віолончелях: фехтування на смичках, гра лежачи на підлозі, неймовірне лайт-шоу й екстатичний рев натовпу.
  • Ґленн Х’юз у Києві: і нехай усе палає «Це не ви прийшли побачити мене – це я прийшов побачити вас». Побачити і забрати на один вечір наші життя.
  • Металеве серце: Удо Діркшнайдер у Києві Ричання гітар і пронизливий вокал. Ніщо так не піднімає бойовий дух восени як дві години тевтонського хеві-металу.
  • Всі на борт: Depeche Mode у Києві Як же добре було знову їх побачити. І врешті здійснити давнє бажання познімати DM із відстані кількох метрів.
  • Палена гума і рев двигунів: Moto Open Fest у Києві Фоторепортаж із другого дня фестивалю
  • Вечір металкору з Architects Прекрасний світловий перфоманс і хмари диму супроводжували пісні протягом усього шоу. Правда, під час "Downfall" апаратура не витримала – згасло геть усе, залишивши звучати тільки…
  • Вибухове натхнення: David Garrett у Києві Відчуття реальності зникає і ти просто впадаєш у стан ейфорії і музичного трансу, а свідомість літає десь під дахом палацу.
  • Poets of the Fall у Києві: Драма назавжди Повітряні кульки та металеві шипи. Мерехтіння ліхтариків і гра тіней. Звуки акустичної гітари, від яких впадаєш у легкий транс. І чарівна усмішка янгола.
  • Everlast у Києві: гітара, віскі, блюз Сріблясте волосся, білосніжна борода. Той самий голос, ті ж звуки акустики. Склянка віскі на сцені. Feels like home.
  • Nazareth у Києві: Нові часи Менше лірики. Більше драйву. Без Дена Маккаферті та волинки. З новим скаженим вокалістом-енерджайзером Карлом Сентансом. Це нові часи Nazareth.
  • Свято олдскулу: Uriah Heep у Києві Цього вечора вони знову тут, у Києві. За якісь хвилини вийдуть на сцену, щоб розірвати зал, заповнений сотнями фанів британського хард-року.
  • Велике повернення Скорпіонів Різкий звук сирен швидко тоне у тисячах голосів, які кличуть Scorpions на сцену. Завіса падає, білосніжні промені прожекторів на якусь мить засліплюють очі.
  • Промені тіней: Apocalyptica у Києві Магічні звуки віолончелей, штормові хвилі волосся, що б’ються об інструменти, світловий перформанс і приємна несподіванка у вигляді виконання гімну України. Гарячі фінські хлопці з…
  • Назад у 80-ті: Томас Андерс в Києві. ФОТО Мабуть, це було вперше, коли я пішла не на рок-концерт. І це було справді чудово. Просто не могло бути інакше: Modern Talking я люблю не менше ніж Скорпів, Whitesnake чи Deep Purple…
  • Друга Ріка: can't stop. ФОТО Небезпечно озброєні позитивом і драйвом. Нестримні. Справжні. Свої.
  • Табула Раса: теплі обійми індіанців. ФОТО Музика, повітря, блиск в очах, усмішки від тонн жартів, тепло віртуальних обіймів випромінюють енергію індіанців. Індіанців з племені Табула Раса.
  • Еверласт в Києві. ФОТО Піти на акустичний концерт Еверласта було майже спонтанним рішенням. Інтуїція не підвела: гітара, клавіші, віскі і багато якісної хорошої музики.