Сцену повністю закриває завіса, на якій зображена металева корона зі скорпіоном – обкладинка крайнього альбому «Return To Forever». Півтори. Години. Очікування. Нарешті в залі поволі зникає освітлення. Враз з’являється різкий звук сирен, але він швидко тоне у тисячах голосів, які кличуть музикантів на сцену. Завіса падає, білосніжні промені прожекторів на якусь мить засліплюють очі.
Скорпи вже на сцені: починають із нового драйвового бойовика Going out with the Bang. Екран позаду музикантів перетворюється на велетенські колонки, які вибухають жовтогарячим вогнем під час приспіву. Клаус Майне періодично підбігає до краю «язика» сцени, простягаючи мікрофонну стійку в натовп щасливчиків у перших рядах.
Відеоряд до наступного треку Make it Real виявляється приємним сюрпризом: на моніторі – силуети рокерів на фоні українського прапора. Гігантські тіні повільно рухаються за спинами «хлопців»: безперечно ефектний хід.
«Добрий вечір, Київ! Як справи?», – Клаус вітається із залом українською, навіть акценту майже не чути. 12-тисячний натовп ще більше шаленіє: публіка кричить і аплодує, демонструючи щире задоволення від перформансу.
Далі грають качову The Zoo (якщо раптом хтось не знає, що таке кач, послухайте цей трек і все зрозумієте) та інструментальну Coast to Сoast. Скорпи вже на повну заграють із залом, розкидають медіатори і барабанні палички. Здається, вони зовсім не змінились із часу їхнього попереднього концерту в Україні – все такі ж енерджайзери.
На сцені знову з’являється Клаус. «Дякую!», – знову вигукує він українською.
«О так, ми повернулись до України! Наступні декілька пісень повернуть нас у середину 70х, коли ми грали у Німеччині. Ми їздили у старому фургоні тими автобанами по всій країні, і ніколи не думали, що врешті-решт ми дістанемось до Києва».
Ці пісні 70х – Top of the Bill, Steamrock Fever, Speedy's Coming та Catch Your Train – грають одним довгим треком. І старше покоління порадували, і не перебрали з раритетами.
Ще одна нова пісня – We Built This House – стала однією з моїх улюблених. Від живого виконання мурашки табунами бігають. Надзвичайно красиво.
Поки Клаус, Рудольф і Паша на декілька хвилин зникають за сценою, Матіас видає неймовірно потужне гітарне соло під акомпанемент барабанів Джеймса.
Не обійшлось і без акустичного міні-сету. Безліч вогнів мобільних телефонів світяться у темряві, безліч голосів співають разом із гуртом Send me an Angel, присвячену загиблим на Майдані.
Обов’язкова частина концерту – драм-соло Kottak Attack. Це вже класика жанру: Джеймс гатить по барабанам, одним духом випиває великий «бокал» пива, демонструє своє тату на спині. Однак цього разу до основної програми додається ще вдягання синьо-жовтої футболки із зірками ЄС, презентованої у німецькому посольстві напередодні.
«У мене для вас є три слова: You kick ass!», – вигукує Коттак і смалить ще шматок із вічної ледзеппелінівської Rock and Roll.
Скорпи закінчують свій епічний виступ чотирма хітами – Blackout, Big City Nights, Still Loving You та Rock You Like a Hurricane.
За спинами музикантів знову з’являється корона. It’s time to say goodbye. Рудольф піднімає високо над головою криваво-червоне плюшеве серце – подарунок від фанів, Клаус накидає на спину український прапор. Ще раз дякують. Усмішки. Обійми. Поклон.
Приїжджайте ще. Ви ж знаєте – вам тут раді завжди.