ГлавнаяБлогиБлог Студії DocNoteFilms

Як українські ветерани повертаються до цивільного життя через бізнес?

Повернутися з війни – набагато складніше, ніж просто сісти на потяг чи автобус додому. Знову перелаштувати своє життя, наново звикати до зовсім інших обставин, самому вирішувати, чим зайнятися і що робити, не покладаючись на накази «згори», намагатися пристосувати свій новий досвід до старих обставин… І це тільки верхівка айсбергу. Студія DocNoteFilms досліджує проблеми повернення військових до цивільного життя в найбільшому українському документальному проєкті про ветеранів – серіалі «Крутий Заміс». Ми підібрали кілька історій від героїв проєкту, що розповідають – як знайти нового себе й те, чим зайнятися у мирному житті.

Майя Москвич – ветеранка, доброволиця батальйону Кульчицького, батальйону Гарпун і полку Миротворець, засновниця лучного клубу «Луцькі соколи». До війни Майя працювала в Луцькому центрі національно-патріотичного виховання молоді, а потім і керувала ним, активно брала участь у громадському житті, зокрема в лавах Національного Альянсу. Брала участь у Революції Гідності, а згодом вирушила й на Схід. У 2017 році звільнилася з війська за станом здоров’я – і постало питання, що робити далі.

Ветеранка потрапила на тренування до Invictus Games, і відтоді лучний спорт став її власним порятунком та способом повернутися.

Фото: надане DocNoteFilms

«У якийсь момент я зрозуміла, що після тренувань в мене в голові немає думок. А тоді дуже мене “грузило”. Це були перші місяці після звільнення – роботи немає, немає де жити, все що вміла робити до війни, я вже забула. Єдине, що я вміла – це тримати зброю в руках, складати, розбирати, стріляти», – розповідає Майя. Але військову кар’єру продовжувати було неможливо – організм не витримував навантажень.

«Був такий депресивний стан… Словом, повернення по повній програмі. А після стрільби цих думок не було, бо коли стріляєш, ти маєш думати про техніку, як руки стоять, як випуск тягнеш, найти такий контакт з тілом, що поки про це думаєш, про інше – просто ніколи. У стрільбі потрібно бути дуже спокійним – якщо нервуєшся, сердитий, в тебе не відбудеться пострілу.

Це інтелектуальний вид спорту – постріл відбувається в голові, в мізках. І в цей момент, коли все летить, треба бути абсолютно зосередженим і контролювати себе. Мені стрільба дуже допомогла стабілізувати свій психологічний стан».

Фото: надане DocNoteFilms

Перед тим, як зайнятися клубом стрільби з лука, Майя пробувала інші справи, але з ними не щастило. І зрештою ветеранка вирішила, що в Луцьку варто створити місце, де ветерани могли б займатися лучним спортом.

«Один із принципів Ігор Нескорених – це розширені можливості, і я вирішила: не можу нічого в цьому світі змінити, але можу зробити щось дуже маленьке для кількох людей в Луцьку. І так створила таке місце. Це не мало бути ні власною справою, ні бізнесом, просто реабілітація для ветеранів. Але до нас приєдналися і цивільні, і діти, стало багато людей, і зрештою це вже переросло у власну справу. Я досі в Луцьку і я щаслива, що я цим займаюся».

Майя навчалася у Київській Школі Економіки на програмі для учасників АТО, а зараз – вчиться на тренера в Луцькому інституті розвитку людини Університету «Україна» та розвиває лучний клуб. У «Луцьких Соколів» займається вже понад 30 осіб – і ветеранів, і цивільних, а все починалося з шістьох. Ветерани, які готуються до Ігор Нескорених, займаються безкоштовно. Знайшлося й нове приміщення на базі університету. Майя впевнена: треба докладати зусилля та не опускати руки, і все можливо.

Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook, Twitter и Telegram