У цьому зв’язку абстрагуючись від низки технологічних і фінансових питань, в тому числі вже порушених, варто звернути увагу на такі моменти:
1. Згідно з українським законодавством, вибір організації, яка має будувати будь-що за державні гроші, в тому числі енергоблоки ХАЕС, має відбуватися на тендері. Зокрема, в 2008-му році таким чином була визначена російська компанія «Атомстройэкспорт», який єдиний погодився добудовувати радянські блоки, обіцяючи нижчу ціну проектів, ніж будівництво заново. Звичайно, цей тендер викликав багато запитань. Але формально тендер відбувся. Деякі провідні іноземні атомні фірми зняли свої пропозиції, не дочекавшись його кінця. Деякі відбули всі формальності з метою набуття досвіду участі у таких міжнародних конкурсах. Дехто не брав участі у тендері взагалі.
2. Ні Китай, ані США на сьогодні не є власниками технологічно найновіших розробок реакторів для АЕС, зокрема т.зв. реакторів 3 і 3,5 покоління. Тобто, виходячи з цього, треба думати, що українському суспільству можуть пропонувати спорудження двох атомних блоків АЕС, які не є найновішими, зокрема з точки зору безпеки.
3. І Китай, і США використовують різні атомні реактори різних типів, різних розробників тощо. Тут важливо наголосити, що Китайська атомна енергетика фактично базується на російських (радянських) розробках. Отже, залучення китайської атомної енергетики до будівництва українських АЕС означало б опосередковану залежність від Росії. А американсько-японська фірма Вестінгхаус, на яку обгрунтовано покладають великі надії, однак чомусь вперто називаючи її американською, останнім часом також, певним чином, пов’язана з РФ.
4. Створення двох реакторів, розробки компаній Китаю або США було би однозначно позитивним, але радикально не вирішує проблем української атомної енергетики (на відміну від постачання пального). Разом з тим, у світі є розробки та досвід, які дозволили б Україні в цій галузі бути цілком самодостатньою, незалежною (і за технічним, і за суб’єктивним факторами), а також нейтралізувати проросійське атомне лобі в українській атомній енергетиці тощо.
5. Варто було б обгрунтувати доцільність створення нових енергогенеруючих потужностей, враховуючи те, що у нас не в повній мірі використовується наявний потенціал. Тут варто підкреслити, що все це не означає тотальне засудження будівництва нових енергогенеруючих потужностей. Але треба обгрунтувати для чого вони створюються. Має бути концепція розвитку енергетичної галузі, яка у свою чергу, має базуватися на концепції розвитку держави. Крім того, треба вирішити питання електропередачі. Адже, як вже згадувала газета, наші втрати електроенергії при її передачах суттєво вищі, ніж в ЄС. То ж може спочатку треба модернізувати електропередачу, а потім будувати генеруючі потужності? А може і те, і друге? А може ще якось?
Словом, перш ніж будувати в умовах тотальної корупції, треба подумати, порахувати, порівняти, обгрунтувати і головне – чітко дотримуватися законодаства.