Карусель. 1932
У Парижі, тогочасному центрі найпрогресивнішого мистецтва, Маргіт всотувала постімпресіонізм, сюрреалізм, кубізм, дадаїзм, ідеї Пікассо і Фернана Леже, цікавилася фотографією, і паралельно поринула в роман із художником-львів’янином Романом Сельським, з яким в 1931 році в Катовіце оформила цивільний шлюб (без церковного благословення). У 1926 році вона показує свої роботи в «Салоні незалежних» і отримує схвальні відгуки й визнання. У 1929 році Маргіт і Роман Сельскі повертаються у Львів, де й проживуть своє життя, але відсвіт Парижа в їх творчості нікуди не зникне до останніх днів. У спогадах про Маргіт Сельську є такий епізод: коли їй видали радянський паспорт, де була дата народження 1903 рік, вона нібито одразу виправила її на 1908-ий, а на запитання службовця «Пані, що ви робите, то ж є документ» відповіла: «Перш за все пані є жінкою».
Жінка з котом. Кінець 1960-х.
У 1929 році Роман Сельський та Александер Кшивоблоцький створили у Львові мистецьке авангардові об’єднання “Артес», що базувалося на європейських засадах і тенденціях, Маргіт Сельська теж була його учасницею, крім живопису, експериментувала з фотографіями та кінематографом. У 1942 році Маргіт заарештували німці, перебувала в Янівському концтаборі, друзі допомогли їй втекти і в 1943 році художниця добралася до Вижнян, де працював чоловік. Цими ж роками - 1942-1943 - датуються розписи інтер’єру костелу Святого Миколая у Вижнянах, які робили Роман і Маргіт Сельські та Станіслав Тейсейр. Маргіт Сельська не загравала з радянською владою і радянськими темами, малювала пейзажі, портрети, натюрморти в стилі, який тепер називають «львівським колоризмом».
Перед дзеркалом. Кінець 1960-х.
«Дім Сельських» був салоном для львівської творчої еліти (1940-1970-ті роки), там говорили польською, німецькою, французькою, дискутували про мистецтво, слухали музику; Роман і Маргіт сприймали як одне ціле, як свого часу Соню і Робера Делоне (і перша, й друга пара весь час виставлялися разом), і добре було б зрештою дослідити своєрідність творчості Маргіт Сельської окремо, її врівноважені композиції, масштабність, філософську наповненість простих речей, емоційність ритму і кольору.
Морський пейзаж. 1970
Маргіт називали психологом портрета, серед її робіт чудові портрети Романа Сельського, автопортрет, портрети Ірини Вільде, Лесі Українки, Іларіона Свенцицького, Аріадни Труш-Драгоманової.
Портрет Романа Сельського. 1970-ті.
Євстахія Шимчук написала: “Маргіт Сельська вміла любити. Малювала портрети натхненно, не помічаючи світу навколо, тільки модель. Була гарною в роботі. Виходила на пленер у десятиріччями незмінному коричневому костюмі, білій блузці з кольоровими,в тон допасованими хустинками чи шаликами, і починала оглядати натуру. Через якийсь час настільки захоплювалася малярством, що забувала про реальний простір. Біла блузка уподібнювалася з палітрою, що швидко поширювалася на волосся, обличчя. Все довкола, крім моделі, не було важливим. Навіть, здавалося, не існувало для неї. Королева живопису».
Натюрморт. 1970
Маргіт Сельська померла в 1980 році, похована поруч із Романом Сельським на Личаківському кладовищі у Львові.