Чи дійсно є проблема?
Війна триває вісім років. Про атестацію зарано було б говорити протягом її початкових стадій, коли ще була надія на швидку перемогу. Наразі є відчуття, що Україна вже не встигає за обставинами. Сотні тисяч молодих людей на тимчасово окупованих територіях здобули чи здобувають освіту, яку Україна не визнає.
Чи завжди це свідомий вибір студентів та абітурієнтів? Зручно у відповідь сказати: «Всі, хто хотіли, поїхали». Ні, не всі. Цьогорічним вступникам було по 9-10 років, коли розпочалась збройна агресія Російської Федерації проти України та тимчасова окупація. Інформаційне поле в Донецьку та Луганську звужене, активно працює пропаганда та промивання мізків. Хтось не може поїхати вчитись до, скажімо, Харкова, бо не має на це грошей. Когось не відпускають батьки через страх за безпеку, або й взагалі не дають документи.
Не варто забувати і про закриті з ініціативи окупанта КПВВ, а також прагнення Росії взагалі відрізати тимчасово окуповані території на сході від вільної України. Якщо хтось після цього бажає виїхати з тимчасової окупації, то це треба тільки вітати та створювати умови для реінтеграції в українському просторі.
Якщо виходити з логіки «Всі, хто хотіли, поїхали», то реінтегровувати доведеться буквально території — тисячі квадратних кілометрів степу донецького та терикони, а не людей. Парадигма територій, а не людей — це про азійську Росію, а не про західну людиноцентричність.
Понад п’ять років існує порядок атестації визнання здобутих кваліфікацій для Криму, але не для окупованої частини Донбасу. Аргументи на кшталт «на сході тільки терористи» та «Росія не визнає свою присутність, значить іхтамнєт» попахують російським наративом про «внутрішній конфлікт».
Також треба бути готовими до деокупації — коли вона станеться, вже має існувати механізм визнання здобутих освіти та кваліфікацій, інакше кадровий голод не буде задоволений, навіть якщо додому повернуться всі внутрішньо переміщені особи.
Чому Мінреінтеграції, а не Міносвіти?
Якщо коротко — через те, що Міністерство освіти і науки весь час, що триває ця дискусія, саботує процес, розповідаючи про те, що в Криму діють освітні стандарти Російської Федерації, а на Донбасі існують лише «офіційно визнані Україною терористичні республіки» (sic!).
Логічний ланцюжок тут такий: де є освітні стандарти Росії — там є впевненість в якості вищої освіти, а де Росія не визнає свою присутність — про жодну атестацію не може йти мови. У такій парадигмі можливість визнання освіти, здобутої на тимчасово окупованих територіях, залежить не від України, а від волі Путіна. Тобто здобута освіта буде визнана, якщо Російська Федерація спробує включити до свого складу окремі райони Донецької та Луганської областей.
Представники МОН публічно, під стенограму, говорять про те, що російські освітні стандарти релевантні для України, оскільки визнаються світовим співтовариством. І зовсім забувають про те, що спробу анексії Кримського півострова світове співтовариство не визнає.
Але факт здійснення Російською Федерацією тимчасової окупації частин Донецької та Луганської областей та тимчасової окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя в межах єдиної збройної агресії проти України є не тільки в публічних заявах, а й встановлений у законах.
З огляду на це, Мінреінтеграції і перебрало на себе лідируючу роль щодо врегулювання процедури атестації та, узгодивши свою позицію з найвищим керівництвом держави, утворило робочу групу з напрацювання тексту відповідної законодавчої ініціативи, із залученням представників інших міністерств, зокрема Міносвіти, громадських об'єднань та закладів вищої освіти.
Робоча група створювалась для технічного напрацювання тексту, втім, її перше засідання 3 лютого більшою мірою вилилось в інспіровану МОН суперечку про доцільність запровадження цієї процедури.
Нам відомо, що представники МОН зв’язувались із закладами вищої освіти, представники яких входять до робочої групи, із наполегливими проханнями не підтримувати ініціативу Мінреінтеграції та Віцепрем’єр-міністра Ірини Верещук. Наступного дня після засідання робочої групи з’явилось звернення Ради ректорів переміщених закладів вищої освіти, яке майже дослівно відтворює позицію освітнього відомства, наповнене мовою ненависті до молоді, що проживає на тимчасово окупованих територіях. Молоді, за яку Україна бореться.
Голова комітету Верховної Ради України з прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій Дмитро Лубінець, обраний до парламенту від округу з центром у Волновасі (Донецька область), неодноразово наголошував на необхідності врегулювання атестації для Сходу, як на засіданнях комітету, так і, наприклад, на останньому засіданні Погоджувальної ради 31 січня. Аналогічну позицію займає Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим. Це свідчить про те, що питання перебуває також в полі зору парламентарів, тож просто так загасити його меседжами про зраду не вийде.
А народні депутати «Європейської Солідарності» в проєкті Закону про особливості державної політики перехідного періоду (реєстр. № 5844-2) пропонують беззастережно визнати на території України документи про базову середню та повну загальну середню освіту, видані окупаційними адміністраціями.
Ідея депутатів від ЄС виглядає з державницьких позицій невдалою — визнання документів та дозвіл їх вільного використання в Україні справді певним чином легітимізує окупанта. Держава має перевіряти рівень знань на відповідність українському стандартові, а в обігу можуть були лише документи українського зразка.
Vox populi?
Загальнонаціональне дослідження Харківського інституту соціальних досліджень, проведене у 2021 році, показало, що 72,3% громадян України вважають, що саме держава повинна забезпечувати максимальний доступ до державних послуг і створювати умови для міжособистісного спілкування для мешканців тимчасово окупованих територій.
Наприкінці минулого року Школа політичної аналітики спільно з Info Sapiens провели дослідження громадської думки «Українці про політики реінтеграції тимчасово окупованих територій та перехідне правосуддя», відповідно до результатів якого:
● 56,02% згодні або частково згодні, що Україна має визнати всі документи про середню освіту, які були видані на тимчасово окупованих територіях Криму та Донбасу протягом окупації
● 27,47% не згодні або частково не згодні з цим твердженням
Проте такі цифри не слід інтерпретувати буквально, адже пересічний громадянин не знає принципової відмінності між визнанням здобутої освіти (кваліфікації) та визнанням документів про це. Ці цифри точно свідчать про підтримку більшістю громадян реінтеграції молоді в такий спосіб.
Як це вплине на вступ мешканців тимчасово окупованих територій за спрощеною процедурою?
Основним аргументом противників запровадження атестації для Донбасу є те, що цим нібито знівелюється багаторічна робота та результати діяльності освітніх центрів «Донбас-Україна» і це «вб’є» переміщені заклади вищої освіти.
При цьому, за спрощеною процедурою через освітні центри «Донбас-Україна» можуть вступати не лише особи з тимчасово окупованих територій в Донецькій та Луганській областях, а й ті, що проживають в населених пунктах поблизу лінії розмежування. Міністерство освіти і науки послідовно не повідомляє кількість вступників саме з тимчасово окупованих територій, говорячи лише про загальну кількість.
Профільні громадські об’єднання припускають, що реальна кількість вступників з тимчасово окупованих територій складає близько 10% вступників від всіх, що вступають через освітні центри «Донбас-Україна», а інші мешкають на лінії розмежування. Відтак запровадження атестації критично не вплине на кількість вступників як до переміщених закладів вищої освіти, так і взагалі.
За 6 років існування паралельно зі спрощеною процедурою вступу через освітні центри «Крим-Україна» процедура атестації щодо Криму не вбила освітні центри. Бо спрощений вступ та атестація вже отриманих результатів навчання — це різні освітні траєкторії: хтось готовий їхати після школи, хтось не може це собі дозволити з причин, про які ми вже казали. І як центри «Крим-Україна» вцілили, так і центри «Донбас-Україна» встоять.
Що ми пропонуємо?
Держава має запровадити просту (але не «для галочки»), людяну та прозору процедуру атестації знань та вмінь, здобутих на всіх без винятку тимчасово окупованих територіях.
Можливості молодих людей з Криму та Донбасу здобути освіту та працевлаштуватись у вільній Україні мають бути рівними.
За результатами проведення атестації може бути прийняте рішення як про необхідність довчитись ще якусь частину освітньої програми, так і про видачу документа про освіту, якщо знання, вміння та навички заявника відповідають українським стандартам.
Діти з окупованих територій зможуть не здавати ЗНО для вступу у ВНЗ
Маємо в професійній дискусії визначитись щодо особливостей атестації для так званих «регульованих професій» — передусім лікарів, хоча не варто забувати і про юристів із вчителями. Ймовірно, треба буде визначити принаймні мінімальний строк проходження практики в медичному закладі чи навчання в українському закладі, для отримання документів з цих спеціальностей. Ми точно не маємо відправляти людей вчитися «з нуля», якщо вони мають принаймні мінімальний обсяг компетентностей, щоб зарахувати їм початкові курси навчання на бакалаврській програмі. Якісь спеціальності взагалі не можна буде підтвердити — військову справу, правоохоронну діяльність та подібні.
Атестація має бути безоплатною для заявників — не може держава починати взаємодію з людиною, що переїхала з нелюдських умов тимчасової окупації, з вимагання грошей. І досвід кримської атестації свідчить, що часто немалих грошей.
Ці підходи в цілому підтримують експерти з незалежних громадських організацій, які працюють з питаннями тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб.
Але це вже деталі, до обговорення яких поки складно дійти, з огляду на спротив власне самої ідеї. Звісно, треба створювати запобіжники і для цього слід обговорювати вже зараз саму процедуру. От тільки поки Міносвіти перебуває лише на першій стадії прийняття неминучого — заперечення. Попереду нас чекає злість, торг, депресія та прийняття. Сподіваємось, що це не затягнеться в часі.
Завдання і прагнення держави — спростити реінтеграцію в українське суспільство людей, що виїхали з тимчасово окупованих територій та хочуть жити і працювати в Україні, а не відправляти їх у Ростов чи назад в окупацію.
Співавтор: Степан Золотар, юрист, директор Директорату розбудови миру в Мінреінтеграції