Восени 2021 - взимку 2022 путінська диктатура, вочевидь, перейшла до реалізації плану прямого військового впливу на цивілізаційний вибір України. Вторгнення, розширення зони окупації, аж до планів окупації Києва. Але цього разу московський диктатор прорахувався. Пильність наших союзників, в першу чергу, адміністрації президента Байдена та прем'єра Джонсона, а також рішучість протистояти агресивній диктатурі стали несподіванкою для Путіна.
Останні місяці ми спостерігаємо, як два наших ключових союзника максимальним розголосом привертають увагу до дій Кремля. Вони не дають Росії створити штучне “виправдання” для власної агресії, а також відвертають від Росії союзників на Заході. Союзників, які ще в неї залишались чи залишаються досі. Крім того, ми в Україні невимовно вдячні нашим партнерам з США, Британії, Канади, багатьох країн Європи, що вже надали Україні військово-технічну чи економічну допомогу. Це дуже важливо для нас у протистоянні агресору.
Мюнхенська конференція 2022 мала стати і, я сподіваюсь, стала місцем, де світ демократій, до якого входить і Україна, почав консолідацію своїх позицій перед очевидною загрозою наступу диктатур. Володимир Путін та його режим є лише одним з диктаторів, в одному ряду з авторитарними режимами Китаю, Ірану, Північної Кореї, Венесуели тощо. І всі ці режими наступають на права та свободи своїх громадян. Ці диктатури намагаються створити кишенькові підконтрольні режими на своїх кордонах. Головний експортний товар для них - диктатура та несвобода. І наразі Росія є найбільш агресивним представником цього “поясу несвободи”, що використовує свою енергетичну, інформаційну та, нарешті, військову силу.
Путін багато років грав Європі заспокійливу колискову. Головними снодійними були начебто “стабільні” постачання газу та нафти, а також пропаганда через російські ЗМІ та продажних політиків. Політиків, що обмінювали інтереси європейців на путінські гроші. Україна теж до Революції Гідності перебувала в цьому сні, але ми прокинулися. Та Європі знадобилося більше часу, бо російські бомби падали на домівки лише українців. Але час все розставляє по своїх місцях.
Росія, починаючи з окупації Криму, знахабніла ще більше. Втручання у вибори в Сполучених Штатах. Агресивна інформаційна політика. Допомога у придушенні протестів в Білорусі. Нарешті, створення штучної енергетичної кризи в Європі цього року, а також намір нового вторгнення до найбільшої європейської країни. І це, схоже, стало точкою неповернення.
Цього разу у нас є шанс консолідувати західний світ демократій проти найбільш агресивної диктатури сучасності. Чи стала цьогорічна Мюнхенська конференція місцем консолідації? Точно можна сказати, що процес розпочато. Вперше за 20 років на цій конференції не було представників Росії, з якими раніше вели діалог як з цивілізованою країною. Але цього року Мюнхенська конференція повернулася до свого початкового формату: діалог демократій та консолідація їх політики заради протистояння агресору.
Звісно, 100% консолідації позицій відразу досягнуто не було. Але тут маємо великий прогрес. Великим успіхом конференції можна вважати трансформацію риторики Німеччини та Нідерландів, двох надзвичайно важливих європейських країн, які раніше займали надто обережну позицію. І нідерландські, і німецьки політики під час конференції засудили агресивні наміри Путіна, а також обіцяють надати Україні захисне озброєння. Та під час конференції все ж не вдалося виробити спільної позиції для санкцій проти Росії.
Ще треба визначитися з критерієм, за яким санкції слідують - активний наступ, довготривалі обстріли, теракти. Крім того, окремі уряди все ще сподіваються уникнути економічних ризиків від додаткових санкцій проти Росії. Але і ми, українська делегація, і наші союзники з США та Британії послідовно доводили: у середньостроковій та довгостроковій перспективі змусити Путіна відступити набагато важливіше. Це забезпечить Європі та західному світу період спокою та миру. І ця позиція набирає все більше підтримки. Спільна та чітка позиція демократій і в питанні санкцій, і в питанні підтримки України посилить всіх нас. І тут ще є над чим працювати.
Не можна не погодитись з президентом Зеленським, який чи не вперше з часу початку кризи під час своєї промови чітко назвав біле білим, а чорне чорним. Президент вперше сказав те, про що думають українці, особливо щодо Будапештського меморандуму. Гаранти безпеки мають виконувати гарантії. І якщо гарантії не виконуються, то Україна залишає за собою право діяти у власних інтересах. Це правильні слова в умовах агресії, які демонструють всьому світу, що Україна готова захищати власну демократію та власний суверенітет за будь-якої позиції союзників. Така відповідальна та зріла політична промова - хороший підсумок конференції.
Світ поступово консолідується навколо України. Ми більше не периферія світової політики, ми авангард демократій у боротьбі з агресором. Але і нам, і союзникам треба рухатися швидше, бо наш ворог підступний та брехливий, здатний на будь-який злочин.
Коли 15 років тому Путін на цій саме Мюнхенський конференції вимовив свою промову про нову “холодну війну”, багато хто на Заході не оцінив масштаб загрози. За що зараз розплачується не тільки Україна, але весь світ демократій. Ми не маємо повторити цієї помилки більше. Тільки консолідація, рішучість та мобілізація зупинять диктатора. Ми можемо та мусимо спільно перемогти. І це усвідомлення - головний підсумок Мюнхену-2022.