Нема жодного сумніву в щирих намірах П.О.Порошенка обговорити ту низку питань, які він окреслив недавно, виступаючи перед співробітниками СБУ. У зв’язку з цим виникає два зауваження: по-перше, чи дозволять нашому президенту формувати порядок денний зустрічі, адже не ми господарі; по-друге, чи вистачить часу на детальне обговорення українських проблем, адже для всестороннього обговорення всіх тем треба щонайменше 4 -5 годин? Ми ж не чули на скільки годин запланований саміт у Берліні.
Сама по собі поїздка президента України сприймається неоднозначно, насамперед в Україні. Адже важко собі уявити «маленького українця» (яких, до речі, більшість у нашій державі), який би залишив свій дім у найбільше свято в окрузі (наприклад, празник у селі). Так само важко собі уявити, аби Федеральний канцлер Німеччини залишив Берлін у найбільше свято для німців. З іншого боку, лідер України підтверджує свої слова, що готовий говорити з ким небуть і де-небуть, якщо це зупинить вбивства наших громадян. Позиція, яка заслуговує на повагу. Аби лиш обидва майбутні співрозмовники так сприймали.
Але навіть не це головне. Важливо те, що у Берліні матиме місце ще один новий формат, який, скоріш за все, призведе до виходу Німеччини і Франції з переговорів по дипломатичному врегулюванню теперішньої російсько-української кризи. Адже ні Німеччина, ані Франція ніякого мандату, зокрема від ЄС, не мають. Їх участь у всіх форматах можна сприймати як власну ініціативу. Так само могла б прилучитися до спроби врегулювати згадану кризу, наприклад, КНДР чи будь-яка інша країна світу. Мовляв, якщо вдасться – добре, якщо не вдасться – вибачте.
Отже, може так статися, що у Берліні, 24 серпня ц.р., стане зрозуміло, що і Німеччина, і Франція в їх теперішньому статусі не прийматимуть участі у врегулюванні російсько-української кризи (автор хотів би помилитися в цьому). Звичайно, що в такому разі матиме місце процедура отримання мандату від ЄС. Для цього, серед іншого, потрібні, зокрема, зустрічі міністрів закордонних справ країн ЄС, саміти глав держав ЄС тощо. Очевидно, що на цьому фоні (зокрема, врегульовуючи українські проблеми) виникне Польща (зокрема, у контексті недавніх заяв Президента А.Дуди). В кінці-кінців офіційна Варшава краще розуміє і Росію, і Україну, адже ментально вона ближче до нас, ніж Берлін і Париж, і має суттєво менше комерційних інтересів у РФ.
Отже, подобається це комусь чи ні, але найбільш вигідним і ще мало використаним Україною є Будапештський формат.