Як Україну продали
Про те, що «Північний потік – 2» буде добудовано, усі розуміли задовго до підписання спільної заяви Німеччиною та США – ще коли адміністрація Байдена відмовилася від запровадження санкцій проти російського газогону та компаній, які беруть участь у його зведенні. Причина проста – Вашингтон хотів відновити дружні відносини з Берліном, які постраждали за часів президентства Трампа. Як ви пам’ятаєте, між Німеччиною та США – двома найближчими союзниками – точилася торговельна, митна війна. Байден захотів її припинити, побоявшись, що Меркель дасть зелене світло й запровадить чергові мита на американську продукцію у ФРН. Таким чином американці просто проігнорували інтерес України, тому що для них Німеччина є цікавішою та важливішою. А Берліну просто вдався шантаж, адже саме ФРН сказала Сполученим Штатам: мита в обмін на російський газ.
Україну навіть чути не хотіли, коли йшлося про повноцінне закриття будівництва газогону та про запровадження жорстких санкцій. Натомість американці, розводячи руками, пояснювали: зупинити вже нічого неможливо. Тому й з’явилася ця декларація – США і Німеччина (роздратована тим, що їй узагалі потрібно говорити з американцями про газогін) вирішили підтримати Україну на словах, запровадивши ряд недієвих механізмів.
Є два найбільш негативні моменти в цих домовленостях. Перший – це відсутність будь-яких чітких безпекових гарантій Україні. Подивіться просто на це звернення.
«Якщо Росія спробує використовувати енергію як зброю або вчинить подальші агресивні дії проти України, Німеччина діятиме на національному рівні і закликатиме Європейський Союз до прийняття ефективних заходів, включаючи санкції, щоб обмежити російський потенціал для експорту до Європи в енергетичному секторі, включаючи газ, або вжити ефективних заходів в інших економічно важливих сферах», – йдеться в спільній заяві США та ФРН.
Очевидно ж, що Німеччина, яка за рахунок «Північного потоку – 2» прагне розвинути промислові потужності, що розташовані на півночі країни, навряд чи обмежуватиме російський енергетичний потенціал. Як вона пояснить своїм компаніям, що припинила постачання російського газу через війну в Україні? Німцям плювати на російську агресію – це ж видно з того, як німецькі компанії час від часу беруть участь у зведенні якихось об’єктів в окупованому Криму.
Далі – і ви це самі бачите з тексту – повністю відсутні чіткі формулювання щодо санкційного механізму. Сторони їх запроваджуватимуть чи не запроваджуватимуть на власний розсуд, та й незрозуміло, якими ці штрафні заходи будуть. Минулі сім років засвідчили: більшість санкційних обмежень щодо Росії були беззубими – вони не вдарили по РФ, якій щороку окремі «експерти» прогнозували швидкий занепад.
У заяві йдеться про те, що Берлін і Вашингтон «погоджуються, що в інтересах України та Європи транзит газу через Україну має бути продовжений після 2024 року. Задля цього Німеччина має використати всі доступні важелі впливу, щоб забезпечити продовження угоди про транзит газу з Росією на термін до 10 років, і призначити для цього спецпредставника. Переговори щодо транзиту мають розпочатися не пізніше ніж 1 вересня».
Це означає, що до 1 вересня газогін, вірогідніше за все, побудують. І нам говорять про початок перемовин про гарантії після його добудови. Що, може, після 2024 року Україна отримає транзит. А може й не отримати нічого взагалі, а зазнати додаткових втрат – фінансових і військових – через цю американсько-німецьку угоду. Тобто американці та німці, як навмисно, не прораховують можливих ризиків для системи безпеки України. Ба більше, нам вказують: ми можемо домогтися продовження з Росією транзитного контракту до 10 років! Де гарантія, що Росія не захоче пролонгувати з нами документ на три чи п'ять років? І що потім - німці пожмуть плечима?
Що може зробити РФ після запуску «Північного потоку – 2»? Вона в змозі знищити інфраструктуру постачання газу через українську ГТС. Москва таке вже робила, коли підривала газову інфраструктуру в Осетії 2006 року, блокуючи постачання до Грузії, коли знищувала нафтовий коридор з азербайджанського Баку в турецький Джейхан у 2008-му, коли 2009 року організувала аварію на одній з ділянок газопроводу «Середня Азія – центр» (САЦ-4), не давши Туркменістану постачати «блакитне паливо» до Ірану.
Себто в Росії вибір величезний – від знищення інфраструктури до закриття чи здійснення «ремонтних робіт» на якійсь компресорній станції. І що робитиме Німеччина чи Європа тоді, якщо українська ГТС нічого не прокачуватиме? Європейці закриють очі на Україну (навіть якщо тут посилюватиметься російська агресія) і молитимуться на Кремль і його газ.
Також не варто забувати, досі наша ГТС була серйозним фактором стримування Росія від масштабної війни проти України – росіяни, окрім іншого, не хотіли пошкодити газогін, який приносить гроші. А що буде після добудови «Північного потоку – 2», Москва чогось боятиметься? Ні. Нікого і нічого.
От про що мова – про те, що американці та німці позбавили Україну всього – вірогідного транзиту, в перспективі – грошей, гарантій безпеки. Усе заради налагодження відносин у трикутнику Вашингтон – Берлін – Москва.
Про шанси та ризики
Зараз Києву говорять приблизно таке: ми вам даємо розмиті гарантії, що ви в перспективі не втрачатимете щороку $3 млрд (аякже!), а ви натомість отримаєте від США та Німеччини аж мільярд на створення «зеленої» відновлювальної енергетики, щоб за років п’ятнадцять уже менше залежати від російського газу.
«Німеччина зобов'язується створити і управляти Зеленим фондом для України… США та ФРН прагнутимуть просувати і підтримувати інвестиції в Зелений фонд України на суму не менше від мільярда доларів, у тому числі від третіх сторін, таких як підприємства приватного сектору. Німеччина внесе до фонду початкове пожертвування в розмірі не менше від 175 мільйонів доларів і працюватиме над продовженням своїх зобов'язань у найближчі бюджетні роки. Фонд просуватиме використання поновлюваних джерел енергії; сприятиме розвитку водню; підвищуватиме енергоефективність; прискорить перехід від вугілля і сприятиме нейтралізації викидів вуглецю».
Найкращий останній пасаж – «Сполучені Штати планують підтримати ініціативу за допомогою технічної допомоги і політичної підтримки відповідно до цілей фонду».
Нам просто продають повітря. По-перше, хто гарантуватиме, що Росія не захоче відколоти нові шматки української території чи не почне повноцінний наступ? По-друге, «зелений сектор» економіки і так розвивається, мільярд особливої погоди не зробить.
І Вашингтон, і Берлін знають, що це – фантазії. Україні просто пообіцяли мільярд, щоб вона поки що замовкла.
Однак Україні мовчати точно не слід. Їй потрібно відстоювати свої державні інтереси. І Київ уже це робить.
Голова українського МЗС Дмитро Кулеба оголосив, що Україна офіційно ініціює консультації з Єврокомісією і ФРН щодо газопроводу «Північний потік-2». Відповідні ноти МЗС уже надіслало в Брюссель і Берлін.
«Відповідно до статті 274 Угоди про Асоціацію з ЄС, Україна офіційно ініціює консультації з Єврокомісією і ФРН щодо "Північного потоку - 2", який загрожує безпеці України і порушує принципи диверсифікації Енергетичного Союзу ЄС. МЗС вже надіслало відповідні ноти в Брюссель і Берлін», – повідомив Кулеба у Twitter.
У заяві США та Німеччини є один пункт, який Україна все ж може використати.
«Ми підтримуємо енергетичну безпеку України та Центральної і Східної Європи, включаючи ключові принципи, закріплені Третьому енергетичному пакеті ЄС щодо диверсифікації та надійності поставок. Німеччина наголошує, що дотримуватиметься букви й духу Третього енергетичного пакету щодо «Північного потоку – 2» під юрисдикцією ФРН, щоб забезпечити поділ і доступ третіх сторін. Це включає в себе оцінку будь-яких ризиків, пов'язаних з сертифікацією оператора проєкту для енергетичної безпеки Євросоюзу».
Тут уже йдеться про сам запуск російського газогону. Ми повинні вимагати від ЄС виконання норм з протидії газовим монополіям у Євросоюзі (це Третій пакет). Іншими словами, Києву слід добиватися зменшення впливу «Газпрому», звуження його можливостей.
Київ разом з партнерами (Польща + країн Балтії) має наполягати на створенні нової компанії – оператора (так, як про це вказано в нормах Третього енергетичного пакету). Згідно із вимогами законодавства ЄС, транспортуванням газу не може займатися сама компанія, яка його видобуває і продає.
Новий оператор має бути повністю незалежним від «Газпрому» – без цього не може бути надано сертифікації. Якщо ж постачальника контролюватимуть росіяни або якісь громадяни третіх держав (не ЄС), то рішення про сертифікацію має ухвалити Єврокомісія.
Київу через своїх партнерів також необхідно вимагати того, щоби виконувалася інша норма Третього енергопакету – щоб компанії з інших країн мали доступ до російського газогону. До прикладу, якщо якась фірма із ЄС захоче закупити газ із Центральної Азії, новий незалежний оператор не має права відмовити їй у прокачуванні блакитного палива «Північним потоком – 2». Водночас треба зазначити, що й інші російські приватні компанії (до прикладу, «НОВАТЕК») зможуть транспортувати свій газ.
Якщо ж «Газпром» відмовиться прокачувати чужий газ, то новому оператору «Північного потоку - 2» доведеться тримати до 50 відсотків потужностей труби порожніми.
Минуло тижня Україна отримала позитивний сигнал після ухвалення Судом ЄС відповідного рішення про обмеження РФ користуватися газопроводом «Північний потік – 1». У цій суперечці Польща (наш ключовий партнер у протидії російській газовій монополії) виграла в Німеччини. Суд заборонив використовувати газогін OPAL – наземне продовження «Північного потоку – 1» – більш ніж на 50% потужностей.
Себто в України шанси на блокування «Газпрому» в Європі нині є. За підтримки Польщі, балтійських країн та ряду інших європейських держав Київ зможе значно обмежити можливості «Північного потоку – 2» і домогтися збереження транзиту через українську ГТС.
Про Донбас
Водночас хочеться сказати і про Донбас та про ті додаткові зусилля, які нібито США та Німеччина зобов’язалися на себе взяти в забезпеченні мирного врегулювання в Україні.
«Сполучені Штати обіцяють підтримати зусилля Німеччини та Франції щодо встановлення миру на сході України за допомогою нормандського формату. Німеччина активізує свої зусилля в рамках нормандського формату для сприяння виконанню Мінських домовленостей», – йдеться у спільній заяві Берліна та Вашингтона.
Про активність німецької сторони, яка завше блокувала американську участь у нормандському форматі та яка взагалі є ключовим творцем «мінських» документів, ми знаємо. Київ також розуміє, що нам підклали в черговий раз «Будапештський меморандум». Водночас на відміну від попереднього, зараз нас навіть не запросили на перемовини.
До речі, нагадаю, що у 2019 році німці включили в порядок денний лідерів нормандського формату питання газу, конкретно "Північного потоку – 2" і підписання нового транзитного контракту між РФ та Україною. Так хотілося добудувати російський газогін.
Очевидно, що Росія продовжить свої агресивні дії в Україні. А тепер ситуація ще погіршиться, бо можливе перекриття російського транзиту через територію України вдарить по гаманцях звичайних громадян – а отже, погіршить соціальну ситуацію всередині нашої держави. І посилить позиції проросійської партії, яка закликатиме до капітуляції заради дешевого газу.
Німеччині та США на нас наплювати. Й Україні має бути начхати на думку Вашингтона і Берліна. Бо ця думка часто йде всупереч національним інтересам нашої держави. Ми маємо зробити все можливе, аби обмежити потужності російського «Північного потоку – 2». І використати для цього всі наявні легальні інструменти.