Суцільна італійська коаліція
Це буде "уряд національної єдності", за якого майже усі політичні сили отримають міністерські портфелі, що є своєрідним повторенням сценарію з 1993 року. Вісімнадцять років тому в Італії також вдалося сформувати урядову команду з представників не лише різного спектру політичних партій, а й з технократів.
Кабінет Драгі має підтримку усіх парламентських фракцій, окрім "Браття Італії". Вісім міністрів є технократами, а інші 15 представляють широкий спектр партій. Відтак очікується, що жодна з політсил не зможе розвалити уряд самостійно. Такий своєрідний «мікс» у підходах колишнього голови ЄЦБ до підбору кадрів для формування своєї урядової команди забезпечив йому успіх.
Чому? Італійські уряди практично ніколи не існували в середньому більше півтора роки, у період кризи зазвичай приходили виключно технократи, що готували державу до всенародного волевиявлення. Цього разу усе виявилося цікавішим, оскільки Драгі зміг заручитися підтримкою не тільки технократичних важковаговиків, але й компромісних політичних фігур.
Отож, найбільшу кількість портфелів, а саме чотири, мають «Рух 5 зірок», по три міністри – Демократична партія, «Вперед, Італіє» та «Ліга».
Партія колишнього прем’єра Маттео Ренці "Італія віва", завдяки якій розвалився уряд Конте, та маленька партія "Вільні та рівні" отримали по одному портфелю.
Попри те, що міністри-технократи у меншості, під їхнім контролем опиниться низка ключових міністерств. Так, директор Банку Італії Даніеле Франко призначений на посаду міністра економіки, Марта Картабія, колишня голова Конституційного суду, очолить міністерство юстиції, а Мінінфраструктури – Енріко Джованніні. Це – головні «технічні важковаговики» уряду Маріо Драгі. Крім того, сюди ж належать Патріціо Біанкі (освіта), Крістіна Месса (розвиток університетів). Гендиректор Vodafone Вітторіо Колао очолить Мінцифру, Роберто Чінголані, голова оборонного концерну «Леонардо», навіть має утворити абсолютно нове відомство – Міністерство екологічних трансформацій.
Серед політичних посад залишаються Луїджі ді Майо (МЗС), Стефано Паутанеллі (сільське господарство), Федеріко д’Інкà (взаємодія із парламентом), Фабіана Дадоне (молодь) від партії «Рух 5 зірок».
За Демократичною партією закрипилися посади міністрів оборони (Лоренцо Гуеріні), культури (Даріо Франческіні) та праці (Андреа Орландо). Від партії «Ліга» подані кандидатури Джанкарло Джорджетті (економічний розвиток), Еріка Стефані (захист осіб із обмеженими можливостями), Массімо Гаравалья (туризм).
Партія Сільвіо Берлусконі «Вперед, Італіє» має портфелі трьох жінок-міністрів: з питань державної служби (Рената Брунетті), регіональних справ (Маріастелла Джельміні) та питань розвитку Півдня (Мара Карфанья). Політсила Маттео Ренці «Італія віва» отримала крісло міністерки Елени Бонетті, що опікуватимуться питаннями рівних можливостей, а МОЗ знову очолить Роберто Сперанца (портфель партії «Вільні та рівні»).
Для того щоб уряд запрацював, обидві палати парламенту мають його затвердити. Слухання відбудуться 17 та 18 лютого.
Кому яке крісло?
Історія перемовин із ключовими політичними партіями – це сюжет для окремого італійського серіалу. Кандидатуру Драгі підтримали одразу Демократична партія, а ось ключовий «європейський коаліційний партнер», «Рух 5 зірок», навіть готувався до своєрідного політичного розколу, коли одна частина політиків підтримувала банкіра ЄЦБ, а інша була категорично проти.
Вирішальним став вечір 11 лютого, коли методом онлайн-голосування на спеціальному цифровому майданчику «Руссо» 59% членів «Руху 5 зірок» (із 74 537 зареєстрованих) таки підтримали кандидатуру Маріо Драгі. Єдиною умовою було те, щоб майбутній прем’єр зосередив увагу на екологічних викликах та навіть створив Міністерство «зелених трансформацій».
Цю посаду компромісно погодили для очільника оборонного концерну «Леонардо» Роберто Чінголані, компанія якого відома у десятках країн світу і минулого року стала іще й лідером в «Індексі оборонних компаній» програми Transparency International Defence and Security.
Найбільше труднощів було із партією «Ліга», яка має і найбільшу прихильність італійських виборців, і доволі значне представництво у Сенаті. Домовилися, що опозиційна партія навіть матиме аж три своїх представники. Після чого лідер політсили Маттео Сальвіні звернувся із заявою, що підтримуватиме уряд Драгі і чи не вперше залишить осторонь розбіжності зі своїми політичними опонентами.
"Ми пам'ятатимемо COVID десятиліттями. Це один із тих періодів, що, як війна, залишає слід. Маємо забути ідеології та розбіжності. Настав час спільної роботи з відновлення країни, відкинувши симпатії та антипатії", – заявив Сальвіні на телеканалі Mediaset.
Попри те, що інша партія – «Вперед, Італіє» матиме також три портфелі, Сільвіо Берлусконі повідомив, що не голосуватиме за уряд Драгі. Єдині, хто іще не зовсім визначилися – партія Джорджії Мелоні («Браття Італії»), що можуть просто утриматися від голосування.
А на першому засіданні іще кандидатів до Ради міністрів Маріо Драгі презентував урядові пріоритети: вакцинація, трудова зайнятість, відновлення економіки, система освіти та навколишнє середовище. Пріоритети є, але перші результати будуть найбільш помітні після перегляду правил карантину, що наразі посилюється в Італії. Крім того, уряд має прискорити підготовку Національного плану відновлення та стійкості, щоб провести черговий раунд консультацій із Європейською комісією перед поданням остаточного тексту до квітня.
Гра тільки починається
Чи це завершення політичної епопеї в Італії? Не зовсім. Як би там не було, але і цей політико-технічний уряд прогнозовано залишиться не дуже довго, точно до початку 2022 року. Чому? Термін дії законодавчих повноважень нинішнього парламенту добігає кінця у березні 2023 року. А до цього часу, імовірніше за все, певні політичні сили спробують провести раунд іще одних дострокових виборів. Точно не у 2021 році, оскільки потрібно відновлювати економіку та спілкуватися із євробюрократами для освоєння 129 млрд євро, а десь на початку 2022-го.
Є іще одна причина того, чому італійські експерти орієнтуються саме на 2022 рік. Цьогоріч спливає термін повноважень президента Італії. За італійським законодавством, за півроку до завершення каденції глави держави неможливо оголошувати про розпуск парламенту.
Відповідно, якщо політичні сили і спробують здійснити іще один урядовий переворот, то це станеться рівно за рік.