Спостерігачі, зрозуміло, стали робити прогнози щодо того, якою буде нова урядова коаліція, чи збережуть свої позиції коаліційні партнери, чи перейде влада до опозиції і що буде з центристами після корупційних звинувачень. Однак криза була розв'язана на подив швидко. Президентка країни Керсті Кальюлайд доручила сформувати уряд лідерці опозиційної Партії реформ Каї Каллас, а та негайно почала коаліційні переговори з ... центристами.
На здивовані запитання журналістів про те, чому ж коаліція створюється з партією, керівники якої перебувають під корупційними підозрами, нова очільниця уряду відповіла, що за корупцію відповідальні всі партії, що входили до урядової коаліції, а з іншими колишніми коаліційними партнерами у Партії реформ точок дотику немає. Що, загалом, не відповідає дійсності. Корупційні звинувачення пов'язані якраз з незаконним фінансуванням саме центристів, які були головною силою у правоцентристській коаліції. І виходить, що ідеологія правих партій мала б бути ближчою керівництву естонських консерваторів з Партії Реформ. Але - це в теорії. А на практиці переформатування естонського уряду пов'язане, як мені здається, не стільки з корупцією, скільки із загальносвітовою тенденцією відступу популізму - просто в Таллінні її вирішують по-своєму.
У 2019 році консервативна й без ентузіазму налаштована до Кремля Партія реформ виграла парламентські вибори, але не змогла сформувати коаліцію. Зате такі можливості з'явилися у центристів - партії, куди більш обережно налаштованої щодо Москви і до того ж підтримуваною російськомовним населенням країни. Сталося це тому, що до коаліції з центристами погодилися увійти дві праві партії - Isamaa і EKRE.
Про останню потрібно сказати спеціально. Консервативній народній партії Естонії майже десять років, і її політичним патріархом є колишній посол Естонії в Росії Март Хельме. Після повернення з Москви пан Хельме став демонструвати крайні праві радикальні погляди - між іншим, такий радикалізм, правий або лівий, нерідко супроводжує багатьох, хто працював у російській столиці і я схильний пояснювати його цілющою силою повітря навколоарбатських провулків. В результаті Марту Хельме вдалося створити партію (її зараз очолює його син Мартін), яка розмістилася на правому консервативному фланзі і стала відбирати виборців у Партії реформ. Не знаю, чи здивувалися виборці Хельме, що партія, лідер якої послідовно виступав за права корінного населення Естонії і називав Росію «імперією зла», створила коаліцію з центристами, за яких голосує російськомовний електорат і які є прихильниками збереження російськомовної освіти в Естонії. Я особисто не здивувався.
У новому уряді Март Хельме став міністром внутрішніх справ. Уже перебуваючи на цій посаді, він став ініціатором багатьох ідей, які викликали острах у Брюсселі - аж до проведення референдуму про шлюб, який мав би закріпити визначення шлюбу як союзу чоловіка і жінки. Міністр фінансів Мартін Хельме послідовно боровся з українськими громадянами, які працювали в Естонії і ініціював масову перевірку саме цієї категорії працівників. А його батько ініціював поправки до Закону про іноземців, які в разі їх схвалення повинні були б погіршити життя іноземців, які хотіли б приїхати на роботу і навчання в Естонію разом із своїми дітьми.
Власного президента лідер партії Мартін Хельме презирливо називав «політичним активістом з резиденцією в Кадріорзі» (бути активістом - найгірша образа з точки зору народних консерваторів). Його батько прем'єр-міністерку сусідньої Фінляндії назвав «продавщицею», яка очолює уряд «вуличних активістів і неосвічених людей». А нового президента США Джозефа Байдена Март Хельме назвав «корумпованим типом» й підтримав конспірологічні ідеї щодо фальсифікації підсумків виборів в США. Після цього Марту Хельме довелося покинути уряд, але у кабінеті міністрів на посаді міністра фінансів залишався його син, а сама партія все ще була в коаліції.
Цілком ймовірно, що естонські політики просто вирішили не ризикувати. Та й для центристів, які сформували коаліцію з такими одіозними партнерами, ризики зросли багаторазово. Тому лідери правлячої партії і вирішили скористатися корупційним скандалом, щоб втекти з корабля. І навіть якщо центристи не зможуть залишитися в коаліції і перейдуть в опозицію, головний ризик - перебування в одному уряді з EKRE - буде усунутий. І для них, і для Естонії.
І так думаю не лише я. Так думає і лідер Консервативної народної партії Мартін Хельме, який заявив, що «слідчі органи влаштували ідеальне за часом велике шоу, дали Ратасу привід піти. І цим відходом усунули головну перешкоду для створення ліберального союзу Партії реформ і Центристської партії ». «Іронія в тому, що Центристська партія, через яку розпався сьогоднішній уряд, залишається тією силою, яка буде визначати склад наступного уряду. Чому розпускається уряд, якщо Центристська партія підходить для формування уряду?» - дивується пан Хельме.
А ось чому. Тому що у новому уряді не повинно бути не тільки батька, а й сина Хельме, та й міністрів з їхньої партії теж бути не повинно. Тому що ігри з популізмом завершилися на Капітолії і тепер елітам всіх країн цивілізованого світу доведеться робити вибір - або продовжувати перетворювати свої держави на циркові арени, на яких виконують «Катюшу», або повернутися до відповідального управління країною.
Шоу не повинно тривати.