Brexit проти розширення
Вихід Великої Британії з ЄС, на чому була зосереджена головна увага і європейських міністрів, і лідерів країн-членів Євросоюзу, не означає автоматично «звільнення місця» для нових членів, як часто кажуть напівжартома в Україні, та не полегшує країнам-кандидатам шлях до членства в ЄС. Навпаки, Brexit спонукав Францію до роздумів над зміною правил вступу нових країн-членів.
З точки зору Парижа, попри усі зусилля країн-кандидатів, ані балканські країни, ані Євросоюз не готові до початку переговорів про вступ. Париж наполягає, що спочатку потрібно провести зміни в ЄС у світлі виходу Великої Британії, переглянути процедури політики розширення, а вже потім говорити про вступ нових держав.
На думку професора Католицького університету міста Ліль Лоїка Трегур, Франція мала дві причини на таку свою позицію: перша - незадоволення нинішніми процедурами політики розширення; друга — відкриття переговорів надасть в майбутньому країнам-кандидатам додатковий засіб тиску на Брюссель.
У світлі Беркзіту в Парижі розглядають переформатування внутрішньої ситуації та розстановки сил всередині ЄС. По-перше, зменшується кількість «старих» членів Співтовариства, що автоматично підвищує голос нових членів з країн Центральної, Східної і Південно-Східної Європи.
Це непокоїть Париж. Метою Франції є поглиблена інтеграція всередині Європейського Союзу – фіскальна, соціальна, а нові країни-кандидати, на переконання Макрона, не поділяють європейське бачення країн-фундаторів.
По-друге, з ЄС виходить один із флагманів Співтовариства і це автоматично створює «вікно можливостей» для Франції: посилити свою роль в Євросоюзі. Вже очевидно, що Макрон крок за кроком намагається перехопити лідерство у Меркель, нехай і в такий непопулярний спосіб. Німеччина має традиційний вплив на Балкани, і тому Париж виступає проти вступу нових балканських країн, тобто проти розширення впливу Берліна в ЄС.
До речі, Берлін піддав критиці позицію Парижа. «Очевидно, що сьогодні ми не в змозі виконати те, що ми кілька разів обіцяли, а саме відкриття переговорів про вступ», сказав Міхаель Рот, держміністр європейських справ МЗС Німеччини. Нинішній французький президент уже пройшов рубікон свого перебування на посаді і має активно працювати над підготовкою до наступних президентських виборів у 2022 році. Тож посилення своєї впливовості в ЄС має додати йому електоральних балів або, у разі програшу, створити основу для претендування на провідні європейські або світові посади.
По-третє, з ЄС виходить вірний союзник Сполучених Штатів, і Париж піклується, що його місце займе новий союзник США в ЄС, на роль якого претендує Польща. Варшава, до речі, назвала це рішення Європейської Ради «головною стратегічною помилкою Євросоюзу». «Це велика помилка, це великий удар по Європейському проекту, по довірі Західних Балкан до ЄС. Наслідки ще не відомі, але вони, очевидно, будуть негативними», заявив заступник Міністра закордонних справ Польщі Конрад Шиманські польським ЗМІ.
Водночас, усі прихильники вступу балканських країн до ЄС висловили сподівання, що Євросоюз зможе ближчим часом переглянути це рішення, а Італія навіть ініціювала його повторний розгляд на наступному засіданні Ради міністрів ЄС у листопаді цього року.
Зростаюча обережність ЄС
Окрім фактору Brexitу, Франція вважає, що Північна Македонія та Албанія ще не готові до членства. Її пропозиція переглянути процедуру набуття членства в ЄС означає підвищити вимоги до країн-кандидатів. І це в подальшому має враховувати Україна. Поки що не визначені нові правила, але окремі вимоги з боку принаймні Парижа вже очевидні.
Одну з вимог озвучив Емануель Макрон. Нині із Албанії надходить чимала кількість заявок від албанських громадян щодо отримання притулку в країнах ЄС, що створює додаткове навантаження на них. Наприклад, у 2017 році албанці, використовуючи можливість безвізового пересування по ЄС, надали 7630 запитів на отримання притулку у Франції.
«Як мені пояснити моїм співгромадянам, що іншій країні, громадяни якої просять найбільше притулку у Франції, а це Албанія, ми відкриємо переговори для вступу до Європейського Союзу?», риторично запитав Макрон. За цієї ж причини позицію Франції щодо Албанії підтримали Іспанія, Данія і Нідерланди.
В Парижі також говорять про необхідність посилення верховенства права, протидію корупції, боротьбу з організованою злочинністю, внутрішніми реформами, особливо у сфері правосуддя, але це все не нові вимоги. Їх виконання ретельно відслідковується Європейською Комісією, яка видає щорічні звіти по кожній балканській країні.
Власне Європейська Комісія і рекомендувала Європейській Раді розпочати переговори з Албанією і Північною Македонією про вступ до ЄС. Здавалося, що їхні перспективи членства є вже вирішеним питанням, але Макрон знов згадав про стару ідею різних рівнів членства-співпраці з ЄС і висловив пропозицію надати цим країнам щось на зразок «привілейованого партнерства». Є сподівання, що інші європейські лідери не підтримають таку пропозицію французького президента.
Стало очевидним, що процес інтеграції країн Західних Балкан до Євросоюзу буде тривалішим, ніж це очікувалось на Саміті ЄС – Західні Балкани у грецькому місті Салоніки у 2003 році, коли політично було погоджено: усі західнобалканські країни стануть членами ЄС. Таке уповільнення негативно впливатиме на Балканський регіон та на потенційних країн-кандидатів, у тому числі й Україну.
Наслідки для регіону та України
Прем'єр-міністр Болгарії Бойко Борисов не приховував свого занепокоєння та незадоволення позицією Макрона. Його застереження стосуються того, що невірний сигнал Західним Балканам спонукає інших світових гравців, Китай або держави Перської затоки, до просування своїх інтересів в регіоні, що ризикує знову підняти релігійну напругу між мусульманським та християнським населенням.
Бойко Борисов не згадав про посилення Росії в регіоні, і це зрозуміло з огляду на нинішню політику болгарського керівництва, спрямовану на розширення співпраці з РФ, особливо в енергетичній сфері. Між тим, російський фактор має розглядатись як один з ключових на Балканах.
Немає сумніву, що Москва скористається цією нагодою для посилення свого впливу, принаймні на Сербію. Варто згадати, що рішення Європейської Ради було заблоковане Парижем якраз напередодні візиту російського прем'єра Дмитра Медведєва 20 жовтня у Белград, куди він прибув для святкування 75-річчя звільнення Белграда. Це може зіграти на шкоду переговорному процесу між Белградом і Приштиною (край Косово), посередником у якому є Євросоюз.
На цьому фоні Росія може посилити свою роль у «косовському питанні». Росіяни ставитимуть приблизно таке питання: навіщо Белграду докладати зусиль для виконання вимог Брюсселю щодо Приштини, якщо ЄС не дотримується своїх обіцянок?
Кремль завжди використовує найменші протиріччя всередині ЄС, роздуваючи їх інформаційно до рівня проблем. Він користується цими протиріччями для впливу на окремі країни-члени ЄС, підриваючи їх єдність. У цьому випадку виникає стурбованість для України щодо продовження, вже не кажучи про посилення, санкцій ЄС проти Росії за її агресію проти України. Поведінка Парижа відволікає увагу європейської спільноти від головного джерела загроз європейській безпеці – Росії.
Ідея Макрона про «привілейоване партнерство» може бути використана Францією по відношенню до України та інших держав, що входять до регіону Східного партнерства ЄС. Саме зараз Єврокомісія проводить консультації щодо майбутнього цієї ініціативи. В той час, як з боку України, Молдови і Грузії лунають заклики до Брюсселя визнати для них перспективи членства, Євросоюз дотримується мовчання, уникаючи детального обговорення цього питання.
Рішення Європейської Ради відіграє негативну роль у цьому контексті. Не виключено, що Париж може запропонувати «привілейоване партнерство» як кінцеву мету для країн Східного партнерства. Принаймні тут уже закладено спільне ключове слово – «партнерство».
На перший погляд, затягування процесу набуття членства в ЄС країнами Західних Балкан відкидає європейські перспективи України, якщо ми говоримо про довгостроковий проект. Однак, приклад Туреччини, яка вже більше 50 років проводить переговори про вступ до ЄС, країн, наприклад, Центральної і Східної Європи, які за цей час встигли подати заявки і стати членами, демонструє, що нічого неможливого не існує.
Україні варто наполегливо працювати над внутрішніми перетвореннями, наполягаючи на перспективах членства в ЄС, та уважно оцінювати рішення та політичні кроки Євросоюзу і його країн-членів. Чиїсь тимчасові інтереси та бажання, зокрема й повернення до формули «business as usual» з країною-агресором (РФ), не повинні шкодити Україні, її інтересам, суверенітету і територіальній цілісності.