Наздогнати все
Місто Чортків на Тернопільщині потрапило до червоної карантинної зони з першого вересня. Це означало, що заклади освіти мали бути зачинені. Тому діти до школи не пішли — літні канікули подовжили на два тижні. 14 вересня школярі розпочали дистанційне навчання, оскільки місто все ще перебувало в червоній зоні. Так тривало кілька тижнів.
У родині Лесі троє дітей: третьокласник Павлик, першокласник Дмитрик і маленька донечка Настя, яка ще ходить до садочка. Коли оголосили, що школи не запрацюють першого вересня, родині довелося купити комп’ютер, хоча вони не планували цього. У навчання дітей впряглися всі: і вчителі, і батьки, і бабуся.
— Як це відбувалося? Павлик вчився в навушниках за комп’ютером. У їхнього класу є друковані зошити, тому із завданнями для дітей учительці було простіше. Я з Дмитриком на руках допомагала йому, бо це ж тільки перший клас, — пригадує Леся. — Дітям ніби подобалося навчання, але у класі Павлика вчителька не встигала подивитися, хто що пише в зошиті, не було можливості опитати всіх, адже занять всього два по сорок хвилин з перервою. Решта — на доопрацюванні з батьками. Тобто ми або бабуся мали полишити свої справи, десь подіти ще молодшу дитину і вчитися з дітьми.
Тільки в жовтні діти Лесі пішли до школи на очне навчання. Однак постійні карантинні зміни вибивали з ритму всіх. Дітей троє, тож треба було слідкувати за кількома батьківськими чатами одночасно. Спершу груп подовженого дня не було – доводилося забирати дітей зі школи, а розклад постійно змінювався. Для школярів, особливо молодшого Дмитрика, це також був стрес, адже потрібно було запам’ятати, о котрій закінчуються уроки. Деякі класи, де в учнів діагностували ковід, знову почали повертатися на дистанційне навчання. Леся каже, що за звичайних умов після літа буває важко увійти в шкільний ритм, але цьогоріч було по-особливому складно — діти швидко втомилися. Крім того, оскільки на початку навчального року Чортків був у «червоній зоні» й учні не ходили до школи кілька тижнів, то осінніх канікул не було. Леся влаштовувала спонтанні вихідні, аби діти могли перепочити.
На початку вересня LB.ua розбирався, як київські школи пристосовувалися до нових графіків, схем харчування в їдальнях, карантинних правил, про що можна почитати в тексті «Нова карантинна школа: як київські учні навчаються в умовах пандемії». Тоді батьки та громадські активісти відзначали позитивні зміни, як, наприклад, уроки на свіжому повітрі, індивідуальні ланч-бокси, додаткове провітрювання тощо. Однак і тоді не всім батькам вдавалося підлаштуватися під нові розклади та організаційні зміни.
Школи, які все ж відкрилися у вересні, обирали різні зміни, деякі класи чергували очне і дистанційне навчання тощо. Це створювало додаткове навантаження на батьків, оскільки під час уроків вдома вони по суті мали виконувати функції навчальних асистентів. Навесні в МОН запевняли, що учні зможуть заповнити прогалини в знаннях восени. «Безперечно, на початку наступного навчального року, у вересні, необхідно буде діагностувати ситуацію з учнями щодо засвоєного матеріалу, — говорила тодішня виконувачка обов’язків міністра освіти, а нині заступниця міністра Любомира Мандзій. — Але наголошую на тому, що структура навчального року має бути збережена».
— Якщо ми щось пропустили, то зараз це дуже відчувається, особливо у грудні, коли вже почалися контрольні, — продовжує Леся. — Навесні Дмитрик і Настя ще були в садочку, а отже сиділи дома, бігали, скакали. А Павлик був у другому класі і мусив з усім цим учитися. Він потребував допомоги часто, а нам з татом з трьома дітьми це не завжди вдавалося дати. Учителька заспокоювала, що ми матимемо ще час влітку, що повторимо матеріал восени. Але у вересні ми прогуляли два тижні, потім знову було дистанційне. Комусь вдалося наздогнати. Нам, чесно скажу, що ні.
А що знання?
Про негативні впливи, які може мати карантин на освітній процес, у ЮНЕСКО попереджали ще навесні. До найбільших ризиків належали тиск, стрес, відсутність підготовки в батьків і вчителів до дистанційного навчання, економічні втрати, труднощі з оцінюванням знань і багато іншого. Перш за все це стосувалося багатодітних сімей, матерів-одиначок тощо. Тоді ж навесні Державна служба якості освіти опитувала батьків, учителів і директорів шкіл стосовно їхнього ставлення до дистанційного навчання. 38% батьків стверджували, що навчальне навантаження збільшилося, а 46% опитаних учителів відповідали, що з початком карантину вони почали витрачати більше часу на підготовку до проведення занять. Тож не дивно, що лише 9% опитаних ДСЯО батьків у серпні стверджували, що запровадили б у школі дистанційне навчання, якби мали таку можливість — більшість чекали на очне повернення дітей у школи, хоча б частково.
Однак зміна форм навчання, зокрема постійні нециклічні переходи на дистанційку, може вплинути на освітні результати. Наприклад, за оцінками дослідників і дослідниць із Франції, з Італії та Німеччини, щотижневе погіршення в навчанні внаслідок переходу на віддалений формат коливатиметься в межах від 0,82% до 2,3% від стандартного відхилення, що може позначитися на результатах тестувань, йдеться у звіті аналітичного центру Cedos.
Наприкінці серпня Державна служба якості освіти провела опитування щодо готовності шкіл до нового навчального року. 66% батьків і понад половина опитаних учнів вважали, що під час дистанційного навчання погіршилася якість знань, хоч станом на квітень 2020 року про це заявляли лише 14% опитаних дітей. Щоб зрозуміти, чи дійсно це так, потрібні дані масштабних освітніх досліджень. В Україні проводять лише два із тих, які могли б допомогти зрозуміти, наскільки карантин вплинув на навчальні досягнення учнів: Моніторингове дослідження якості початкової освіти (МДЯПО) та міжнародне дослідження PISA. Утім за останні пів року не проходило жодне.
— Якби в нас уже була налагоджена система моніторингу, а учні були б навчені проходити тестування онлайн постійно, то проблеми не було б, — пояснює заступниця директора Українського центру оцінювання якості освіти Тетяна Вакуленко. — Питання навіть не в тому, як запропонувати брати участь у дослідженні, коли частина шкіл перебуває на дистанційці. А в тому, що потрібні алгоритм участі та інструменти. А це не швидко розробляється.
Тетяна Вакуленко каже, що пілот PISA і МДЯПО заплановано таки проводити у 2021 році. Однак з огляду на те, що потрібен час на опрацювання даних і створення звітів, результатів слід очікувати не раніше ніж 2023 року для PISA і 2022 року для МДЯПО.
Єдиним щорічним освітнім вимірюванням, за результатами якого можна буде дізнатися швидше, як карантин вплинув на результати учнів, є ЗНО. Однак Тетяна Вакуленко пояснює, що ЗНО не об’єктивний критерій для цього.
— Оскільки минулоріч обов’язкова ДПА у формі ЗНО була скасована, ми маємо дані лише тих, хто вступав до вищих навчальних закладів, — каже вона. — Під час вступу учасники обирають тільки ті предмети, які їм потрібні. Наприклад, якщо ми говоримо про математику, то її складають вступники на математичні спеціальності. Учасники з різною метою приходять на ЗНО, тому результати можна порівнювати тільки локально. Наприклад, якщо взяти одну школу, де минулого року було 100% учнів, які всі успішно подолали поріг і отримали оцінки від 160 до 200, то результати можна порівняти з цьогорічними. Але без існування спеціальної системи відстеження характеристик закладу освіти і відстеження, хто від школи бере участь у ЗНО, таке порівняння в межах цілої країни неможливе.
Пристосування до змін
Тим часом майбутні абітурієнти звикають до нових форм освіти. Клас Іванни вийшов на очне навчання першого вересня. Дівчина вчиться в 11 класі звичайної сільської школи на Житомирщині. Через виявлені випадки захворювання на ковід у листопаді середні та старші класи на пару тижнів перейшли у дистанційний режим. Однак осіннє онлайн-навчання вже відрізнялося від весняного локдауну, адже і вчителі, і учні були до цього готові — налагодили уроки в Google Classroom, був сталий зв’язок з викладачами, розклад занять не відрізнявся від звичного.
— Загалом у нас клас розділився на два табори: хтось вважає, що дистанційка – дуже хороший варіант, хтось каже, що краще ходити до школи, — ділиться Іванна. — Я належу до першого табору. Мені подобається навчання дистанційно, адже не потрібно витрачати час на те, щоб ходити безпосередньо у школу. Я можу прямо на уроці зробити і класну роботу, і домашню, та й бути вільною. До ЗНО так готуватися набагато легше.
— Я спостерігала за дітьми, які закінчували школу влітку 2020-го, і думала, як же їм не пощастило. А цього року не пощастило вже нам. Я боялася дистанційного навчання у випускному класі, адже він найвідповідальніший, — зізнається мама Ксенія. — Але я не помітила, щоб у неї якось змінилися оцінки. На дистанційному навчанні в Іванни з’явилося більше часу для саморозвитку, наприклад для малювання. Вона краще все встигає. Можливо, для 11 класу так навіть краще, а можливо, нам пощастило, адже школа невелика і вчителі можуть приділяти час усім випускникам.
На початку листопада ДСЯО знову провела опитування, щоб оцінити рівень задоволеності учнів, батьків, учителів і працівників шкіл організацією та якістю дистанційного навчання. У ньому загалом взяли участь більш ніж 34 тисячі респондентів. На запит LB.ua служба надала попередні результати. Кожен другий респондент вважає, що якість освіти в школах значно покращилася порівняно з минулим періодом дистанційного навчання. Більш ніж половина учнів і 45% учителів зазначили, що освітні результати також покращилися в новому навчальному році, що відзначила і третина опитаних батьків. Водночас 37% різниці в освітніх досягненнях дітей порівняно з минулим роком не помітили.
Щоб зрозуміти, що насправді відбувається у школах, ДСЯО проводить інституційні аудити. У схеми проведення таких перевірок на початку нового навчального року включили окремі пункти, що стосуються дистанційного навчання та дотримання карантинних норм.
— У 2020 році ми планували провести 101 інституційний аудит, однак у першому півріччі школи фактично не працювали, — пояснює голова ДСЯО Руслан Гурак. — Під часу аудиту експерти оцінюють процеси в чотирьох сферах: навчання учнів, робота вчителів, забезпечення освітнього середовища та управлінської діяльності, після чого надсилають школам свої висновки та рекомендації. В умовах карантину ми також дивимося, що зроблено, щоб діти та вчителі були в безпеці, чи використовуються ЗІЗ і як саме. Ми усвідомлюємо також, що деякі класи можуть бути на самоізоляції, тому експерти звертають увагу, чи не відстають ті учні, які навчаються дистанційно, чи немає розриву між дітьми одного віку, які навчаються в різних класах тощо.
Оскільки дані ДСЯО лише попередні, то поки що складно говорити, скільки учнів, учителів і батьків були не задоволені навчанням у цьому півріччі. Адже частина шкіл, особливо у селах і малих містах, не має доступу до швидкісного інтернету, викладачі досі не отримали чітких рекомендацій і вимог до організації процесу дистанційного навчання, їм не виплачують жодних надбавок за перехід на онлайн-формат, попри те, що це забирає значно більше часу на підготовку до занять, а значні допоміжні функції так і лежать на батьківських плечах.
Тим часом у Міністерстві освіти і науки пропонують школам продовжити шкільні канікули на час січневого карантину. У листі до керівників місцевих департаментів освіти МОН просить навчальні заклади «вжити всі можливі і невідкладні заходи» для організації дистанційного навчання. При цьому жодних нових рекомендацій, окрім використання платформи «Всеукраїнська школа онлайн», міністерство не дає.
— Я не можу максимально включитися в їхнє навчання, — зізнається Леся. — Хоч і до карантину мала дистанційну роботу, але навесні попросила давати мені менше роботи. Під час дистанційного навчання діти були вдома. І я постійно мусила їх погодувати, розборонити, якщо вони посварилися, десь поприбирати. Плюс стрес через ковід, адже щойно з’явилися якісь соплі — зразу хвилюєшся. Одна вчителька старшої школи і мама двох учнів про онлайн-навчання казала так: «Мені як учительці дистанційка — нормально, але як мамі двох маленьких школярів — то капець».
