Почніть з себе
«Розмови з батьками не повинні лякати дітей», — сказала начальниця відділу дошкільної та початкової освіти державної установи «Український інститут розвитку освіти» Ольга Косенчук під час Антикризового національного онлайн-марафону EdCamp 2020.
Увесь світ зіткнувся із загрозою пандемії і поки що лише вчиться правильно на неї реагувати. Наші думки, те, як ми обмірковуємо і ухвалюємо рішення, здатність контролювати себе — функції, які у критичних і загрозливих ситуаціях (таких як страх захворіти на невідомий раніше вірус) починають контролюватися емоціями та імпульсами. Страхи дорослих безпосередньо відображаються у тому, як ми говоримо до дітей.
Перш, ніж починати будь-які серйозні розмови з дітьми, психологи радять розібратися з власною тривогою. Як у літаку, коли спершу одягаєш маску собі, а потім дитині поруч. Аби зменшити рівень напруги під час розмови, психологи рекомендують спершу проговорити страхи з партнерами, друзями, власними терапевтами тощо. Чому закриті дитячі садочки чи школи, чому не можна побачитися з друзями чи бабусею, чому метро більше не працює, а головне, чому це все насправді не кінець світу — важливі питання, на які варто знайти відповіді перш за все для самих себе.
Вислухайте дітей і говоріть з ними відповідно до віку
Аби не сказати зайвого, зрозуміти, чи дійсно дитина занепокоєна ситуацією в світі і як сильно, слід спершу з'ясувати, що саме дитина чула про коронавірус. В залежності від відповіді, можна вибудовувати розмову далі.
«Навіть якщо батьки оберігають дитину від новин і надмірного інформування, малюки чують, бачать і розуміють, що щось відбувається, — говорить Ольга Косенчук. — Слід одразу пояснити — те, що показують в екрані і те, що відбувається у реальному житті, може сильно відрізнятися».
Зрозумівши, від чого відштовхуватися, експерти радять подавати інформацію коротко і лаконічно, говорити простими словами і обов’язково враховувати індивідуальні та вікові особливості дітей. Наприклад, дошкільнятам можна пояснити, що «віруси — це дуже крихітні організми, які можна побачити лише за допомогою спеціальних скелець», або, що «є багато різних вірусів, які викликають біль в животі або у горлі, але коронавірус — особливий, тому зараз вчені з’ясовують, як зробити так, щоб люди були в безпеці, але поки ми маємо побути вдома».
Складніше пояснити підліткам, чому варто лишатися вдома. У такому віці діти здатні мислити логічно і абстрактно, вловлювати сарказм та чітко висловлювати власну думку стосовно різних явищ. Психологи кажуть, що батькам важливо висловлювати співчуття через речі, які підлітки не можуть робити через карантин. Також варто підкреслити внесок дитини в дотримання карантину. Наприклад: «Мені шкода, що ти не можеш гуляти на вулиці. Але навіть якщо з твоїх друзів ніхто не хворий, ми маємо захистити не лише себе, а й інших людей, наприклад, дідуся чи бабусю».
«Але насправді не так важливо, що саме ви скажете, — каже Ольга Косенчук. — Головне дослухатися до питань, які ставить дитина, і контролювати власний емоційний стан».
Поясніть дітям, що їхнє здоров'я в їхніх руках
Дітям важливо розуміти, що коронавірус — це інфекція, від якої можна захиститися, дотримуючись певних норм і правил. Це створює додаткове відчуття безпеки. «Слід одразу окреслити, що просто так потрапити в організм хвороба не може, адже вона не ходить самостійно і не літає, — говорить Ольга Косенчук. — Варто пояснити, що вірусу потрібні особливі умови для зараження. Наприклад, треба потиснути руку чужій людині, або чхнути поряд. Саме тому дитина має практикувати соціальну дистанцію — триматися осторонь від інших людей під час прогулянки, уникати натовпів і нікого не торкатися без потреби».
Експертка каже, що дотримуватися таких правил дітям може бути важко, адже вони відкриті і контактні. Але нові навички правильної поведінки і гігієни легше засвоїти, якщо всі члени родини їх дотримуються. Тим паче миття рук — корисна звичка і в нормальному житті. Різні психологи і експерти з виховання рекомендують перетворити миття рук на гру або змагання. Наприклад, можна двічі проспівати пісеньку "З Днем народження тебе" (якраз необхідний для ретельного миття час), або з'ясувати, хто зможе намилювати руки довше, або хто сухіше їх витре.
«Не так важливо, що саме ви робите, аби усе відбувалося у позитивній атмосфері, а процес приносив дитині задоволення, — пояснює Ольга Косенчук. — Головне — самим дотримуватися власних правил і зробити їх традиційними».
Закріплюйте знання на практиці
Деякі ситуації, які можуть трапитися з дитиною на вулиці чи у магазині, варто не лише проговорювати, а й показувати на практиці. Ольга Косенчук радить підготувати різні ситуації і аналізувати їх разом з дитиною, аби зрозуміти, яка поведінка може бути ризикованою і які виходи з ситуації можуть бути.
«Наприклад, спробуйте разом з дитиною уявити, що хтось у магазині чхнув або кашлянув в долоню і продовжив робити покупки. Запитайте у дитини, що в цьому випадку не так? Як можна зробити інакше? Як краще діяти, якщо така ситуація все ж трапилася? Таких прикладів можна відтворити безліч, але важливо разом знайти рішення».
Відповідайте на питання, що непокоять дітей
Варто серйозно сприймати страхи дітей, навіть якщо ви точно-точно знаєте, що від одного пчиху люди не помирають і просто так в дім вірус не потрапить. «Недостатньо відповісти, що все буде гаразд, діти цього просто не почують, — каже докторка Абі Гевіртц, клінічна психологиня та професорка Університету Мінесоти у коментарі The New York Times. — Дослухайтеся до дитини, відстежуйте, що вона відчує».
У дітей можуть виникати і простіші питання. Наприклад, чому варто сидіти вдома, чому не можна гратися на ігрових майданчиках, навіщо потрібно одягати маску тощо. Важливо не просто сказати «тому що так потрібно», а пояснити, що нині це роблять всі сім’ї, не лише задля власної безпеки, а й для того, щоб люди, які нас оточують, теж лишалися здоровими.
Якщо ви не готові одразу відповісти на запитання про те, чи справді всі помруть від коронавірусу, або бачите, що дитина надто перелякана новою інформацією, краще розмову відтермінувати. Докторка Абі Гевіртц радить розповісти якийсь епізод з власного дитинства, наприклад, коли було страшно, але все минулося. Це заспокоїть дитину, а батькам дасть трохи більше часу, аби відшукати правильну відповідь.
Дотримуйтеся рутинних звичок
Чіткий план дня, розклади занять і активностей, а також дотримання попереднього «докарантинного» ритму життя допоможуть зробити ситуацію менш травматичною. «Для дітей дошкільного віку важливо розуміти, що відбувається зараз і що буде завтра, — каже Ольга Косенчук. — Наприклад, якщо у дитини був денний сон у садочку, то цю практику слід зберегти. Важливо аби дитина не була фрустрована змінами розпорядку дня».
Старшим дітям експерти радять спробувати вести щоденник карантину і записувати свої думки, додавати малюнки з візуалізацією власних емоцій та переживань. Це не лише допоможе впоратися з тривогою, а й займе якусь частину вільного часу, який з’явився на карантині. Це корисна звичка і для дорослих — у тривожні моменти батькам також варто відволікатися і приділяти час собі.
«Важливо показувати дітям власним прикладом, як пережити емоційний дискомфорт, — пише психологиня Меделін Левін. — Криза мине, але це не останній раз в житті, коли доведеться зіткнутися з загрозою і невизначеністю. Але наші діти вже знатимуть, як з цим усім впоратися».