Онлайн-освіта не для всіх
Попри те, що дистанційна освіта створює багато можливостей для залучення сучасних технологій та пошуку нових методів викладання, закриття шкіл також поглиблюють соціальні та економічні відмінності. Не всі діти мають однаковий доступ до онлайн-курсів — за даними дослідження Factum Group, станом на третій квартал 2019 року лише 65% опитаних українців мали вдома Інтернет. Освітній омбудсман Сергій Горбачов під час свого виступу на Антикризовому національному онлайн-марафоні EdCamp 2020 виокремив відсутність чи застарілість комп’ютерного обладнання та програмного забезпечення в учнів та вчителів як ще одну проблему дистанційного навчання.
«Навіть ми в офісі маємо технічні складнощі, коли проводимо робочі зустрічі онлайн, — сказав Сергій Горбачов. — Що ж відбувається, коли до одного уроку намагаються під'єднатися десятки дітей? Ми проводили також опитування, у якому взяло участь більше восьми тисяч батьків. Одне з питань — чи достатньо комп’ютерного обладнання для навчання дитини вдома? Слід розуміти, що опитування проводилося онлайн і не включає ситуацію в тих сім’ях, де інтернету немає взагалі. Найбільш типовими виявилися відповіді, що в родині лише один комп’ютер, батьки, які повинні працювати, мають ділити його з дітьми, яким треба вчитися, а якщо в сім’ї двоє дітей різного віку, то вони також мусять якось ділитися. Деякі родини були вимушені придбати додатковий комп’ютер».
Однак придбати ще один планшет чи ноутбук мають можливість далеко не всі родини. За даними ЮНЕСКО, під час карантину батьки частіше втрачають роботу (відповідно і гроші також), інколи якраз через те,що доводиться цілодобово доглядати за дітьми. Найбільше в зону ризику потрапляють саме ті сім’ї, які перебували в кризових обставинах і до карантину. Наприклад, матері-одиначки, багатодітні родини тощо. Однак з’явилася нова проблемна категорія — родини, залучені до системи охорони здоров’я. Медичні працівники, які працюють з пацієнтами, що мають коронавірусну хворобу, вимушені самоізолюватися від своїх дітей, тимчасово проживати у спеціальних гуртожитках і так далі. Таким чином допомагати в навчанні власним дітям вони не можуть. Загалом ця проблема стосується і тих родин, де батьки продовжують працювати, але віддалено.
«У нашому колективі також є колеги, які мають дітей шкільного віку, вони усі зараз змушені перебувати вдома, і ми розуміємо, як це впливає на робочий процес, — говорить Сергій Горбачов. — Для роботи вдома потрібен не лише окремий ґаджет, а і додатковий простір. Коли ми поставили це запитання в опитуванні, велика частина батьків відповіла, що дистанційне навчання створює перешкоди для виконання постійних обов’язків на роботі».
У ЮНЕСКО повідомляють — те, що працюючі батьки не можуть постійно приділяти час дітям, призводить до зростання темпів повної відмови від навчання серед дітей соціально та економічно вразливих груп. Дехто може при цьому не повернутися до школи навіть після карантину. «Якщо закриття шкіл буде тривалим, економічні проблеми в сім'ях так само тиснутимуть на дітей, — йдеться на сайті ЮНЕСКО. — У багатьох сім'ях підлітки будуть змушені покинути навчання і піти на роботу, аби також утримувати родину».
Тиск, стрес, дисбаланс
Невизначеність на початкових стадіях карантину призвела до того, що більшість людей почувала себе тривожно і невпевнено. На системі освіти це також позначилося — вчителі часто не впевнені в тому, що входить в їхні обов'язки, як їм краще контактувати з учнями, а перехід на дистанційні навчальні платформи для багатьох був новим досвідом, не завжди вдалим.
«Українські діти не звикли вчитися дистанційно, не всі мають такий досвід. Але і для дорослих перехід на цифрові платформи був нелегким, — каже Сергій Горбачов. — Зараз люди перебувають у ситуації агресивного ставлення одне одного. Ми бачимо агресивну реакцію на ті події, які раніше сприймалися спокійніше, наприклад, цькування вчителів, які припускаються помилок під час онлайн-уроків. Я розумію, багато-хто вважає, що вчитель має бути зразком. Однак ми всі люди і можемо помилятися, а надмірна агресія підриває суть, на якій тримається системи освіти — довіру одне одного».
Не готовими до онлайн-освіти виявилися і батьки — 38% опитаних ДСЯО батьків заявили, що навчальне навантаження збільшилося. Багато хто з дорослих через брак часу, ресурсів, можливостей або власних знань залишає дітей у спокої на час закриття шкіл. ЮНЕСКО визначає подібні ситуації як ризиковані, адже таким чином посилюється негативний вплив однолітків або інших дорослих на дітей. Крім того, якщо раніше люди у випадку конфліктів вдома могли балансувати, зараз багато людей залишилося один-на-один з проблемами.
«Як на мене сьогодні мало хто підтримує саме батьків, адже вони мусять допомагати дітям і робити роботу, про яку вони мало що знають, — розповіла під час EdCamp 2020 заступниця директора Українського центра оцінювання якості освіти Тетяна Вакуленко. — Наприклад, естонські фахівці радять зберігати спокій насамперед (більше рекомендацій для вчителів та батьків можна знайти за посиланням тут — авт.) Дорослі, які нервуються, тільки шкодять навчальному процесу. Далі вже можна встановлювати щоденні цілі для дитини, обговорювати з дитиною зручні способи навчання. Важливо також спілкуватися з дитиною про сам процес — не просто запитувати, як пройшов її день, а цікавитися, як саме дитина отримала певний результат, чому вона використала той чи інший метод розв'язання задачі, або саме так, а не інакше, описала персонажа у творі».
Якість навчання
Для тих вчителів та батьків, які не мають технічних проблем з проведенням онлайн-занять, є інші перепони. Викладачам все одно важко призвичаїтися до змін у роботі, нових графіків і методів. За результатами опитування ДСЯО, 46% вчителів, які взяли в ньому участь, відповіли, що з початком карантину вони почали витрачати більше часу на підготовку до проведення занять.
Батьки, що могли б допомогти дітям у засвоєнні матеріалу, не завжди компетентні в навчальній програмі. 60% батьків, опитаних ДСЯО, стверджують, що їм наразі важко мотивувати дитину для навчання, 25% відзначали, що дитині під час карантину стало важче засвоювати нові теми.
Крім того, у випадку закриття шкіл під загрозу потрапляють планові оцінювання учнів та контрольні. Майже неможливо справедливо оцінити якість засвоєного матеріалу дистанційно. Нерозуміння критеріїв оцінювання виконаних завдань — один із пунктів, який не влаштовує учнів старших класів у дистанційному навчанні, за даними ДСЯО. Виконувачка обов'язків міністра освіти і науки Любомира Мандзій під час Антикризового національного онлайн-марафону EdCamp 2020 вперше озвучила важливу річ — учні зможуть заповнити прогалини у знаннях восени.
«Безперечно на початку наступного навчального року, у вересні, необхідно буде діагностувати ситуацію з учнями щодо засвоєного матеріалу, — каже Любомира Мандзій. — Але наголошую на тому, що структура навчального року має бути збережена, вчителі мають провадити навчальну роботу відповідно до тематичного планування».
Наразі через карантин МОН звільнило від Державної підсумкової атестації учнів 4-х та 9-х класів. Зовнішнє незалежне оцінювання для 11 класів планують проводити, передбачається також проведення пробного ЗНО. Однак терміни проведення ЗНО залежать від епідеміологічної ситуації в Україні.
«Те, як дистанційне навчання може позначитися на навчальних результатах учнів, можуть сказати тільки серйозні дослідження, — пояснює Тетяна Вакуленко. — В Україні наразі таких досліджень є два: Моніторингове дослідження якості початкової освіти (МДЯПО) та міжнародне дослідження PISA. Вони дозволять нам з'ясувати, наскільки криза вплинула на результати навчальних досягнень участь. Ми хотіли провести провести МДЯПО цього року, але вирішили, що не будемо цього робити, адже надмірне навантаження на учнів, які перебували тривалий час на карантині — це зовсім не те, чого ми хочемо».
Відсутність соціальної взаємодії
У багатьох територіальних громадах школи — це осередки соціальної активності та згуртованості. Саме у навчальних закладах діти формують важливі для навчання і розвитку контакти та взаємодіють з людьми з різним досвідом. Посилення соціальної ізоляції може призвести до втрати важливих соціальних зв’язків.
Наприклад, для учнів з низькими соціально-економічними показниками шанси навчатися краще зростають, якщо вони вчаться з дітьми, які походять з більш забезпечених родин. Про це йдеться в дослідженні академічної гнучкості Організації міжнародного співробітництва та розвитку. Однак в умовах карантину спільне навчання неможливе, відповідно частина дітей втрачає можливості соціальної взаємодії.
«Дистанційне навчання не може повністю замінити безпосереднє спілкування з учителем і в колективі, — каже проректорка з міжнародної і науково-педагогічної діяльності Киівського університету ім. Бориса Грінченка та екс-міністриня освіти Лілія Гриневич. — Діти можуть вчитися тільки тоді, коли спочатку будуть задоволені їхні базові потреби. Очевидно, що людина має бути сита, здорова і почуватися в безпеці. Але крім того важливе почуття приналежності до якоїсь спільноти, взаємодія з людьми».
Серед опитаних ДСЯО учнів 9-11 класів стосовно того, що саме їх не влаштовує в дистанційному навчанні, діти вказували на різні чинники. Зокрема, відзначали і зниження мотивації до навчання, і незадовільні технічні умови, і недотримання вчителями розкладу навчальних занять. Однак найчастіше школярі відзначали, що їм бракує «живого» спілкування з учителями та однолітками.
«Цей карантин і ситуація у світі загалом показує нашу залежність від людськості, — каже Лілія Гриневич. — Ми зараз не можемо спрогнозувати, яким буде світ через 10 років. Тому зараз важливо, аби діти набували м'яких навичок, навчилися адаптуватися до змін, концетруватися і усвідомили важливість співпраці. У часи самоізоляції слід пам’ятати, що саме емпатія — це те, що робить людей людьми».