Згідно норм ДБН, які діють з 2018 року, середні розрахункові показники забезпечення житла місцями в навчальних закладах складають 135 місць у школах та не менше 38 місць у дитсадках на одну тисячу мешканців. Радіус пішохідної доступності до школи має бути до 750 метрів, до дитсадка – 300 метрів.
Що це означає? Що один середньостатистичний київський ЖК з чотирьох будинків на 25 поверхів на 1-2 тисячі мешканців потребує як мінімум початкової школи. А три таких комплекси - повноцінної середньої школи.
У відділах продажів ЖК вам розкажуть, що поруч (хвилин 20 на авто) є прекрасні школи в старих мікрорайонах. Але не повідомляють, що кожного року директори цих шкіл ламають голову, як розмістити всіх 300 першачків в класах, розрахованих на 150 учнів.
Крім того, з 2018 року в Україні почалося впровадження 12-річної школи, а це означає додатковий рік навчання для всіх дітей, які народилися з 2012 року, і, відповідно, додаткова потреба в шкільних місцях для цього року навчання. ТакожНова українська школа передбачає більш індивідуальний підхід до навчання дітей початкових класів і обмеження кількості учнів в класах, з 2024 року ця норма складатиме 24 учнів.
Тобто, партія “Удар” не помилялася, обіцяючи будувати по п'ять шкіл щорічно. П'ять років в такому режимі дійсно закрили би гострі потреби міста в його сьогоднішніх розмірах.
Реальність: 5 шкіл за 6 років
Але скільки шкіл будувалося в реальності? 2014-2016 роки - жодної збудованої школи, 4 - реконструкції. 2017-2018 роки були більш щедрими - 4 будівництва шкіл (і 10 садків, будівництво і реконструкція разом). 2019-2020 роки - одна нова школа на все місто.
Якщо глянути статистику*, то помітно, що відкриті садочки ще якось прив'язані до районів нової забудови, а от школи відкриваються зовсім не за принципом збільшення щільності населення. Також помітно, що в Києві більше люблять реконструювати школи, аніж будувати нові. Причому, якщо підняти бюджети цих реконструкцій, то виявиться, що вони вражаючі.
Наприклад, в ліцеї “Інтелект” (просп.Бажана, 34а) вартість будівництва одного учнівського місця склала більше 300 тис грн., в школі №42, яку відкрили в 2019 році, - вже біля 400 тис грн. Обидва об'єкти були реконструкцією і обидва “смарт” - енергоефективні, з автоматичними системами управління, басейнами і сучасними спортмайданчиками.
Мінрегіонбуд в ці ж роки давав середню по країні вартість будівництва одного шкільного місця на рівні 100 тис грн. Так, це мінімальна ціна, без “смарту” і забаганок в облаштуванні приміщень. Проте вона і в 3-4 рази менша за київський “стандарт”.
В цей же період населення Києва потроху, але стабільно зростало (зокрема, лише притік вимушених переселенців забезпечив додаткові 160 тис мешканців). Будівництво житла, як очевидно для кожного киянина, - також. Збільшувався навіть бюджет столиці, оскільки децентралізація дає не лише додаткові функції місцевим бюджетам, але й збільшує перелік надходжень в нього. На цьому тлі 1,5 школи, які здавалися в трьохмільйонному Києві щороку, - це ніщо.
Теремки: нема місця для шкіл
Найбільш резонансним в Голосієвському районі став приклад забудови на Теремках-2. Тут біля цілком укомплектованого “радянського” старого району десять років тому виріс повноцінний мікрорайон “Ліко-град” на 25 тис мешканців. А останні п'ять років район навколо метро “Іподром” активно заповнюється точковою забудовою, найбільш масштабна з яких - ЖК “Еврика” від “Аркади”.
Проте забезпечення нового масиву навчальними закладами залишилося поза увагою міста: забудовник “Ліко-холдинг” відкрив в своєму мікрорайоні обіцяні школу і садок, але приватні, і на цьому все, від міста не було нічого. Хто не має можливості сплачувати до 10 тис грн на місяць за садок і від 12 тис грн за школу - шукайте місць подалі від дому.
-
У мене четверо дітей, старших троє вже не дочекалися державних шкіл і садків в районі, - розказує мешканка “Ліко-град” Світлана Сторощук. - Один син студент, двоє - 10 і 5 років - ходять в школу і садок в різних місцях Теремків-1. Заводити їх по закладах пішки - далеко, їхати - корки на дорогах і тиснява в маршрутках. Я вдома з однорічною дитиною, але брати малечу в громадський транспорт в нинішніх умовах не випадає. Тому доставка дітей на навчання - окрема велика проблема для сім'ї, яка повністю лягла на плечі нашого тата.
Сама Світлана не чекала з моря погоди - вона і її подруга Ганна Бобер декілька років свого життя присвятили створенню і просуванню місцевої ініціативи, яка добивалася від міста забезпечення району комунальними школами і садками. Рівно два роки тому їх громадська активність нарешті увінчалася успіхом - Київрада одностайно підтримала проєкт рішення “Про прийняття невідкладних заходів по забезпеченню 7 комунальними дошкільними установами і 5 комунальними шкільними установами мешканців в районі вулиць Глушкова, Касіяна, Якубовського, Вільямса, Трутенко, Васильківська Голосіївського району м.Київ”. Це була справжня перемога! Проте… ані шкіл, ані хоча б їх проєктів нема й досі. Хоча мер Віталій Кличко особисто обіцяв і ДПТ, і школи.
-
Офіційно причина цього - відсутність Детального плану забудови території, - пояснює Ганна Бобер. - ДПТ ніяк не можуть затвердити. Чому? Та тому, що тут вже введено житла на 50 тис мешканців! І тепер, за існуючими нормативами, на них має припадати 6 шкіл і 9 садочків. А розмістити таку кількість закладів просто неможливо, оскільки всі вільні земельні ділянки поділені між забудовниками. Кожен клаптик території навколо ВДНГ хочуть забудувати житлом, і бізнес-інтереси не дозволяють звільнити якісь ділянки під школи.
Позняки: невиконані обіцянки
Насправді, навіть затверджений ДПТ і земля теж нічого не гарантують. Це довели мешканці мікрорайонів Позняки-4,4а, які мають і затверджений план зі школами, і ділянку, і тверді обіцянки інвесторів і міської влади. Проте не мають школи і двох дитсадків.
В новозбудованій частині Дарницького району Києва майже всі мікрорайони можуть слугувати прикладом незабезпеченості введених квадратних метрів житла місцями в навчальних закладах. Але Позняки-4а має увійти в антологію сучасного містобудування окремим рядком - “як це робиться в Києві”.
Забудова цього мікрорайону була ініційована в 2005 році і проєкт мав повний комплект установ соціального призначення - школа, садок, поліклініка для нових мешканців. Саме під таку концепцію місто надало земельну ділянку ДБК-4 на сім років. За цей час забудовник, як завжди, побудував лише житло, а в 2012 році була змінена концепція забудови - за допомогою Детального плану територій. Цим планом в житловий мікрорайон внесли великий торговельний центр, винесли з нього медичний заклад, а для школи знайшли місце в сусідньому, старому, мікрорайоні. Тепер, коли в ДПТ внесені всі нормативні навчальні заклади, під них можна було будувати тисячі нових метрів житла.
Невдовзі мешканці побачили багатообіцяючий бігборд від Кличка - про будівництво школи, і від власника майбутнього ТРЦ - про будівництво садка і початкової школи.
З тих пір минуло п'ять років: нове житло в районі, відомому в Києві як "Мордор", збудоване і заселене, гіпермаркет ("Ашан") працює, а банери з обіцянками школи і садка… зітліли на заборах пустих ділянок. Садок, обіцяний інвестором торговельного центру як частина угоди по землі, не будують. Другий садок, який "Київміськбуд" показував у відділі продажів "Мордору", виявився приватною власністю, яку продали під елітну приватну школу.
Школу, яку багато років виборювала місцева ініціатива, в 2018 році нарешті пообіцяли будувати - рішенням Київради. І ділянка під неї є, і висотки на ній нема. Проте в 2020-му, згідно відповіді на запит місцевого депутата, на розробку проекту цієї школи виділили аж 100 тис грн. З необхідних 4 млн грн це, вважай, нічого.
-
Мої діти встигли вирости, поки я займаюся цією школою, - каже активіст місцевої ініціативи Нінель Суслова. - Тепер у мене враження, що місцевій владі просто не вигідно займати таку велику ділянку під школу і повноцінний стадіон, які ми виборювали. Значно простіше провернути якусь реконструкцію старої школи - Слов'янської гімназії, - яка давно захлинається дітьми, працюючи на 220% потужності. А поруч вліпити пару висоток з приватними садочками на перших поверхах і зробити вигляд, що проблема вирішена.
Діти не винні. Але покарають всіх
Якщо мер Києва старанно обіцяє збудувати всім і школу, і садок, а представники земельної комісії заклопотано повідомляють, що "питання в роботі", то очільниця департаменту освіти і науки КМДА Олена Фіданян зазвичай більш чесна у відповідях на гострі питання про нові школи. І в коментарях LB.ua, і на зустрічах з громадянами, і в соцмережах чиновниця категорична: "Варто думати, де будуть вчитися діти, перш ніж купувати квартиру!".
Тобто профільний департамент КМДА фактично умиває руки від участі в розв'язанні цієї хронічної проблеми Києва - всі, хто купив квартиру без нової школи поруч, самі винні. В реаліях столиці це означає - винні взагалі всі покупці житла в новобудовах. Оскільки ще жоден ЖК не здався одночасно з закладом освіти.
-
Добре, ті, хто купив квартиру "без школи", самі себе покарали. Але чому разом з ними "покараними" виявилися і мешканці десятків старих мікрорайонів, до шкіл в яких прикріплюють за пропискою першачків з новобудов? - дивується активістка Нінель Суслова. - Я і мої сусіди купували квартиру в мікрорайоні, забезпеченому школою, ми дуже прискіпливо обирали район для квартири, звертаючи увагу на наявність школи біля будинку. Але тепер на цю саму школу припадає вже два мікрорайони ущільненої забудови, а школа тріщить по швах. То поясніть, а мене покарано за що?
Київський активіст і експерт в сфері містобудування Георгій Могильний нагадує, що забудовник має насамперед дотримуватися розрахунків, які дозволять новому об'єкту функціонувати повноцінно:
-
При наданні технічних умов на приєднання будинка до інженерних мереж міста (електрика, водогін, каналізація тощо), постачальник прискіпливо прораховує їх пропускну спроможність, враховуючи існуюче навантаження, раніше надані ТУ на нові об'єкти. І якщо потужності не вистачає, то забудовнику виставлять обов'язкову вимогу провести модернізацію мереж для їх збільшення. Ключове в цьому – це резервування і розрахунок реальної потреби наперед, - підкреслює експерт.
якщо колектор у конкретному районі може витримати стоки від ЖК на тисячу мешканців, то ніхто просто не видасть ТУ відразу кільком ЖК на три тисячі мешканців - комусь з них доведеться платити за модернізацію і необхідні потужності. То чому ж “навантаження дітьми” від нових ЖК можна спокійно обійти в розрахунках? Бо це не каналізація, якось саме розсмокчеться? - питає Могильний.