Максим Ляшук 1989 года рождения, командир взвода роты патрульной службы милиции особого назначения "Свитязь" УМВД Украины в Волынской области погиб 29 августа 2014 года во время выхода из "Иловайского котла".
Служить пошел, чтобы быть честным перед сыном, которому на тот момент не было и года, говорит отец Максима.
“Ми з ним розмовляли про це рішення декілька разів. Я йому казав: “Ти ж розумієш, що в тебе сім’я, жінка, дитина маленька. То ж війна, все може бути”. А він мені: “Тату, а що я скажу сину своєму, Матвійкові, коли він виросте, чого наша країна така маленька?”. Він не стояв на місці ніколи. Зажди вперід-вперід-вперід", - вспоминает отец.
Жена Максима говорит, что во время последнего прощания Матвей очень сильно плакал, а через две недели папа погиб.
“Матвій мабуть першим це відчув. Коли Максима відправляли з Луцька, 13 серпня, Матвій дуже плакав. Напевне, відчував, що це була остання зустріч з татом. І до того не казав слово "тато". Йому було 10.5 місяців. А вже коли Максим був в Іловайську, Матвій вперше сказав "тато". Я подзвонила і сказала Максиму про це. Відчула, як йому боляче”, - говорит Оля, жена Максима.
Его отец вспоминает: "Рік тому їздили купатися в те місце, де Максим останній раз купався з Матвійком. Я йому перед цим показував те відео, де вони разом купаються. Матвій вибіг з машини, а там чоловік в воді стоїть. Він як закричить: “Оо, тато-тато!!”.
Прочитав стихотворение, Оля добавляет, сдерживая слезы:
“Я не скажу що він був безстаршним, але він не злякався. Тільки справжні чоловіки готові пожертвувати своїм життям заради вищого блага”. Ее голос начинает дрожать, и Матвей, выглядывая из-за спины, тоненьким голосом говорит: “Не плач!”.
- Не буду плакати...
Полную историю Максима Ляшука читайте в проекті #AFTERILOVAISK в августе на LB.ua.