ГлавнаяОбществоЖиття

Пам'ятаймо разом! До 80-х роковин Голодомору

Цього року духовенство УГКЦ та УПЦ КП спільно звернулося до вірян у 80-ті роковини Голодомору 1932–1933 рр. Вперше церкви звертаються до громад, у даному випадку до громад релігійних, до своїх громад, бо Голодомор як акт геноциду мав на меті знищення не лише людей, а й громадської свідомості. Тому ініціатива Комітету вшанування пам’яті жертв Голодомору-геноциду спрямована саме до громад з закликом до їх активної, свідомої і організованої участі у меморіальних заходах на чолі з духовенством.

Фото: Макс Левин

Якщо поглянути на історію цієї Трагедії, зробити ретроспективу Голодомору як геноциду, то побачимо: він став можливим тому, що були знищені місцеві спільноти. В першу чергу були знищені релігійні громади, які допомагали один одному. На 1932-1933 рр. релігійна спільнота як основа суспільної вже не існувала – духовенство було репресовано, церква практично знищена. Далі радянська влада замахнулася на громадську свідомість, замінивши її сурогатом — комуною. І ця комуна, яка потім виросла в колгосп, легко дозволяла тоталітарній владі знищувати тих, хто мав почуття власної гідності, хто розумів важливість людського єства як творіння Божого.

І тому наше спільне звернення адресоване в першу чергу до релігійних громад, щоби вони разом із місцевими громадами на локальному рівні як молитовно, так і приклавши зусилля своїх рук до впорядкування місць поховань жертв Голодомору, долучилися до відродження реального, як тепер це прийнято називати, суспільного буття і громадського духу. Адже тільки громада, члени якої відчувають єдність, може загоїти рани Голодомору-геноциду, може належно вшанувати пам'ять про померлих і передати цю пам'ять нащадкам, і тільки така громада в силі не допустити в майбутньому подібної трагедії.

Вшанування пам’яті Голодомору-геноциду є болючою і гіркою сторінкою нашої історії, яка все ж таки єднає нас. Якщо звернутися до спогадів сучасників Голоду, то варто пригадати про виставку, яка три роки тому відбулася в Храмі отців Василіян. На ній були представлені численні документи, починаючи від листів митрополита Андрея Шептицького і закінчуючи переліком збіжжя, харчів, які збирали громади українців на Галичині для тих, хто гинув від голоду там, як на Галичині кажуть, на Великій Україні. Українські громади Галичини не були байдужими до голодуючих, і вбачаю це передусім у тотожності громади суспільної і релігійної. Спроби допомогти співвітчизникам можна підкріпити численними фактами. Вони показують і нагадують нам про вищість людяності, співпереживання, відчуття єдності народу навіть в такі трагічні моменти. Тому не маємо права забувати про це сьогодні, в час миру, спокою і достатку.

Тому закликаю усіх пам'ятати разом, і у 80-ті роковини геноциду, зібратися спільно 23 листопада біля Національного меморіалу Голодомору у Києві. Спільна хода розпочнеться о 14-й годині від метро Арсенальна, а у вечері вся Україна на вікнах своїх домівок засвітить свічку пам'яті жертвам Голодомору.

Олекса Петрів, Керівник зовнішніх зв'язків УГКЦ
Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook, Twitter и Telegram