Приватний сектор Відрадного масиву. Старенький, але охайний будиночок. Відкриває двері Адам. Вже місцями сивий, втомлений життям чоловік. Дітей не чути – в садочках.
Близько 16-ї години – ідемо забирати. За 15 хвилин дороги до першого садочка Адам спокійно і коротко переповідає півжиття – таке враження, що це сталося зовсім не з ним.
Беркут Адам, родом із Запоріжжя.
Першу дружину хотів привезти в Київський Охматдит лікуватися від безпліддя.
Влаштувався працювати на цегельний завод, доріс до наладчика лінії. Начальство дало добро привезти дружину в Київ. “Дамо малосімейку (гуртожиток), будете лікуватися”. Дружині кажу: приїзджай – а вона мені “А я тебе уже изменила. Нужны дети - ищи ту, кто тебе родит”.
Другу дружину знайшов вже тут, з 2,5 річною дитиною. Одразу після одруження вона захворіла на туберкульоз. Відправив лікуватися в Крим. Влітку приїздила в Київ. За 5 років залікували туберкульоз, але про дітей вона і чути не хотіла. Після 7 років бездітного життя, Адам покинув її.
Третя дружина була на рік старша за Адама. На першому побаченні сказала “я хочу детей тоже”. У неї був дорослий син. Але пожили разом – не вагітніє. Ходили по лікарях - “у Вас все нормально, найдите молодую жену”. Почалися сварки, одного дня зібрав свої речі і пішов.
Четверту дружину звали Іра, була на 10 років молодше. Завагітніла доволі швидко. Вагітність пройшла добре, без токсикоза. За два тижні до строку, перед Новим роком народила сина. Назвали Яном. Через 5 років Іра завагітніла вдруге. За тиждень до строку відчула біль у животі. Швидка повезла в пологовий на Борщагівці. А планували народжувати в 5-му (більш сучасний, на Севастопольській пл.). Ірині було на той момент 42 роки, вага понад 100 кг, тому лікарі вирішили робити кесарів розтин.
Під час операції стався інсульт. Дитина народилася більш-менш здорова, а Іру перевели в Жовтневу лікарню. Зробили УЗІ, лікар не побачив нічого страшного, пообіцяв за 2 тижні поставити на ноги. Адам з батьком дружини по черзі чергували біля Іри. Від роботи відмовився. Після двох тижнів в лікарні, з неділі на понеділок Ірі стало погано, з рота пішла піна. Повезли в реанімацію – каталка застрягла в ліфті. 15 хвилин ліфт стояв, а дружина помирала..
Адам продовжує далі - про життя після смерті дружини. Забираємо старшого Яна з садочка – він життєрадісний, пухкенький, не вимовляє деякі букви. Тому і садочки у дітей різні. Для Яна – спеціалізований, “логопедичний”.
Ідемо за Назаром, в звичайний садок. Він знаходиться ще трохи далі – назад додому їдемо маршруткою.
Одразу після смерті дружини для маленького Назара Адам знайшов по інтернету няню за 3500 грн в місяць. Вона побула з дитиною місяць, потім вирішив доглядати самотужки.
Готувати їсти навчився ще в армії, тому це не було проблемою.
З того часу пройшло більше 3-х років. Адам з двома синами живуть на допомогу держави. Влітку була остання виплата по народженню Назара. Ще платять пенсію з втрати годувальника – близько 1000 грн.
Назара зміг віддати в садочок в 1 рік 4міс – з боєм, через районо. Благодійні внески в садочку не змушують платити. Тільки 50 відсотків за харчування.
Цієї осені старший Ян пішов в школу-інтернат. У нього присутні дефекти мовлення, тому інтернат, як було сказано, спеціалізований. І знаходиться в Феофанії, біля Окружної дороги. Їхати туди близько години - тролейбусом і маршруткою. В перший час Яна приймали на навчання тільки на три дні на тиджень. Потім, побачивши в якій ситуації знаходиться Адам – пішли на зустріч. Тепер Ян в інтернаті лишається з понеділка по п'ятницю. На вихідні – може побавитися з молодшим і погратися на комп'ютері.
- Ви не думали відмовитися від дітей, віддати їх в інтернати? Все ж таки це непросто – все одному?
- Я не така людина. Якщо треба, значить треба. Буду потроху ставити їх на ноги.
Батьки померлої дружини вже старенькі, і часто хворіють. Живуть неподалік, але допомоги від них мало. Навіть залишити дітей з ними на декілька годин – це проблема.
Питаю, чи пробував він знайти жінку, мати для дітей і помічницю в господарстві. Для матусь-одиначок цей варіант працює. Адам розповідає ще пару історій – було декілька знайомств з жінками. Але зрозумівши, що ними керує матеріальна вигода (житло в столиці), а не любов до дітей – припиняв стосунки. Виходить, що чоловіки можуть звити гніздечко тільки один раз?
Не зберіг кохану – будь самотнім?
Взагалі про самотність Адама говорити важко. Ось я прийшов до нього, п'ємо чай, розмовляємо. Ніби все не так і погано. У них є власне житло – частина будинку на Відрадному. Є руки, ноги – можна ще працювати. Просто Адаму не вистачає інколи хоч якогось плеча, на яке можна спертися. Або просто поговорити з кимось. Бути нянею 24 години на добу – це важка робота.
