Яку кадрову політику підтримують нардепи
У 2020 році відбулася низка кадрових голосувань. У повноваження Верховної Ради входить формування Кабінету міністрів, призначення генпрокурора та голови НБУ.
Відставку уряду Олексія Гончарука і перезапуск Кабміну нардепи підтримали майже одноголосно. Утримався під час голосування за відставку уряду лише Максим Перебийніс, що стосується пакетного голосування за новий склад уряду, то утримлися лиша 2 депутатів. Примітно, що уряд Гончарука проіснував лише шість місяців, але нардепи були незадоволені його ефективністю.
Голосування за Сергія Шкарлета як міністра освіти стало скандальним з кількох причин. Політика, який став міністром освіти, звинувачують у плагіаті, і під час голосування, яке набрало мінімально необхідну кількість голосів — 226, нардепи вдалися до кнопкодавства. Якщо поглянути, як голосували народні депутати Києва за цю кандидатуру — утрималися лише троє. Це Дмитро Гурін, Роман Грищук та позафракційний Олександр Юрченко. Якби ще хтось із народних депутатів Києва утримався, Шкарлет не став би міністром.
На графіці також відображено перше провальне голосування за призначення міністром охорони здоров’я Максима Степанова і друге, яке стало результативним. У ЗМІ повідомляли, що кандидатуру Степанова лобіював Аваков і підтримував олігарх Ігор Коломойський. Лише Дмитро Гурін і вперше, і вдруге у голосуванні за призначення Степанова утримався.
Що стосується фігуранта п’яти журналістських антикорупційних розслідувань, міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, відставки якого вимагає громадський сектор, то він потрапив до складу Кабміну під час пакетного голосування за уряд Шмигаля, який підтримали всі народні депутати від столиці окрім Гуріна та Грищука, які утрималися. Щодо Бондар, то на момент голосування була відсутня. Примітно і те, що Мар’яна Безугла, Ганна Бондар, Людмила Буймістер і Дмитро Гурін у червні 2020 року поставили свої підписи під постановою про звільнення Авакова з посту міністра внутрішніх справ. Цю постанову так і не винесли у сесійну залу на голосування, бо комітет із правоохоронної діяльності відмовився розглянути її по суті.
Заяві передувало те, що за час перебування Авакова на посаді міністра внутрішніх справ України не розкриті близько 55 нападів, замахів на вбивство та вбивств громадських активістів протягом 2016–2018 років. Підлеглі Авакова фігурували у злочинах. Журналісти оприлюднили факти понад 60 гучних злочинів, здійснених представниками МВС упродовж п’яти місяців: з січня по травень 2020 року. Серед найрезонансніших справ, відповідальність за розслідування яких лежить на відомстві Авакова, — вбивство Катерини Гандзюк, напад на Сергія Стерненка та вбивство Павла Шеремета.
А от недовіра ексгенпрокурору Русланові Рябошапці стала єдиним кадровим питанням, яке розкололо нардепів столиці. Шестеро народних депутатів голосували проти або утримались. Ті, хто голосували за, переважно були із тих, хто подавав постанову про висловлення недовіри генпрокурору — Безугла, Дубнов, Забуранна, Пуртова, Тищенко, Швець.
Проте призначення Ірини Венедіктової вже через кілька днів підтримали всі одноголосно. Примітно те, що свого часу Венедіктова брала участь у конкурсі до Верховного суду, за результатами іспиту набрала низькі бали та вибула з конкурсу.
Звільнення голови НБУ Якова Смолія підтримали всі нардепи, крім Гуріна. Заяву на звільнення Смолій особисто подав президенту, аргументуючи рішення систематичним політичним тиском. Незадовго до відставки Смолій та його заступник Сологуб неодноразово заявляли про заклики профінансувати бюджет емісією гривні. Ідею емісії Смолій розкритикував (емісія заборонена законом “Про Національний банк України”). Згодом в інтерв’ю РБК голова парламентського комітету з питань економічного розвитку Дмитро Наталуха підтвердив, що фракція “Слуги народу” виступає за друк грошей, а Смолій був не готовий до експериментів і “діяв аж занадто консервативно”. Разом з тим Наталуха зазначив, що фракція готова брати на себе відповідальність за наслідки емісії.
За призначення нового голови НБУ Кирила Шевченка проголосували всі мажоритарники столиці, крім Бондар та Буймістер. Жодного голосу не дали фракції “Голосу” і “Європейської солідарності”. Шевченко з 2015 року був головою правління державного банку “Укргазбанк”, у 2009 році працював радником прем’єр-міністра Юлії Тимошенко. У своїй програмі Шевченко зазначив, що НБУ продовжить співпрацю з міжнародними організаціями, продовжуватиме політику зниження облікової ставки.
Натомість Мар’яна Безугла, Анна Пуртова, Микола Тищенко та Сергій Швець підтримали усі без винятку згадані проєкти.
Як голосували за маркерні законопроєкти
Протягом минулого року парламент ухвалив низку законів, які мають серйозний вплив на економіку та роботу політичної системи країни.
Бюджет на 2021 рік всі 13 депутатів підтримали одноголосно. Як правило, за бюджет голосують ті нардепи, які входять до коаліції. Опозиційні фракції у парламенті, такі як “Голос”, ЄС та ОПЗЖ, за такий розподіл бюджету голосів не давали.
“У бюджеті “чорна діра” — 240 млрд гривень дефіциту. Це гроші, які віддаватимемо за рахунок податків, невиплачених пенсій та невиконаних інфраструктурних проєктів. Цей бюджет не можна назвати бюджетом медицини чи бюджетом соцпідтримки, тому що забирається з Пенсійного фонду 8,5 млрд. Єдина назва, яка підходить цьому бюджету, — це бюджет можливостей для Офісу президента. Тому що, на відміну від освіти, медицини, інших речей, ОП не списав із себе жодної гривні, хоча й обіцяв”, — йдеться в заяві голови фракції “Голосу” Ярослава Железняка.
Але якщо по бюджету опозиція не дала голосів, то за закон, який дав відкрити ринок землі, опозиція голоси дала. Його підтримали всі присутні нардепи, яких обрали кияни.
Цей закон намагалися блокувати поправковим спамом — надали тисячі правок, щоб він так і не був ухвалений. Головно поправковий спам ішов від нардепів ОПЗЖ, але були численні правки і від “Слуги народу”. З-поміж 13 народних депутатів виступити проти поправкового спаму не наважився лише один — Богдан Яременко. Він утримався. Сергій Швець не голосував. Наразі невідомо, чи він був присутній і не натиснув на кнопку, чи відійшов, коли картка була у слоті.
По суті одностайні голосування були і під час підтримки законопроєктів про укрупнення районів та запуску Виборчого кодексу. Не голосували лише відсутні. Тут варто зауважити, що процес формування районування Київщини, як і інших областей, був доволі суперечливим і скандальним, а Виборчий кодекс потребує суттєвих доопрацювань. Зокрема ще під час обговорення кодексу Дмитро Гурін наголошував на тому, що запровадження високого бар’єру для кандидатів — 25% виборчої квоти — нівелює ідею відкритих списків.
Як результат, до місцевих рад могли не потрапити ті кандидати, які набрали кілька тисяч голосів, а отримали мандати ті, хто був у прохідній частині загального партійного списку. Так, у місті-мільйоннику Києві у раду пройшла депутатка, яка набрала лише 15 голосів.
Гурін разом із колегами, які були обрані в Києві, пропонував знизити цей бар’єр до 5%. Відповідну правку подавали разом з ним Артем Дубнов, Богдан Яременко (голосував також за квоту 50%), Людмила Буймістер, Максим Перебийніс, Ганна Бондар, Роман Грищук і Мар’яна Безугла. Але парламент зупинився на 25%.
Наразі створюється робоча група, яка має доопрацювати Виборчий кодекс.
Минулого року держава пережила суттєву законотворчу і конституційну кризу. Конституційний суд скасував здобуток Революції Гідності — електронне декларування, та статтю Кримінального кодексу, яка передбачає відповідальність за недостовірне декларування чи незаконне збагачення. Таким чином антикорупційна реформа була паралізована.
Нардепам довелося у терміновому порядку готувати нову законодавчу норму, але ув’язнення, яке раніше було одним із можливих видів покарань за недостовірну норму, прибрали. Всі депутати, які представляють Київ, підтримали цю норму, окрім Романа Грищука, який утримався.
“Цей законопроєкт був компромісним рішенням. Треба було встигнути до Нового року, щоб була хоч якась відповідальність. Але я не готовий був підтримувати таке компромісне рішення. У такому форматі система ставала більш толерантною до неправильного заповнювання декларацій, ніж було раніше. Саме тому я утримався. Рішення, хоч і компромісне, недостатнє і досить м’яке”, — коментує Руху ЧЕСНО Грищук.
Окремо зауважимо, що, крім маркерних голосувань, важливою є позиція нардепів щодо створення консультативної ради у Тристоронній контактній групі за участі представників ОРДЛО. У березні 2020 року Яременко, Швець, Бондар та Гурін виступили проти цього питання попри позицію фракції “Слуги народу”.
Хто з нардепів найбільш опозиційний
На графіці нижче зазначено, як голосували мажоритарники столиці за законопроєкти у другому читанні. Загалом за рік таких голосувань було 236.
Безугла голосувала за всі ініціативи і лише під час одного голосування була відсутня.
Лише троє нардепів натискали кнопку “Проти”. Тищенко зробив це навіть двічі.
Іноді Тищенко не встигає голосувати і виконувати представницьку функцію, бо записує сторіс у соцмережі або веде прямі трансляції.
Найбільше голосувань пропустила Людмила Буймістер, 75 із 236 відбулися за її відсутності. Друге місце розділили Яременко та Швець, які були відсутні у 71 випадку.
Що пропонують нардепи столиці як законотворці
Окрім того, що народні депутати розглядають запропоновані кадрові законопроєкти, вони самі можуть вносити проєкти до Верховної Ради. Найчастіше вони працюють у співавторстві з колегами, оскільки для того, щоб законопроєкт став законом, потрібна підтримка парламентської більшості. Також бувають випадки, коли депутати просто можуть підписати чийсь законопроєкт без належного ознайомлення.
У 2020 році було прийнято 11 законів, ініціатором кожного з яких був лише один нардеп. У переліку — жодного за авторством мажоритарників від столиці.
Найчастіше підтримку отримували ініціативи, співавтором яких був Максим Перебийніс, 14 із 24 стали законами.
Поправки за співавторства Артема Дубнова (13) і Максима Перебийноса (12) найбільше з-поміж київських депутатів виносилися на голосування в залу засідань. З частини мережі нижче помітно, що ці два нардепи в основному співпрацюють на рівні медичного комітету.
Київські депутати також співпрацюють у плані поправок між собою. На графіку нижче — на прикладі співавторства Перебийноса — бачимо зв’язок між вузлами депутатів, зафарбованими у салатовий колір.
За загальною кількістю поданих поправок на першому місці перебуває нардепка Мар'яна Безугла, яка подала 863 поправки. Найбільше — до закону “Про оборонні закупівлі”.
З даними по кількості поправок ви можете ознайомитися на інструменті поправок Руху ЧЕСНО. На інструменті ви можете переглядати інформацію про подані і прийняті поправки у розрізі фракцій та груп, фільтрувати нардепів за регіонами, а також дізнаватися, до яких поправок нардепи подали найбільше поправок.
Позафракційний Юрченко став співініціатором 21 проєкту, але жоден із них так і не став законом.
Для киян одним із найцікавіших є законопроєкт Дмитра Гуріна “Про столицю”. Законотворці пропонують повернути райради і наділити голову КМДА повноваженнями префекта. Нардеп входить до робочої групи з обговорення законопроєкту “Про місцеве самоврядування в Україні” та модерував близько 20 публічних консультацій “Зміни до Конституції — через консенсус”.
Роман Грищук у травні 2020-го став одним з ініціаторів законопроєкту від “Слуги народу”, який фактично офіційно дозволяє непрямий підкуп виборців в умовах пандемії коронавірусу. Але після критики з боку громадськості, в тому числі й Руху ЧЕСНО, проєкт у залу так і не винесли. У висновку комітету з питань бюджету також зазначено:
Яременко, до слова, “утримався” при голосуванні за законопроєкт, який забороняє нардепам брати у помічники своїх родичів. Помічник Яременка на громадських засадах — його брат.
Якщо депутати неналежним чином відвідують парламент, їх позбавляють депутатських виплат. З-поміж нардепів столиці вісім разів “депутатські” не отримала Людмила Буймістер, чотири рази — Олександр Юрченко, двічі — Микола Тищенко, один раз — Леся Забуранна.
Корупційні скандали довкола Юрченка і Тищенка
За останній парламентський рік роботи два мажоритарники Києва фігурували у гучних корупційних скандалах. Але політично закінчилися вони геть по-різному.
Нардеп Гео Лерос, якого виключили із фракції “Слуги народу”, у червні передав матеріали щодо схеми розкрадання бюджету на будівництво Подільсько-Воскресенського мосту в НАБУ. Там фігурують імена Миколи Тищенка та “смотрящого” за Києвом Дениса Комарницького. У жовтні Лерос виклав записи розмов Комарницького і Тищенка, які підтверджують згадану схему.
Кількома місяцями раніше Лерос писав про те, що Тищенка помітили під час розвантаження коробок з автомобіля Комарницького до Офісу президента.
Те, що Лерос передав документи в НАБУ, і у ЗМІ спалахнув скандал, не завадило Тищенку за кілька тижнів очолити осередок “Слуги народу” у Києві.
Якби не скандал із роботою ресторану Тищенка “Велюр”, який працював під час суворого карантину, то народний депутат міг би спробувати себе як кандидат у мери Києва. Принаймні у рік виборів він щедро гречкосіяв.
А на рекламу у Facebook витратив майже 21 тис. доларів. Його сторінка потрапила у ТОП-3.
Після провальної виборчої кампанії “cлуг народу” зі столиці можуть перевести на Закарпаття.
Лероса після того, як він розпочав викриття корупційних схем, виключили із фракції. Через місяць після того, як це сталося, депутат Богдан Яременко (обраний від округу, до якого входять частини Дніпровського та Деснянського районів) заявив, що вийде із фракції “Слуги народу”, якщо від партії не буде реакції на “плівки Тищенка”. Станом на середину лютого нардеп так і залишився разом із Тищенком в одній фракції.
Окрім корупційного скандалу з Тищенком, який сколихнув фракцію, у ЗМІ повідомили про ще одну справу, але цього разу її вели правоохоронні органи і стосувалася вона народного депутата від Голосієва Юрченка. Вищий антикорупційний суд України заарештував його за підозрою у хабарництві на два місяці з можливістю вийти під заставу у розмірі понад 3 млн гривень. Через кілька днів заставу було внесено. Наразі ВАС продовжив строки розслідування до 10 березня 2021 року. Юрченка виключили зі складу фракції “Слуги народу”.
П’ятеро нардепів за рік не виступили жодного разу
Лідером за кількістю виступів є Мар'яна Безугла. На її рахунку 24 виступи.
Зате є п’ятеро народних депутатів, яким за рік не було що сказати колегам по парламенту у сесійній залі. Це Анна Пуртова, Сергій Швець, Артем Дубнов, Людмила Буймістер та Максим Перебийніс. До речі, щодо Перебийноса ситуація складається доволі цікава — з огляду на те, що саме на його рахунку найбільше затверджених законопроєктів і він жодного разу не виступив. Решта з 13 депутатів мали від одного до семи виступів.
Щодо депутатських запитів, то лідером за написанням став Роман Грищук, який подав 15 депутатських запитів за попередній рік, 13 з яких — до Кабінету міністрів.
Жодного запиту протягом 2020 року не подав лиш Микола Тищенко.
Як і у випадку з направленням законопроєктів, запити частіше подають у співавторстві. Один такий запит до Київради значиться у базі відкритих даних ВРУ за дев’ятьма нардепами від Києва і таким чином додає їм балів при врахуванні активностей щодо направлення запитів.