Наскільки потрібним було запровадження воєнного стану?
Запевняю, що керівництво держави, Міністерство оборони, Генеральний штаб не перебільшують рівень загрози. Ситуація справдінапружена. Ми готові до виконання всіх завдань, передбачених планом відбиття агресії відповідно до характеру військової операції. Якою буде ця операція – відповідь на це питання наразі передчасна. Але, повторюся, ми готові до відбиття агресії. Це не 2014 рік, нині у нас зовсім інші Збройні сили.
На яких напрямках імовірний удар?
Гібридна війна не закінчилася. Операції гібридної війни багатосторонні та багатогранні, включають у себе заходи інформаційно-психологічного впливу, а також кібератаки на системи управління держорганами, економікою. За чотири роки ми набрали спроможності до відбиття агресії. Повторюся, ми готові до цих сценаріїв.
Навіть до широкомасштабної операції?
Іще раз: ми готові до всіх сценаріїв. Відповідний досвід у нас є. Росія застосовувала авіацію на Донбасі у 2014 році, як би це не заперечувалося. Моя ж ділянка відповідальності – озброєння та військова техніка, тому я можу ще раз сказати, що підрозділи Збройних сил готові. На їхнє забезпечення ми передали достатню кількість зразків техніки та озброєння. Це десятки тисяч одиниць новітньої, модернізованої, капітально відремонтованої військової техніки та озброєння. Авіація, системи протиповітряної оборони, техніка сухопутних військ, військово-морських сил – усі види.
Пожежі на військових арсеналах завдали значної школи матеріально-технічному забезпеченню Збройних сил?
Терористичні акти на наших складах боєприпасів були спланованими ворогом. Це підтверджують численні експертизи, проведені під час розслідувань. У Сватовому та Балаклеї було знайдені залишки запальних боєприпасів, які доставлялися на склади повітряним шляхом із допомогою безпілотних літальних апаратів. Додатково у Балаклії завдяки системі раннього виявлення займання зафіксовано, що пожежа виникла після вибуху невстановленого предмету із тактико-технічними характеристиками малої ракети. А в Ічні пожежа почалася після серії вибухів у різних частинах арсеналу.
Держава знаходиться у стані війни. Відповідно до цього воюємо військовослужбовцями, технікою, економікою, у тому числі арсеналами, базами, складами. Забезпечення підрозділів боєприпасами, пальним достатнє для виконання завдань. Також переходимо на випуск новітніх боєприпасів для наших систем вогню. Нині цілий ряд боєприпасів прийнято на забезпечення Збройних сил.
Ми почали активніше закупати зброю за кордоном…
Безумовно. Наші закордонні партнери нам допомагають. Особливо у питаннях військово-технічної допомоги, спільних розробок систем озброєння.
Велику увагу приділяємо інвестиційним проектам щодо розвиткуоборонно-промислового комплексу. Завдяки політиці президента, уряду, міністра оборони ми акцентуємось насамперед на підтримці наших підприємств.Так, на міжнародному ринку можна знайти найкраще, найсучасніше озброєння. Але чи є в нас кошти? Купимо кілька систем і залишимо армію без фінансування? Треба розробляти та виробляти своє. Це єдиний шлях. І ми зараз залучаємо найкращих фахівців. Часу у нас обмаль. «Джевелін» – це досягнення армії і науки США. Але він 7 років розроблявся. А «Стугну», «Вільху» ми робили за рік і 9 місяців. Це –досягнення в розробці зброї. Чи той самий «Корсар». Це новітні броньовані машини БТР-3, БТР-4. Це модернізовані та розроблені боєприпаси. У питаннях, що стосуються озброєння і військової техніки, ми викладаємось по максимуму. А згадайте 2014-й? Тоді нам довелося мобілізувати шкільні автобуси. Чи готові ми були до повномасштабного вторгнення? Очевидно, що нині ми в іншій ситуації. Насамперед, за рахунок модернізації техніки. Ми фактично у ході ведення бойових дій переозброювали підрозділи. Плюс – ввели у штат нові зразки озброєння військової техніки, чим підняли ефективність підрозділів.
На моє переконання, ми могли би рухатися динамічніше, якби не «доброзичливці». А їх багато, і не всі у Кремлі перебувають. Незважаючи на тривалі бойові дії, у нашій державі є інституції, які буквально займаються шкідництвом. Так, такого втручання можна очікувати від росіян. Але ми маємо непоодинокі приклади.
Із уведенням воєнного стану більшість виступів так званих «експертів» спрямовані не на посилення обороноздатності держави, зміцнення рубежів на територіях прикордонних областей, а переслідують особисті меркантильні інтереси. Це не консолідує суспільство, а вносить сум’ятицюу ньому. Достатньо багато прикладів необґрунтованих порушень кримінальних проваджень проти військовослужбовців, працівників Міністерства оборони, які нині підривають суспільну довіру до керівництва Збройними силами, Генерального штабу.
По які провадження, зокрема, йдеться?
Наприклад, справи закупівлі двигунів, пального для потреб Міноборони, Харківського університету повітряних сил для підготовки льотчиків-курсантів.
Це також втручання в роботу підприємств ОПК, коли тривають напружені пошуки імпортозаміщення складових техніки та озброєння. І тут варто згадати справу щодо закупівлі БМП у наших партнерів, яка де-факто зірвала поставку. Контракт тепер розглядають у міжнародних судах, українські підприємства сплачують штрафні санкції. а страждають насамперед підрозділи Збройних сил, які мали своєчасно отримати озброєння та військову техніку.
Це також перевірки ціноутворення, під час яких доводиться обґрунтовувати достатньо показників цін. Складається враження, що вимоги чинного законодавства не стосуються правоохоронних органів, САП, НАБУ.
Ви згадали про справузакупівлі Міністерством оборони пального у «ТрейдКоммодіті», яку розслідувало НАБУ?
Це необґрунтовані, бездоказові звинувачення з їхнього боку. І більше нічого. У 2016-му Міноборони закупило пальне, уклавши додаткові угоди після зростання цін на міжнародних ринках, отримавши відповідні висновки уповноважених державних установ та роз’яснення від Мінекономрозвитку. Пальне було прозоро законтрактоване за кордоном, його ціна вказана у митній декларації. Я вже коментував цю тему. Нічого нового сказати не можу.
Після того скандалу, що вони влаштували, від довгострокових договорів армія відмовилась. Закупівлі тривають, але за якою ціною? Постачальники відстежують коливання цін і закладають у свою цінову пропозицію максимальні значення. Замість дозволеного законом можливого 10-відсоткового подорожчання за додатковою угодою ми отримали на 35-40% дорожчу стартову ціну. І за два останні роки, за найскромнішими оцінками, дорожче пальне обійшлося державному бюджету у понад 360 мільйонів гривень. Це результат роботи НАБУ.
У мене інколи виникає враження, що у нас війна йде на два фронти. На одному фронті ведемо гібридну економічну війну з Росією. На іншому – захищаємося від НАБУ і САП.
Увесь обсяг пального, що закуповує Міноборони, – це імпорт. В Україні немає виробництв, які забезпечували би потреби війська у нафтопродуктах. У наших партнерів спроможності достатньо обмежені, тому доводиться збирати по крихтах або укладати великі довготривалі контракти, щоби закрити потреби війська впродовж року. Зрозуміло, що, ведучи багатосторонню гібридну війну, Росія також вливає і на наших партнерів, у тому числі і щодо обмеження їхніх поставок паливно-мастильних матеріалів в Україну.
На якій стадії зараз це розслідування?
За рік жодних слідчих дій, жодного допитуНАБУ та САП зі мною не провела. Мої адвокати письмово зверталися до детективів і прокурорів: прочитайте матеріали цього кримінального провадження і скажіть, у чому полягає склад злочину, учому винуватий Павловський?У мене складається таке враження, що цю справу замовили. Хотілося б з’ясувати – хто.
У вас є підстави стверджувати про замовність справи?
По-перше, слідчі посилалися на заяву народного депутата Тетяни Чорновол, яка стосувалася інших закупівель, але кримінальне провадження порушили щодо контрактів на постачання пального.
По-друге, сфабрикований акт перевірки Державної аудиторської служби. Під час проведення ревізії керівництво ДАС не відреагувало на заперечення, що до перевірки не залучені документи Торгово-промислової палати та «Держзовнішінформу» та не проведені відповідні експертизи щодо коливання та зміни цін на ринку нафтопродуктів.
Складається враження, що, порушуючи кримінальні справи на посадових осіб ДАС, НАБУ схиляло її керівництво до фабрикації документів, які пізніше лягають в основу хибних звинувачень.
Потім цей акт на підтвердження його дійсності чомусь був направлений на експертизу до Харкова, а не до профільного Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Оцінку коливань цін на пальне проводила приватна «Консалтингова група А-95», а не державні установи, створені відповідно до законодавства України, а саме: Закону про Державну службу статистики, Закону про торгово-промислові палати, положення про ДП «Держзовнішінформ». До речі, в акті ДАС, у якому зроблено висновок експертизи, довідки про коливання цін, зроблені уповноваженими установами, не були враховані. І на цьому підґрунтій було висунуто звинувачення.
Окружний адміністративний суд міста Києва скасував акт перевірки ДАС як протиправний. Натомість суд підтвердив цінові довідки Дніпропетровської торгово-промислової палати та ДП «Держзовнішінформ» про коливання цін на нафтопродукцію у бік збільшення, на підставі яких комітет із конкурсних торгів здійснив збільшення цін за договором.
На вашу думку, які перспективи цієї справи?
Справа у тупику ще з того моменту, коли у підозрі мені написали: у Павловського в точно не встановлений досудовим розслідуванням час виник умисел на розтрату держкоштів, і з цією метою у точно невстановлений час вступив у змову підлеглими, незнайомими йому представниками товариства «Трейд Коммодіті» та іншими не встановленими на цей час досудовими розслідуванням особами. Хтось, щось, десь, колись – така «конкретика» підозри.
Але, зрозумійте, це не проблема, що вони хочуть щось перевірити, розслідувати. Хочуть – будь ласка. Це їхнє право, їхня робота. Але якщо ви нічого не довели і навіть мене не допитали, то навіщо влаштовувати цирк із врученням підозри, дискредитувати мене, Міноборони, Збройні сили? Навіщо шкодити процесам з озброєння армії?Як заступник міністра я очолюю Міжвідомчу комісію з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю та як національний директор від України з озброєння входжу до спільної робочої групи з НАТО. Через оголошення підозри впродовж 10 місяців я не мав можливості виїжджати у службові відрядження і в повному обсязі виконувати свої обов’язки, зокрема і щодо міжнародної військово-технічної співпраці. А це, як ви розумієте, контракти, нові спільні проекти, у тому числі і питання постачання озброєння та військової техніки для потреб Збройних сил. І це також додаткові кошти в бюджет України. Але Павловський не їде, бо НАБУ не пускає, погрожує з літака зняти і затримати в аеропорту. Так, ми воюємо, просимо партнерів допомогти нам з одного боку– і переслідуємо з другого. Державні інтереси НАБУ не цікавлять.
На слуханнях у суді казали, що ви живете в службовому кабінеті. Це так?
Я три роки живу в робочому кабінеті. Наразі у Києві винаймаю квартиру, службовим житлом забезпечений за попереднім місцем служби, перебуваю у квартирній черзі. Наголошую, це черга на отримання тимчасового службового житла. Але ж не пишіть, що Павловський – єдиний такий унікальний генерал без квартири. Генералів без власного кутка у Києві чимало. Що у військових генералів якісь великі привілеї – це міф. Власне авто я купив у 1994 році, після закінчення миротворчої місії у Боснії. Цим «Фіатом» не користуюся, він під арештом.
Я маю понад 300 діб невикористаної відпустки. Цього літа на 10 днів приїжджав у Первомайськ, там батьківський будинок.
Я навіть не отримав ніяких передбачених пільг щодо забезпечення житлом, виділення земельних ділянок, які надаються учасникам бойових дій. В армії вже 38 років. За цей час змінив 42 місця проходження служби. Учасник бойових дій після миротворчої операції в колишній Югославії. В АТО виконував обов’язки командувача сектора «М» (Маріуполь). Ніколи навіть питання не було, що тут я можу заробити стільки, а там – стільки. Для мене армія – це життя. Усі, хто мене знають, це розуміють. Тому не вірять у нісенітниці НАБУ та САП й усіляко мене підтримують.
САП, за інформацією ЗМІ, не надсилатиме цю справу до суду, а, імовірно, проситиме суд дозвіл на відновлення розслідування.
Бо справа в суді розсиплеться. Запитайте їх: а чому ж ви, хлопці, бездоказово поливали брудом невинних людей? Тому шукають, як справу «підвісити». Щоби вона ще довго не потрапила до суду. Мене це, звісно, не влаштовує. Я хочу, щоби були зняті всі звинувачення, а люди, які підписували підозру, вибачились. Це нормально, по чоловічому: помилилися – треба вибачитись. А зараз вони намагаються вести якусь некрасиву гру, свідомо затягуючи розслідування. Тому хотілося б надати цій справі максимальної публічності.