Народні депутати традиційно з кінця липня до вересня не працюють в пленарному режимі. Але Апарат Верховної Ради має працювати, незалежно від літніх канікул нардепів. Тим більше, що ви маєте готувати парламент до нової сесії, яка розпочнеться 4 вересня. Що саме відбувається зараз в Раді, як ви готуєте парламент до роботи восени?
Як відомо, календар засідань наступної сесії, осінньої, складається і затверджується депутатами ще на останніх засіданнях попередньої сесії. Підготовка до наступної сесії наразі полягає я у тому, що наші технічні служби перевіряють, налагоджують все. Де щось треба підремонтувати, то підремонтовується.
Коли говоримо про систему голосувань, то перевірка і підготовка відбувається, не залежно від канікул депутатів. Ця робота проводиться щодня, коли депутати голосують. Тобто наші служби буквально кожного дня перед засіданнями о 8 ранку тестують, як ця система працює. Перевіряють, щоб все було справно. Фізично обов`язково перед пленарними засіданнями перевіряється зал, крісла, килими, там я не знаю, світло. Як кажуть, теж в режимі он-лайн.
Тобто, якихось особливих робіт щодо підготовки не відбувається?
Якісь особливі роботи по підготовці ми не проводимо.
А що тоді зараз відбувається з куполом Ради? Кожен, хто щодня йде повз будівлю Ради, може бачити купол парламенту, який завісили синьою целофановою «ковдрою». Його ремонтують?
По куполу. Я знаю, що журналістів дуже сильно цікавить це питання (посміхається).
Особливо після заяв Надії Савченко, яка начебто обіцяла його підірвати. Так, нас це цікавить.
Ті роботи, які зараз виконуються, насправді з Надією Савченко жодного зв’язку не мають. Сам купол, це складна інженерна конструкція. Крім того, він скляний. І по будівельних нормах, він потребує раз на 25 років капремонту.
Які саме роботи там виконують?
Зараз там знімають те скло, яке простояло вже 40 років. Це навіть не просто скло, а пластини армованого скла. Це скло, всередині переплетене сіткою. Тобто навіть якщо б в разі там попадання граду чи каменю, воно не посиплеться.
Треба розуміти, що сам купол – це металевий каркас, і він закладений, як мозаїкою, цим склом. Це скло лежить на металевих кутниках. Це скло зараз і знімають, кутники відчищають. Як? Болгаркою, будівельними засобами до металу, знімається все. Корозія, попередня фарба, герметики. Після цього покривають новою фарбою, яка мала б витримати наступних 20-25 років. Наносять новий герметик і кладуть нове скло.
Скільки коштів на це передбачено в бюджеті?
7 млн грн.
Купол встигнуть відремонтувати до вересня, коли депутати прийдуть до зали на нову сесію?
Ні. Ці ремонтні роботи триватимуть десь, якщо я не помиляюся, до жовтня чи листопада.
Тобто депутати будуть працювати, голосувати, а над ними купол ще будуть ремонтувати?
Так. Ми ще будемо продовжувати робити. Це насправді дуже кропітка робота. Я навіть не знаю, з чим її порівняти. Кожен кутик, кожну стяжку, кожну деталь потрібно зняти, відчистити. Це все робиться фактично в альпіністичних умовах. Можливо, ви бачили, як альпіністи піднімаються на скелі? В підвішеному стані, на карабінах. І кожен кутик треба прочистити, зняти, демонтувати. Там не можна допустити, щоб щось впало.
Щодо люстри. Чи може впасти люстра вагою понад 3 тони? Це також дуже цікавить не тільки депутатів, а й журналістів. Преса неодноразово писала про цю люстру. Навіть малювали, як ця там люстра «накриє» зал, якщо впаде. І самі ж депутата дуже часто жартують: «що зараз з люстрою?» Чи будуть її опускати, як це передбачено кожного року?
Так. Її кожного року опускають вниз до сесійної зали. Вона майже «лежить» на спинках крісел депутатів. Все це роблять, щоб наші працівники могли підійти і кожне скельце протерти, помити, лампочки замінити. Перевіримо все.
Коли це роблять як правило?
В серпні.
Заступник голови регламентного комітету також говорив про те, що передбачені кошти на ремонт люстри цього року. Чи правда це, чи ні? Чи буде її ремонтувати? Чи будуть перевіряти конструкції, на яких вона закріплена?
Ні, окремі кошти з бюджету на люстру не передбачені. Але перевірка конструкції, на яких вона тримається, також здійснюється постійно задля безпеки депутатів. Постійно. Повірте, там нема чому поламатися. Я бачив цей трос, на якому висить ця люстра. Це металеві конструкції, які, щоб вони зламалися, я не знаю, що там треба зробити. Це надійні, дуже надійні конструкції з потрійним захистом. Трос, ну там десь от такої товщини (показує більше 25 см в діаметрі, – авт.).
Депутати наші можуть спати спокійно?
Депутатам хвилюватись абсолютно немає жодних підстав. Навіть якщо б припустити, я не знаю, чи варто ці припущення таки озвучувати, що якби були попадання ракет чи бозна чого в купол, я думаю, то депутатам все одно нічого б не загрожувало. Краще таких фантазій навіть не розвивати. Головне – наскільки надійні конструкції. Вони дуже надійні і хвилюватися немає абсолютно ніяких причин.
Депутати дуже часто жаліються на те, що їхні робочі місця дуже незручні.
Ця сесійну залу робили не для 450, а для набагато меншої кількості. Останній ремонт, заміна стільців були у 2004 році. Насправді ще тоді їх зробили зручнішими. Раніше, щоб з середини хтось з депутатів встав і вийшов, це треба було, щоб весь ряд піднімався, виходив. А зараз зробили набагато більше проходів. Щоб максимум одного-двох людей треба підняти, щоб хтось вийшов.
І саме завдяки тому, що зробили ось ці проходи, довелося зробити меншими крісла, які не подобаються депутатам?
Депутати от так незручно і сидять. Насправді, майже під прямим кутом. На твердих кріслах. Ці крісла (показує на стільці в кабінеті, – авт.), здається, навіть м’якші, ніж депутатські. І, звичайно, що там, довго не висидиш. Ноги випростати нема куди, бо спереду ще один депутат, а в спинці ще й апаратура для голосування. Саме тому депутати то стоять, то ходять по сесійний залі. Або виходять, щоб розім’яти м’язи.
Ви не плануєте якось оновити крісла, щось демонтувати, облаштовувати нову залу?
Я вам розкажу історію, якщо вам цікаво. Така спроба була ще до мене. А минулого року у нас була підготовлена проектно-кошторисна документація на модернізацію сесійної зали. Сам цей проект оцінювався в 7 млн. грн. І це тільки проект. Він передбачав в тому числі і ергономічні крісла. Які приймають форму, зручну для тіла. Це мали б бути найсучасніші ортопедичні розробки.
Але минулого року ми мали проблему з фірмою, яка взялася за виконання цього проекту і фактично не виконала його. Тому ми змушені були після третього разу перенесення дати, розірвати з ними угоду. Але якщо б ми пішли цим шляхом, то реконструкція зали обійшлась би державі більше ніж у 300 млн. грн. Це, на мій погляд, ми не можемо сьогодні собі дозволити, не можемо виділити такі кошти на реконструкцію зали для голосувань. Проте стан сесійної зали на законодавчі процеси особливо не впливає.
Але точно впливає система голосування, яка не дає гарантій персонального голосування нардепів, які продовжують «кнопкодавати». Що з цим плануєте робити технічно, щоб унеможливити це?
Це інше питання. Зараз у нас стоїть система голосування «Рада-3». Її ми будемо оновлювати.
Невже восени будете ще запускати «Рада-4» чи щось інше?
Місяць тому Голова парламенту Андрій Парубій підписав ІТ-стратегію Верховної Ради, яка передбачає у тому числі і план цифровізації Ради. В ІТ-стратегію закладено і оновлення системи голосування. Одна з складових забезпечення роботи парламенту – це забезпечення голосування, підрахунку голосів і питання безпеки. Щоб ніхто не міг втрутитися ззовні в ці комп’ютерні системи, які забезпечують підрахунок голосів.
Так, насправді розробник системи «Рада-3» зняв з себе всі зобов‘язання ще 4-5 років тому. Сказав, що за цю систему, яка працює в залі, вони не несуть гарантій у тій частині, що вона буде коректно працювати.
Ми, зі свого боку робимо усе, щоб забезпечити її роботу. Я вже говорив, що кожного ранку, перед початком голосування, наші служби тестують вибірково цю систему, щоб переконатися, що все працює надійно. Систематично відбувається глибинний повний аналіз роботи.
Нова ІТ-стратегія передбачає оновлення системи голосування. Ми плануємо оновити всю матеріальну частину – «залізо», як говорять комп‘ютерники, і програмне забезпечення. Зараз на рівні експертів тривають дискусії, з яким розробником ми будемо далі працювати. Чи з цим інститутом, який розробляв «Раду-3», чи з іншим.
Вони вже розробили систему «Рада-4», яку встановили київській міській раді. Але ми не впевненні, що це добрий вибір. Можливо, ми щось своє будемо розробляти, на базі того, що зараз є. А можливо, ми щось інше запровадимо.
У нас є амбіція восени 2019 року провести тестування нової системи. Ми хочемо встигнути до цього часу.
Чи буде нова система мати розпізнавання за відбитком пальця, як це неодноразово говорив Андрій Парубій?
У вас застаріла інформація.
В перспективі не лише відбиток пальця буде обов`язковим?
Ми знаємо про проблему не персонального голосування. Це одне з найактуальніших питань. Ми провели масу консультацій з різними експертами. Вивчили досвід різних парламентів. На сьогоднішній день, так, щоб всіх історій не розказувати, ми зорієнтовані на Європарламент. Там застосовується ID-картка депутата.
Десь вже два роки запроваджена традиція, коли керівники або представники фракцій виїжджають за межі або Києва, або і України і 2-3 дні обговорюють проблеми, які є в парламенті. Без телефонів, без ТВ. Тобто ніхто нікого не відволікає. А керівники фракцій мають можливість поспілкуватися і обговорити актуальні проблеми. Бо тут в Києві вони б не змогли цього зробити. І на одному з останніх таких діалогів було піднято тему індивідуального голосування. Була запропонована ІD-картка, як у Європарламенті. Ця ідея була всіма схвально сприйнята, та в ІТ-стратегії ми на неї і орієнтуємось. До відома, ідентифікація за оком, на мою думку, ніде взагалі в світі не застосовується. А за відбитком пальців – лише в Італії. Ми зіткнулися з рядом несхвальних відгуків щодо такого способу ідентифікації.
Натомість про ІD- картку. Ця карта буде і посвідчення депутата, за яким він зможе зайти в парламент. Цією ж карткою, в перспективі – голосувати. Такий проект потребує багато коштів, оскільки передбачає встановлення особливої пропускної системи на входах у парламент. Тобто лише з карткою депутат зможе зайти в свій кабінет, запустити свій комп’ютер. В ній же буде прописаний електронний підпис.
Взагалі, ІТ-стратегія передбачає перехід на електронний документообіг – ми відмовимось від попередніх стосів паперу, якими завалені столи. У цій ID-картці депутата буде прошитий його підпис. Він ним зможе відправляти і підписувати документи. Є також пропозиція, щоб на цю ж картку нараховувалась зарплата. Депутат так просто не зможе передати цю картку будь-кому. Тому що він зможе зайти до парламенту. Для нас найбільшим переконливим аргументом, що така система використовується в Європарламенті. Ми орієнтуємось на Європу, на фахівців, які ту систему розробляли, з ними вже були з ними консультації. І ця система ІD-карток має гарантувати персональне голосування. Можливо, не на 100%, а на 98 там, але все ж таки, не те, що зараз.
Щоб картки не збирали окремі депутати у фракціях і не вставляли їх перед голосуваннями кожного дня.
Ну це неможливо буде, бо кожен буде її мати при собі. Це буде ще не паспорт, але вже наближений до нього документ.
Бо без картки – ні грошей, і не випустять навіть з Ради?
Насправді, є технічні можливості і це зовсім не фантастика. Скоро у кожного громадянина замість паспорта буде ID-картка. Це буде і паспорт, і посвідчення, і ключ для голосування і електронний підпис. Просто, коли перестаєш бути депутатом, анульовуються певні функції. ID-картка лишається просто паспортом. Є і такі технічні можливості. І от цю глибину ідентифікації ми вже визначимо в процесі.
Чи буде реалізована прекрасна ідея Андрія Парубія, яку він озвучує майже кожного засідання, щодо електронних замків на дверях у сесійну залу? З метою дисциплінувати нардепів, щоб вони виходили із зали тільки, коли буде перерва?
Ні, я не думаю, що ми зможемо аж так жорстко до депутатів ставитись. Думаю, проблема більше є з відповідальністю кожного народного депутата.
Журналісти дуже обурилися, коли почули ідею щодо створення окремого прес-центру на третьому поверсі. Андрій Парубій однозначно пообіцяв, що цього не буде. Що журналістів і далі будуть пускати до кулуарів. Але все ж таки, проблема створення нормального прес-центру для журналістів є.
Багато інформації є перебільшеною. Зауважу, що ми живемо в період війни, у тому числі інформаційної. У суспільство вкидається багато фейкової інформації. Ну це не мені вам розказувати. Ви в сфері журналістики прекрасно це самі знаєте. І в нашому випадку теж ми теж маємо часто справу з дезінформацією.
На сьогоднішній день в нас акредитовано в парламенті приблизно 4,5 тис журналістів. При чому це іноді зовсім не журналісті по суті. Дуже часто це представники ЗМІ, які ніякого стосунку до висвітлення діяльності парламенту не мають. Ми вже мали випадки, коли з`ясовували, що ці, нібито журналісти, насправді є представниками там або ЛНР, ДНР, або ще якихось екстремістських організацій.
От де проблема. Ще одна проблема, пов’язана з культурою і етикою. Деякі з таких представників приходять напівголими, там, чи в шортах – одягненими не у відповідності до дрес-коду вищого законодавчого органу. Ви є пам’ятаєте скандальні фотографії у Фейсбуці, де молоді жіночки показували непристойні жести, сидячі на порталі державного прапору? От де проблема. І дії, які ми зараз вчиняємо, спрямовані на впорядкування роботи ЗМІ. Захисту справжніх журналістів і надання їм можливості комфортно працювати. А також захист депутатів від несправжніх журналістів, або від їхньої некоректної поведінки. Там скажімо, коли журналісти не дають проходити депутату, загороджують вхід до зали. Особливо, коли йде голосування. Ну це неприпустимо. Ми хочемо навести порядок, щоб робота та спілкування було коректним.
Як?
Який робочий варіант ми зараз пропрацьовуєм спільно з комітетом з питань регламенту і свободи слова? Ми хочемо, щоб була створена громадська рада журналістів, яка би врегульовувала процес акредитації, як це відбувається в багатьох країнах світу. Я сам не журналіст, але з великою повагою ставлюся до журналістського середовища, і прекрасно розумію його вагу в останні років 5-7 років.
Громадська рада маж стати дієвою інституцією, в яку б увійшли представники найпотужніших ЗМІ в Україні. І вже ця рада мала б визначати: чи давати рекомендацію для акредитації для того чи іншого засобу масової інформації. В її положенні треба чітко виписати вимоги до акредитованого парламентського кореспонденту. Якщо ЗМІ висвітлює роботу парламенту – будь-ласка, заходьте. Дотримуйтеся наших норм, наших правил поведінки, етики — працюйте.
Можливо, разово вам потрібна для якогось репортажу, або коли закон розглядається з вашої сфери, тоді можна отримати разову перепустку. Тобто, ця громадська рада мала б затвердити вимоги до журналіста, який працює тут на постійній основі та мала б відповідні повноваження. Такі норми використовуються Конгресом США, в ООН, в Німеччині та інших провідних країнах світу. Ми пропонуємо внести зміни до положення акредитації з урахуванням висновків цієї громадської ради.
До вересня будуть підписані спікером ці зміни до положення про акредитацію чи ні?
Я не думаю, що ми так швидко спрацюємо. Ми хочемо це зробити не для галочки, а так щоб воно коректно працювало. Перш за все, щоб журналісти не думали, що тут їхні права хтось обмежить.
Сьогодні парламент має дуже низький рейтинг довіри. Один з дуже важливих чинників – непоінформованість суспільства про те, що відбувається парламенті. Зараз є ряд проектів, спрямованих на відкритість та доступність парламенту. На те, щоб дати громадськості ширший доступ сюди. Щоб люди зайшли, подивилися – ага, тут живі люди працюють. Це не є якесь джерело зла, як говорять подекуди.
Так, є різні депутати. Але серед них є багато депутатів, які плідно та ефективно працюють. Які сповідують правильні цінності і намагаються зробити нашу країну кращою. Проте це все живий процес. І відкритість – це один з ключових факторів. Ми зацікавлені в тому, щоб журналісти комфортно працювали і допомагали доносили інформацію суспільству у правильному ключі: не викривляли, не дезінформували. Вважаю, що ми з журналістами маємо пліч-о-пліч працювати, виконувати свої завдання на благо України.
Щодо відкритості парламенту, ми знаємо, що і спікер підписав свого часу комунікаційну стратегію, яка вже виконується. Ми бачимо, що за цього скликання відбуваються постійні екскурсії, яких не було раніше. Так, що і діти приходять в Раду. Чи є в планах апарату розширити цю діяльність? Наприклад, створити теж інформаційне бюро, куди кожна людина може прийти без попереднього запису.
Активно обговорюється створення освітнього центру на базі парламенту. Ми цей досвід перейняли з різних країн, у тому числі і в Британії, Австралії, Шотландії. Наскільки мені відомо, навіть обов`язковою є програма для дітей в школі побувати в парламенті. Розписано алгоритм такого відвідування. Зокрема, вони беруть участь у відтворенні процедури голосування. Там є така модель верхньої і нижньої палати. Дітям роздають карточки з написом функцій, які вони виконують. Хтось клерк, хтось спікер, хтось там опозиція, хтось прем’єр-міністр. І вони грають в цю гру. Це заряджає людей на те, парламент – це наше спільне. Що вони є учасниками цього процесу.
Виховує свідомого виборця, а не так, як у нас.
Політичну освіченість формує, так. Тобто, люди розуміють цей процес. А не так, коли є ми, а є парламент. Зараз у нас екскурсі набувають обертів. Хоча з цим є певні труднощі. Це, і безпекові питання, і фінансові питання. Нам потрібен персонал, який буде проводити ці екскурсії. У нас немає такого явища як сувенірна продукція в магазинах. Не вистачає буклетів та іншого роздаткового матеріалу. Для дітей важливо щось залишити вдома на згадку про Верховну Раду. На жаль, поки що на це немає бюджетних коштів.
Що стосується освітнього центру, то зараз ми готуємо положення про його створення. В наших планах створити модель зали голосувань з робочим місцем депутата. 3 кнопочками, з мікрофоном, щоб можна було щось сказати там. Щоб діти могли сфотографуватися. Щоб люди емоційно зрозуміли, що цей їхній парламент.
Міфи про те, що буфет Ради дуже дешевий, що депутатів годують дешево делікатесами, вже розвінчано. Але журналісти і помічники депутатів, кажуть, що поїсти у парламенті дорого і не смачно.
Мені, як керуючому справами, підпорядковується підприємство «Їдальня ВР». Це є тут, під куполом, є також їдальня Садова 3, Садова 3-а, Грушевського 18/2. Тобто всі наші точки, включаючи Банкову. Це окреме підприємство, яке нам підпорядковане і діяльність якого ми контролюємо. За моїм дорученням, півроку тому десь пройшлися по всіх навколишніх їдальнях, кафешках, ресторанах. Брали всі деталі уваги. Кабмінівська, міськрада, ДУСівська, і якісь там ще 2-3 ресторани. Зазначу, що ціни у нас – найнижчі.
Це точно не так. Ті, хто бував в їдальнях Кабміну чи КМДА, точно вам скажуть, що там дешевше.
Різниця полягає в величині порції. У нас борщ коштує 25 гривень, а в Кабміні коштує 21 гривню. Але в Кабміні він не 400 грам, а 300.
Всі пам’ятають скандали, коли просту малину закуповували по 3 тис гривень за кг для депутатів.
Насправді, ми мали кілька внутрішніх конфліктів. Я думаю, це ззовні може і непомітно було. За час мого керівництва, це вже змінено третього директора. І маю щиру надію, що впродовж літа, я будемо мати можливість детальніше розібратися в роботі їдальні, зокрема, в ціноутворенні. Якщо буде можливість зменшити ціни, ми обов’язково їх зменшимо. Є труднощі. Але не все так погано.