Віце-кадило і депутатські канікули
Перші підозри в тому, що Верховну Раду охопив таємничий релігійний шал, з'явилися вже тоді, коли спікер ВР Андрій Парубій аж тричі поставив на голосування свою пропозицію про відмову від парламентських канікул. Сама ідея Парубія попіаритися на інстинктах ласих до відпочинку народних депутатів — дотепна і безпрограшна: адже й дитині зрозуміло, що жоден склад ВР у ясному розумі та при чистій пам'яті в липні за роботу до вересня не проголосує. Тому вносити цю підступну провокацію на розгляд народних обранців пан Парубій міг не те що тричі, а хоч 10 разів, хоч 310 — усе одно би при кожному голосуванні 10-15 “за” би не вистачало. Але чому він вніс саме тричі? Бо святе ж число!
Вже за кілька годин після цього дзвіночка на сайті Верховної Ради з'явилася інформація про те, що народні депутати Оксана Білозір, Павло Унгурян, Олег Березюк, Юрій Павленко та ще п'ятеро їх колег зареєстрували у ВР законопроект “Про внесення змін до Регламенту Верховної Ради України (щодо читання молитви "Отче наш" відразу після відкриття пленарних засідань)”. Текст цього законодавчого творіння на порталі Ради ще не опублікували, але сама назва його жодних подвійних тлумачень не передбачає: ці парламентські фарисеї справді додумалися молитися на камери телеканалу “Рада”.
Те, що Україна — держава мало того що світська, та ще й мультирелігійна, а відтак жодних преференцій до релігійних обрядів однієї з десятків церков та конфесій собі дозволити не може, депутатів, звісно, не схвилювало. Коли трапляється нагода показати виборцеві, який ти взірцевий набожний святоша, їх узагалі більше ніщо не хвилює — депутат же не дурень, він-то бачить, що церкві українці довіряють завжди, навіть тоді, коли самих депутатів готові розвішувати на стовпах. І навіть те, що Янукович своїм чавунним лобом ледь підлогу церков Московського патріархату не розшибав, досі не виробило в нашого суспільства імунітету до месиджів штибу “Диви яка хороша людина! В бога вірує!”.
Тож можна не сумніватися, що в тексті законопроекту якщо навіть зараз нічого крім читання “Отче наш” немає, то вже після першого читання з'являться не менш геніальні ідеї. Наприклад, розміщення хору в ложі преси, заміна трибуни вівтарем, запалювання свічок за здравіє закону та обов'язкове використання кадила спікером (та віце-кадила віце-спікером). Крім щоденного читання молитов у регламенті також можуть з'явитися щотижнева сповідь нардепів Генпрокуророві (він усе одно останнім часом із Ради не вилазить) та демонтаж крісел для проведення сесійних засідань на колінах. Зрозуміло, що систему “Рада” в такому разі теж демонтують — “за” можна проголосувати, вклонившися до землі, “утриматися”, перехрестившися, а “проти” — тричі сплюнувши.
Чи вистачить решті народних депутатів блюзнірства, нахабства й лицемірства, аби за це все проголосувати — побачимо вже у вересні. А поки ж мусимо констатувати що подібні законопроекти — це не те що дзвіночок, а багатотонний соборний передзвін, справжній набат про те, що цим законодавцям справді час відпочити. Ніж таку маячню реєструвати, йдіть уже собі краще, хлопці-дівчата, на свої канікули!
Коли тебе беруть за Допу...
Спостерігаючи за врочистим обрядом позбавлення нардепа Михайла Добкіна депутатської недоторканності, кожен корупціонер майбутнього мав би неодмінно занотувати собі три головних висновки:
1. Красти треба так, щоби надання дозволу на твій арешт люди святкували на площах.
2. Красти треба так, щоби в день зняття твого імунітету суспільство й не помітило, що Рада вирішила до кінця року здерти з платників податків іще 40 мільярдів, але при цьому навіть на суспільне мовлення 300 мільйонів зажала.
3. Красти треба так, щоби попри це все в такий визначний день під Радою яйця били не об тебе, а об якогось Барну.
Те, як нардеп Олег Барна примудрився вигребти минулого четверга, взагалі історія епічна та показова. Барну під будівлею ВР упіймали якісь активісти з вимогою відзвітувати, як саме він голосував за зняття недоторканності з колег-нардепів. Та хоча сам нардеп перед тим насправді й проголосував за позбавлення імунітету всіх 5 жертв Генпрокуратури, відповісти на питання плебсу законодавча пиха йому не дозволила.
Рішення продемонструвати активістам, що в нього є яйця, виявилося згубним: активісти миттю довели, що в них яєць більше, а кількома навіть поділилися з піджаком та лисиною самого Барни. І добре хоч яйцями закидали, а не більш знайомими Барні букетами чи трамваями. Мораль цієї історії? Можна було би, звісно, зазначити, що говорити з людьми буває корисно — навіть якщо ти влада й ці люди для тебе як міші, пардон, кріси. Можна було би наголосити, що недоторканність проти яйця безсила, тож якщо на тебе самого подання ще не внесли, це ще не привід поводитися під стінами ВР так, як і всередині. Але насамперед хотілося би звернутися до голови Тернопільської ОДА Степана Барни.
Останнім часом політикам із прізвищем Барна капітально не щастить. Не так давно в Миколаївській облраді лупцювали Федора, тепер в Олега як не трамвай, то яйця. Пане Степане, будьте хоч ви розумнішим та обережнішим!
Довга рука Києва
Кандидат на посаду голови ФБР Крістофер Рей пообіцяв розслідувати факти можливого втручання України у вибори президента Сполучених Штатів Америки. Хоч ця ідея спала йому на думку не сама, а стала логічною відповіддю на запитання сенатора-республіканця Ліндсі Грема (якщо хтось заявляє про злочин — авжеж, доведеться рослідувати), але тему одразу ж підхопила і прес-секретар Білого Дому Сара Сандерс. Вона, відповідаючи на вже традиційні питання про зв'язки Дональда Трампа з Росією, заявила, що “Якщо і є якісь докази змови протягом минулих президентських виборів у США, то це докази змови між Демократичною партією США та урядом України”.
Ось так, тишком-нишком, до України прийшло справжнє визнання. Це ми тут собі скиглимо, що з нами в світі ніхто не рахується, що Мінські угоди ледь узагалі не без нас підписують, а президент Порошенко їздить до Штатів пофоткатись із Трампом на “півшишечки”. А для самих Штатів зловісне Посольство України — найвпливовіша організація, здатна лише однією папкою компромату на Манафорта перекроїти весь виборчий процес у США! Ця всемогутня контора минулого року ледве не взяла владу над Білим Домом, і якби не зусилля патріота Трампа та російських хакерів, ходили б уже реднеки в вишиванках та сіяли огірочки!
Якщо таку загрозу створили мирні “голуби” з українського уряду, уявляєте, що було би, якби Штати вхопив у свої хижі пазурі яструб Сірьожа Лещенко? Тоді би “амбарна книга Януковича” від американської демократії навіть пір'ячка не лишила! Пан Трамп би з криком “Українці йдуть!” особисто зістрибнув із даху “Trump Tower”! І все це — під зловісне гиготіння київської маріонетки Гіларі Клінтон...
Незрозуміло лише одне: якщо Трамп ледве-ледве врятував США від імперіалистичних планів України, як він узагалі наважився після цього зустрічатися з Порошенком? Чому до нас приїздить держсекретар Рекс Тіллерсон? Чому нам навіть зброю обіцяють? Невже офіційний Вашингтон таки змирився з неминучим і підписав капітуляцію?!
Якщо Петро Олексійович літав до Штатів, щоб особисто оглянути нову, 26-ту, Американську область України, а пан Тіллерсон заїздив порішать пару важливих для Трампа вапросіків із Кононенком, це, авжеж, багато чого пояснює — навіть те, що американські долари тепер друкують у Львові . Але прес-секретарці Трампа та кандидатові в очільники ФБР краще про це на людях не патякати... Бо в Києва, як ми вже знаємо, руки довгі...
Техніка продажу Саакашвілі
Перший віце-спікер парламенту Грузії Тамара Чугошвілі розповіла, що українська делегація в ПАРЄ повним складом просила грузинських колег видати громадянство Грузії Міхаелу Саакашвілі. “На останній сесії ПАРЄ всі, починаючи від керівника української делегації і включаючи інших членів, просили нас: поверніть цій людині громадянство Грузії і позбавте нас від нього (можна вважати офіційним проханням) ... Коротше, вже друга країна намагається якось його позбутися”, - написала Чугошвілі у ФБ.
Нардепів-членів делегації України, звісно, можна похвалити за побутову кмітливість, але з точки зору маркетингу їхній хід слід визнати абсолютно провальним. Адже якщо тобі впарили бракований товар, та ще й без права повернення за гарантією, найтупіше в цій ситуації — намагатися продати його продавцеві! Бо ж якщо він тобі сам його продав (та ще й позбавив громадянства, аби назад не повернули) — то він явно в курсі справжньої ціни цього товару! І не варто сподіватися, що продавець виявиться лохом і з якогось дива візьме товар назад — бо якщо ти в нього цей брак купив, то з вас двох лох саме ти, а не продавець.
Тож наступного лоха, як не крути, треба шукати на інших ринках — і боже вас збав розповідати йому (як знову ж таки зробила наша делегація), що прагнете цього товару “позбутися”! Щоби продати Саакашвілі вдруге, треба переконати потенційного покупця з Європи. Латинської Америки чи хоча б Африки, що це “прекрасний реформатор, талановитий оратор, блискучий телеведучий і просто красавєц мущіна”. Що “так потрібен самим — слів немає, просто від серця відриваємо, так не хочемо продавати, але для хороших людей не жалко!” От тоді можна буде й громадянство для Міхаела вибити, і позбутися його нарешті на законних підставах, і єхидно підгигикувати разом із грузинськими колегами зі спроб наступного власника позбутися осоружного бестселера. І більше ніколи — ніколи! — не брати товару без права повернення за гарантією!
Лінія Яндекса
Тривожна звістка для українських хіпстерів прийшла з таксистського фронту — компанія UBER оголосила про об'єднання бізнесів із російським “Яндекс-таксі”. Uber, той самий вісник нової ери, якого в Україні так довго чекали, щоби нарешті “поставити на місце вітчизняних хамів-таксистів”, і не перестали вірити в нього навіть тоді, коли сервіс скотився до формату “ті самі хами-таксисти, лише з потрійним коефіціентом”, виявився зрадником! Прикинувся ягнятком у підкочених штанцях, аби провести в нашу кошару московського вовка, якого ледь-ледь відігнали від українських кордонів!
Для заспокоєння української громадськості Uber навіть довелося розсилати окремий прес-реліз про те, що злиття бізнесів України не стосується — лише Росії, Білорусі, Азербайджану й Казахстану (у перспективі також Вірменії та Грузії). Український же Uber продовжить працювати, як і раніше, увійшовши в структуру регіону Uber “Центральна і Східна Європа”.
Авжеж, у такому формулюванні звістка звучить значно приємніше для України: мало того що хіпстерську мрію таки не здали в криваві руки ФСБ, так іще й наголосили, що Україна — це Європа, провівши по нашому кордону жирну розділову лінію між вільним світом та канонічною територією впливу “Яндекса”, скрєп і русского міра. І за цей символічний крок “Уберу” можна було би подякувати й навіть пробачити його альянси з московитами, якби не одна маленька деталь: за останні два місяці, проведені без “Яндекса”, “Вконтакта” чи “Однокласників”, рівень толерантності до співпраці з росіянами в Україні впав іще на кілька пунктів. І тепер українці, які ще в травні самі користувалися послугами “Яндекс-таксі”, тричі подумають, чи довіряти свої персональні дані компанії, яка віднині п'є з ФСБ з одного джерела інформації.
Бо якщо “хамів-таксистів за потрійну ціну” хіпстери Uber`ові пробачать (бо це ж Uber!), то колорадську стрічечку на цьому подарунковому наборі — навряд...