Поки російський геополітичний цвинтар впевнено приростає новими мешканцями, на ростовській ділянці знову неспокійно: тут уже вкотре розрився та прогорлав своє моторошне “Астанавітєсь!” напіврозкладений політичний небіжчик Віктор Федорович. Причому цього разу ростовському зомбі у тезах прописали не просто “ето нє я!”, як у попередні роки, а цілу “Доктрину Януковича” з подальшого облаштування світового порядку. Янукович вимагає від Трампа покарати США за Євромайдан, Янукович шантажує Україну референдумом про статус Донбасу, Янукович вмовляє світ повернути його в 2014 рік... Таке враження, що після дурнуватої історії з нардепом Артеменком та його планом “сторічної оренди Криму Росією”, на який відгукнулися статтями лише New York Times та Кримінальний кодекс України, найдебільніші месиджі Кремля тепер транслюватиме саме володар Золотого Батона. Здавалося б, з огляду на технічні характеристики та амортизаційний стан стародавнього агрегату, найкращим методом зберігання Федоровича була би глибока консервація з коротенькими демонстраційними запусками під час скайп-засідань Святошинського суду. Але в Кремлі настільки вперто вірять у таємну силу корявого слова, вкладеного до вуст Януковича, що цей феномен явно вимагає хоч якогось логічного чи хоча б конспірологічного пояснення.
Звісно, коли Федоровича просто випускають до чергової революційної річниці розповісти, як його розстрілювали, колесували й четвертували на бандерівському Майдані, то жодних питань щодо вибору спікера не виникає. Бо без традиційних щорічних оповідок про те, “як дєд Вітя з фашистского окруженія виходіл”, росіяни ще, не дай бог, можуть забути, за що саме вони вже 3 роки давляться Кримом замість пармезану.
Тут логіку московитів зрозуміти можна. Як уже так сталося, що Янукович досі живий, більше того, оцей факт його фізичного існування — єдиний доказ узурпації влади Кривавою Хунтою (замочили б десь Федоровича під парканом Межигір'я — ніхто би в Росії Турчинову слова не сказав! а так — відібрали владу в живого й легітимного!), то чим же ще тицяти під ніс Україні, ООН та Штатам, як не живим Януковичем?! Є тільки одна невеличка проблемка: формула “живий ergo легітимний” нікого за межами порєбріка не збуджує, а сама фігура Януковича — вбивці, корупціонера та диктатора — здатна викликати емпатію знову ж таки лише в росіян, які серед “друзів Росії” ніколи інших типажів і не бачили. Натомість месиджі, які зараз транслює улюблений “сучий син” московитів Віктор Федорович, — про необхідність включення представників терористів до “Нормандського формату”, про референдум про статус Донбасу, — явно озвучуються не заради внутрішньоросійської пропаганди. Свіжий Янукович — це засіб для суто зовнішнього застосування.
Відтак повернемося до питання: чим же так Віктор Федорович примудрився переконати московитів у своєму міжнародному авторитеті, що йому тепер доручено натякати Заходові на те, чого воліє Путін? Чому Януковича в Росії вважають аж настільки впливовим, щоби в одних і тих самих листах ображати країни Заходу й водночас від них чогось вимагати?!
Чи то в Московії вважають, що Захід завжди симпатизує жертвам, а відтак сльози скинутого диктатора в геополітичних дискусіях нічим не гірші за кров його загиблих опонентів? Чи то Росія настільки гостро відчуває недовіру Заходу до будь-якого з представників РФ, що вирішила висунути поперед себе хоч кривавого, хоч зрадника, але все-таки українця? Чи то Кремль реально розраховує на те, що Трамп, почувши знайоме амбре “амбарної книги Партії регіонів”, нарешті припинить вовтузитися в путах американської демократії та навчить свої Штати Путіна любити?
Та якось усі ці відносно логічні версії звучать непереконливо. Значно легше повірити в якусь метафізичну конспірологію: наприклад, що Росія просто досі живе в тому самому 2014 році, куди так мріє повернутися Янукович. Це в нас тут зараз нормандські формати, роттердамські формули, трампи, кононенки й вічно неминучий безвіз, — а московити, збагнувши, в яку прірву стрибнули 3 роки тому, тупо викреслили ці роки з пам'яті та закуклилися в тих самих деньках, коли й Олімпіада була без сечі, і Кримнаш без санкцій, і з Януковичем Європа та Штати розмовляли. І всі ці намагання переконати себе та цивілізований світ, що нічого ще не проср..но, попереду — славетний шлях та зоряні перспективи, он же й Янукович досі живий та навіть пилюкою не вкрився! — це все саме звідти.
От лише цивілізований світ, на превеликий жаль для росіян, скасував для себе не календарі, а якраз Януковича.