НОВІНСЬКИЙ, ШУФРИЧ ТА ПРИКМЕТИ
Щоразу, коли в російських окупаційних сил на Донбасі настає чергове криваве загострення “братньої любові” й “зусиль з деескалації”, непрості часи починаються й у представників колишньої окупаційної адміністрації всієї України — себто членів “Опозиційного блоку”.
Здавалося б, простий інстинкт самозбереження мусив би нестримно волати у вуха Вадима Новінського чи Нестора Шуфрича: “Друже! В той історичний момент, коли твої “друзі” посипають міста твоєї країни з “градів”, у тебе є неабиякий шанс отримати по пиці, навіть тримаючи язика за зубами, — просто за те, що Путін, скотина, далеко, а Шуфрич — осьдечки, лишень руку простягни — й можна в бак кинути! Навіщо тобі, друже, саме зараз, коли гинуть наші хлопці, ще й розкривати рота та публічно відбілювати агресора?!” Але нардепи від колишньої Партії регіонів уперто розкривають й уперто відбілюють — так, ніби це блюзнірське патякання в них у контракті на продаж України окремим пунктом прописане.
Ни встигли росіяни почати гатити по Авдіївці, як Вадим “Сука Православная” Новінський написав на Фейсбуці, що мир — це добре, війна — це погано, але “сьогодні вже пізно шукати, хто правий, хто винний“. Байдуже, що весь світ узагалі-то вже майже три роки знає, хто винен — Новінському вже “шукати винного пізно”. Бо ж війна — це погано, відповідно, той, хто винний у початку війни — якесь х..ло, а на третьому році війни відшукати х..ло в Путіні для Новінського й справді дещо пізнувато.
Зате Нестор Шуфрич із Новінським не погодився і таки знайшов винних — звісно ж, в Україні, чиї агресивні хати напали на мирні російські снаряди: “Я сьогодні уважно вивчив заяву керівника спеціальної моніторингової комісії ОБСЄ, який закликав обидві сторони припинити вогонь. Це означає, що ОБСЄ розуміє, з чиєї вини відбулася ескалація, й максимально дипломатично тисне на українську владу з вимогою зупинити цю ескалацію”, — заявив Шуфрич в етері московського ТБ. Взагалі-то заклик ОБСЄ і близько нічого подібного не означає, бо до припинення вогню завжди закликають обидві сторони незалежно від того, хто почав, — лише в цьому є смисл будь-якого перемир'я. Прикольно було б, якби ОБСЄ заборонила стріляти лише агресору й крикнула Україні: “Бий, я його тримаю!”, але ці дворові правила в системі світової безпеки не діють.
Тому дивна “прикмета Шуфрича” тут геть не спрацьовує. Зате працюють інші прикмети. Наприклад, “Якщо нардеп Новінський каже, що пізно шукати винних, це може означати лише те, що винен сам нардеп Новінський чи його друзі”. Або “Якщо нардеп Шуфрич публічно шукає винних, будь певен: винен сам нардеп Шуфрич або його друзі”.
Хоча найбільше хотілося б, аби Шуфрич та Новінський нарешті повірили в іншу прикмету — про те, що “лизати Росії зад у момент, коли вона якраз прилюдно зняла порткі та сіла гадити на твій город, — невдячна справа”.
ТРАМП, ТОРТИ Й ГРИБОЧКИ
В Авдіївській активізації московитів нині модно бачити “руку Трампа”. По-перше, й стріляти вата почала після недільної розмови свого вождя з його американським симпатиком, а по-друге, до ескалацій Росія любить братися тоді, коли світ, на думку хитрої Росії, так чимось зайнятий, що чергову спробу московитів сп..дити коня з геополітичної шахівниці просто ніхто не помітить. І якщо в попередні роки цим “чимось” були олімпіади й чемпіонати з футболу, то тепер у світу значно універсальніше видовище — Трамп!
Для світу це справді видовище незвичне. І навіть Україна, яка обирала Януковича, не думала, що примітивні гопницькі понятія можна не лише вживати в промовах, але й оформлювати в президентські укази практично без редакційних правок. І навіть Київ, який двічі обирав Черновецького, уявити собі не міг, що політик може не лише верзти маячню, але й послідовно її виконувати — замість тихого пиляння бабла під гучний акомпанемент психоделії.
Поки весь світ робить ставки, чи вистачить у Сполучених Штатів рішучості викинути Трампа з Білого Дому до того, як Трамп підпише указ про розпуск Сполучених Штатів, в самих Штатах аналітики відчайдушно намагаються спрогнозувати, що робитиме Трамп після того, як розтягне на укази найфантастичніші пункти своєї програми. Хоча особливої роботи аналітикам тут нема: хочеш знати, що робитиме Трамп, — передивись будь-яку американську кінокомедію про “фріка-президента”. Досі Дональд Трамп у своїй діяльності ані на крок не відійшов від заяложених голівудських штампів про “людину із народу”, яка потрапляє в Білий Дім та починає керувати країною не так, як звикли хитромудрі освічені лицеміри-політики, а так, як підказує йому проста й щира люмпенська совість. У таких комедіях усе в умовного трампа спочатку йде шкереберть, але врешті прості рішення перемагають складність світобудови, й усі радісно танцюють на галявинці перед Білим Домом.
Складається враження, що американський істеблішмент зараз зачаровано спостерігає за натхненною грою Трампа, не наважуючись її перервати: “Ти диви, поки що роль йому дається бездоганно! А ну ж, наскільки його вистачить?”. Звісно, якщо американцям такі ігри біля червоної кнопки здаються прийнятними — хай люди потішаться. Аби лише не прогаяти час, коли унікальне реаліті-шоу ще можна зупинити. Бо, на відміну від голівудської комедії, в реальному житті хепі-енд після катастрофи аж ніяк не гарантований — навіть якщо герої на тлі ядерних грибочків весело танцюють та кидаються тортами.
ГОЛОВНИЙ ВОРОГ САНКЦІЙ
А поки Дональд Трамп вражає всіх буквальністю, закладеною в те, що всі вважали за метафору, Петрові Порошенку, навпаки, варто було би трохи притримати своє образне мислення. Бо днями український президент у пошуках ефектного оксюморону явно зайшов за біло-синьо-червону лінію.
“Знаєте, хто більше за всіх бажає скасування санкцій [проти Росії]? Президент Петро Порошенко. Але спочатку Росія має вивести всі свої війська з нашої території, аби Україна могла відновити єдність і суверенітет”, — заявив Порошенко в інтерв'ю німецькій газеті Berliner Morgenpost.
Може, з точки зору Біблії, другої щоки та міжнародної дипломатії Петро й красиво утнув, але — треба ж такому статися! — інтерв'ю вийшло не просто на третій рік війни, а й на четвертий день чергової атаки Росії на Україну. І з огляду на це запевнення, що ти найбільше за всіх хочеш допомогти ворогу своєї країни, не рятує навіть ремарка про виведення російських військ. Порошенкові, який ледве липецької фабрики нарешті спекався, якраз у таку жирну зраду вляпуватися й не вистачало!
Хоча, може, цей сигнал Петро Олексійович надіслав не українцям, не росіянам, не німцям і навіть не прискіпливому ОБСЄ. Адже досі найголовнішим прихильником скасування антиросійських санкцій позиціонував себе... правильно, Дональд Трамп! Відтак схвалення ідей Трампа — це просто елемент курсу України на зближення з новою американською адміністрацією!
Хоча все одно в головні русофіли можна було й не записуватися. Може б, якби Порошенко назвався найбільшим прихильником мексиканської стіни — Трампові б і того вистачило?!
ZOZULIA KAPUT!
Найдурнуватіший український скандал тижня відбувся в Іспанії, де фанати вигнали з клубу “Райо Вальєкано” українського футболіста Романа Зозулю за те, що той допомагає українській армії.
Форвард, який минулого літа перейшов із дніпровського “Дніпра” до севільського “Бетіса”, в новому клубі так і не прижився, тож “Бетіс” вирішив підкинути Зозулю в якесь ліве гніздо й відправив в оренду до клубу нижчої ліги “Райо Вальєкано”. І хоч у настільки лівих командах Романові грати ще не доводилося, виявилося, що лівий клуб — то ще півбіди, а от ультраліві фанати — то вже реально проблема. Бо якось так склалося, що чи не єдиного в Україні футболіста-волонтера здали в чи не єдиний в Іспанії клуб із фанами-ватниками. Які оголосили Романа нацистом, який знищує Донбас, і погрозами, протестами та написами “Вальєкас із Донбасом!” змусили Зозулю полишити їхній “Райо Ватникано”.
Зараз поки незрозуміло, чим ця історія завершиться, але УЄФА варто б над цим інцидентом замислитися. Бо на додачу до каральної організації FARE, яка бореться з нацизмом на трибунах, час уже створювати й контору для боротьби з боротьбою з нацизмом на трибунах. Бо футбол від тієї боротьби вже вигрібає не менше.
ІМЕНЕМ БАБАКА
Петрові Порошенку нарешті можна полегшено зітхнути — тепер дату впровадження безвізового режиму з ЄС в Україні прогнозує бабак Тимко ІІ! Нелегкий тягар, який лупцював по рейтингу президента щоразу, коли Євросоюз знову віддаляв від України обіцяний Петром Олексійовичем безвіз, бабак звалив на свої пухнасті плечі 2 лютого 2017 року. Саме в цей день бабакологам біостанції харківського університету спало на думку, що Тимко Другий — то не якийсь занюханий американський Філ! Що український бабак сьогодні здатен дивитися не лише на власну тінь, а й у завтрашній день, як заповідав Віталій Кличко!
Як пишуть очевидці пророцтва, перед Тимком ІІ поставили дві таблички — “безвіз у 2017 році” та “безвіз з відтермінуванням”. І пророк “спочатку пішов до другої таблички, одначе потім двічі обирав “безвіз у 2017 році”. Приємно, звісно, що на результатах початкового пророцтва працівники біостанції не зупинилися й терпляче чекали, поки Тимко все-таки зробить правильний вибір, причому двічі. Все-таки бабак — тварина дурна, почвалає собі куди не треба, а потім роками того безвізу чекай. А от тепер ЄС точно не відкрутиться — бабак усе чітко сформулював, свідки є!
Єдине, що непокоїть — чому дату настання безвізу має прогнозувати саме бабак, а не восьминіг, чи, на крайняк, президент Порошенко? Адже сама ідея “Дня Бабака” — як свята, так і культового фільму — передбачає неодноразове повторення, як не щодня, то принаймні щороку. Хранителі бабака дійсно вважають, що нам щороку доведеться питати бідну тварину, коли нарешті буде безвіз?
Отже, Тимку Другий, на тебе одна надія. Пообіцяв, що буде безвіз цього року — забезпечуй. Бо інакше вдруге тобі вже не повірять. Ти ж не політик усе-таки...