Перша – це блок партій «Партія праці та Ліберальна партія – разом!». Валентин Ландик та Володимир Щербань вирішили самотужки підкорювати парламентський Олімп. Володимир Рибак натомість активізував власний проект – Партію регіонального відродження України. Рашид Брагін не без підтримки Рената Ахметова виступив з Партією мусульман України, головна база якої перебувала саме у Донецькій області. Нарешті, Юхим Зв´ягільський, який щойно повернувся із ізраїльського вигнання, вирішив зробити ставку на блок «Народовладдя. Економіка. Політика». Як результат – жоден із проектів не зміг потрапити до парламенту. Більшу частину мандатів у одномандатних округах регіону отримали комуністи.
Віктор Янукович та його команда зрозуміли свою помилку. Януковичу вдалося уникнути репресій з боку Леоніда Кучми, який у 1998 – 1999 роках провів кадрові чистки у тих регіонах, де перемогли представники лівих сил. Натомість Янукович ініціював об´єднавчий процес і, очоливши окрім обласної адміністрації ще й Донецьку обласну раду, розпочав підготовку до перехоплення ініціативи у комуністів у регіоні.
Він розумів, що Донбас – складний з ідеологічної та політичної точки зору регіон. Тут існували дуже сильні комуністичні традиції та позиції профспілок. Саме на роботу серед профспілок та на досягнення успіхів у господарських питаннях зорієнтував свою увагу Віктор Янукович.
Іван Серник свого часу писав: «На час губернаторства Януковича припадає завершення приватизації та виникнення такого феномену, як «донецькі» - потужного регіонального об´єднання владної, економічної і особливо бізнес-еліти. Неофіційним лідером «молодих донецьких» став Ринат Ахметов. Союзником та прибічником – Віктор Янукович. Важливим рубежем в становленні стали парламентські і місцеві вибори в березні 2002 року. При мажоритарній системі густонаселена Донеччина давала чотири з половиною десятки депутатів парламенту, тобто десяту його частину. Досі різношерста і різнопартійна депутатська група від області не мала єдності. Нерідко місцеві депутати в парламенті захищали чужі для Донбасу інтереси або виступали проти впливових бізнес-кіл регіону. «Донецькі» напередодні виборів 2002 року вирішили покінчити з виборчим «безпредєлом». Віднині жодних сторонніх осіб в органах законодавчої влади і мерів міст всіх рівнів бути не повинно. Пропрезидентські сили об´єдналися в блок «За єдину Україну». В нього увійшла створена «стародонецькими» і ще слаба на той час Партія Регіонів, яка в свою чергу утворилася з конгломерату більш дрібних партій. В результаті з 23 обраних народних депутатів всі 23 представляли блок «За єдину Україну». Ніде пропрезидентські сили не добилися такої переконливої підтримки народу. Разом з тим, останні два роки губернаторства Януковича були позначені реальним пожвавішанням місцевої економіки, ростом рівня життя. Донецька область давала вже понад чверть промислового виробництва всієї України, 20% валютних надходжень країни. Доля ВВП на одну людину в Донецькій області становила близько 12 тисяч гривень, у той час як у західних областях – близько 1000 грн., а по показниках середньої зарплати на одного штатного працівника регіон поступався лише Києву».
Тобто, суттєві успіхи були очевидними.
За кулісами залишилося чимало процесів, пов´язаних зі становленням регіону та становленням Януковича-політика. Наприклад, преса мало писала про позицію донецького губернатора на президентських виборах 1999 року. Про те, яку роботу було пророблено командою донецького губернатора, аби в «червоній» області за Леоніда Кучму у другому турі виборці віддали більше голосів, ніж за Петра Симоненка (чинний Президент отримав 52,9% голосів донецьких виборців!). Про те, як було організовано об´єднання 74 партій та громадських організації регіону ЗЕВС («За единство, возрождение и согласие»). Формально це об´єднання (голова – Віктор Янукович, заступник – Віталій Гайдук) було покликано сприяти Леоніду Кучмі на президентських виборах. Фактично це був прообраз єдиної донецької групи, яка вже після виборів 1999 року заявила про свої політичні амбіції.
Не говорилося і про те, як у дні бурхливих виступів проти режиму Леоніда Кучми лише Донецька область утрималася від мітингових акцій. Єдина область, де не було сильних виступів опозиції (хоча лідер кампанії «Україна без Кучми» Юрій Луценко був за сумісництвом першим секретарем Донецького обкому Соціалістичної партії України). 1 травня 2001 року у Донецьку силами обласної державної адміністрації та команди Януковича було проведено першотравневу демонстрацію. На традиційному святі лівих сил не було жодного червоного прапора. Янукович продемонстрував, що він може провести День солідарності трудящих під національною символікою. У другій половині травня у Києві відбувався футбольний матч «Динамо» (Київ) – «Шахтар» (Донецьк). Київська міліція дуже прискіпливо стежила за прибулими фанатами, проте не було зафіксовано жодного порушення порядку з боку донеччан, жодного випадку розпивання алкогольних напоїв тощо. Знайомий міліціонер розповідав: «Вони бояться свого Януковича, який сказав їм: «Буде якийсь інцидент – матимете справу зі мною!».
У 1998 році за ініціативою Віктора Януковича було створено Вільні економічні зони «Донецьк»і «Азов». В перший же рік роботи вільних економічних зон з´явилося понад 200 інвестиційних проектів, в економіку області потекли кошти, з´явилося 5000 нових робочих місць (планувалося збільшити їх кількість до 40 000). Зони мали працювати 60 років. Половину цього терміну планувався спеціальний інвестиційний режим. Пріоритетними територіями розвитку було проголошено міста Горловку, Дзержинськ, Дмитров, Добропілля, Донецьк, Єнакієве, Ждановка, Кіровське, Червоноармійськ, Макіївка, Маріуполь, Новогродівка, Селідове, Сніжне, Торез, Вугледар, Шахтарськ, а також Волноваський та Мар´їнський райони Донецької області. В цих зонах було запроваджено спеціальний пільговий режим оподаткування та спеціальні митні ставки. Заступником Віктора Януковича з питань діяльності ВЕЗ було призначено Андрія Клюєва, який раніше працював заступником міського голови міста Донецька.
За два роки після запуску ВЕЗ Віктор Янукович у інтерв´ю «Галицьким контрактам» говорив: «Коли приймався указ про Донецьку ВЕЗ, було багато суперечок. Противники говорили, що це буде невигідно державі, оскільки передбачені указом пільги зменшать надходження до державного бюджету. Але вже зараз платежі до бюджету становлять 345,5 мільйона гривень, тоді як загальна сума пільг - 392,2 мільйона. А до моменту завершення реалiзацiї кожного проекту бюджетні надходження компенсують надані пільги в середньому в 4-5 разів. Тож держава не тільки не залишиться у збитку, а й матиме солідний прибуток. ВЕЗ у регiонi діє вже понад двох років. Вона стала тим важелем, який зрушив з мертвої точки всю економіку області. Простий приклад: у часи планової економіки капіталовкладення в регіон не перевищували 10% від бюджету області. За останні два роки сума iнвестицiй у регіон утричі перевищила обласний бюджет. Зараз радою з ВЕЗ вже схвалено 130 iнвестицiйних проектів на 4,6 мільярда гривень. У стадії реалiзацiї перебувають 84 проекти, для виконання яких надійшло 1,9 мільярда гривень. Підприємства, що працюють у межах закону про Донецьку ВЕЗ, дають вугілля, метал, хiмiчну продукцію, товари народного вжитку. Особливо важливо, що ця продукція конкурентоспроможна, на внутрішньому ринку вона істотно потіснила iмпортнi товари, а її четверта частина йде на експорт. За два роки на пiдприємствах, що освоюють iнвестицiї, збережено 11,2 тисячі робочих мiсць, працевлаштовано 4,7 тисячі безробітних. Щодо перспектив ВЕЗ, то у Донецькiй областi є величезний потенціал для освоєння капіталовкладень. За оцінками фахiвцiв, iнвестицiйна мiсткiсть».
На момент приходу Януковича на пост губернатора заборгованість по заробітним платам і пенсіям в області становила 128 мільйонів гривень. За рік цей показник впав до 8 мільйонів, а до кінця 1998 року заборгованість було взагалі ліквідовано. Януковичу за перший же рік роботи на посту губернатора вдалося зупинити падіння виробництва – вперше з часів проголошення незалежності. Було почато будівництво газопроводу Краматорськ – Маріуполь, який проліг через територію всієї області – з півночі на південь. У 2001 році Янукович заявив про зниження цін на хліб у Донецькій області на 7 – 10%. Це була єдина область в Україні, де реально знижувалися ціни!
Янукович-губернатор запам´ятався донеччанам і тим, що він став ініціатором відродження Святогорського монастиря, будівництва храмів та надання Святогорському монастирю статусу Лаври. Настоятеля Лаври, отця Зосиму, Янукович вважав своїм духовним наставником. У 1994 році Зосима напророчив, що Януковича чекає велике майбутнє, спрогнозував губернаторство Януковича, загибель Євгена Щербаня та ще ряд подій. Саме на прохання отця Зосими Янукович добився у патріарха Алексія згоди на надання Святогорському монастиреві статусу Лаври. Смерть отця Зосими влітку 2002 року (у віці 58 років) Янукович сприйняв як особисте горе.
Янукович опікувався питаннями розвитку регіональної культури. За його сприяння побачили світ збірки віршів поета Бориса Білаша. Янукович підтримував скульптора Миколу Ясиненка та графіка Володимира Шенделя – автора ілюстрацій до роману М.Булгакова «Майстер і Маргарита». Янукович сприяв розвитку донецької балетної школи (Вадим Писарєв), бардівському мистецтву (Олександр Яровий), розвитку спорту в області.
У 2000 році Віктор Янукович заявив про те, що суперечності між Донецькою та Дніпропетровською областями ліквідовано. У присутності Президента Леоніда Кучми губернатори двох областей підписали угоду про співробітництво, а також ряд інших документів – зокрема, про режими інвестування в економіки областей, про енергетичну співпрацю тощо.