Чи було воно того варте?
Переведення паливних закупівель «Укрзалізниці» на формульний механізм ціноутворення було вкрай необхідним рішенням. Завдяки «формулі» було повністю виключено корупційну складову: вже не потрібно нікому нікуди бігати, підіймати ціни, когось просити, домовлятися, переносити… Я впевнений, що все ми зробили правильно. Радий, що ми були частиною цієї важливої реформи – пропонували, підтримували, лобіювали. Зараз ми готові заявити, що цей проект став успішним. Він приніс плюси не тільки окремим трейдерам, але й усьому ринку в цілому.
Як ви вважаєте, що отримала від цього УЗ, і що отримали постачальники?
Усі сторони отримали прогнозованість, зручність і прозорість. І для «Укрзалізниці», і для постачальників склалася цілком зрозуміла співпраця: об’єктивне ціноутворення та упорядковані поставки. Те, як залізниця купує паливо за формулою зараз, вона не купувала ніколи в історії. Ви можете підрахувати, яка економія і яка оптимізація – всі дані відкриті, це не проблема – жодні цінові довідки і сірі схеми більше ніде не фігурують.
Формульні договори передбачають, крім іншого, й те, що замовник може фіксувати ціну в будь-якій точці коливання ринку. Був період, коли УЗ фіксувала ціну з формульних поставок на нижніх піках. Як трейдери на це реагували?
Це вже деталі. Якщо це не заважає залізниці виконувати основну функцію перевезення, якщо вони вміють це робити, – нехай займаються. Головне, щоб це не впливало на поставки та не збивало умови.
Формулу «тестували» цілий рік, чи були незручності, непорозуміння? Якісь технічні нюанси?
Непорозуміння в кожній роботі є. Але якщо дві сторони виконують взяті на себе зобов’язання в повному обсязі, ніяких незручностей немає. Був момент, коли УЗ отримала продукт, і трошки не витримала термінів з оплати, а саме у цей час курс гривні злетів… Але ми розуміємо, в який час живемо та працюємо. Це був єдиний такий момент за весь рік роботи з Укрзалізницею.
Тобто трейдери задоволені співпрацею?
На мою думку, так, абсолютно. Кожен правильно робить свою роботу, і все працює злагоджено. Укрзалізниця також виконує свої зобов’язання. Наприклад, що стосується оплати поставок – до 5 днів. Ще ніколи в історії Укрзалізниця так не сплачувала поставки палива. На сьогоднішній день вони намагаються витримувати ці терміни. Це зручно і постачальникам, і залізничникам.
Втім не всі трейдери задоволені – час від часу хтось намагається заблокувати «формульні тендери» в Антимонопольному комітеті. Восени «Анвітрейд» знову кредитував «Укрзалізницю» паливом через блокування закупівель і загрозу дефіциту.
Нема в кредитуванні нічого особливого – це нормально, по-партнерські. Ми завжди казали, що «Анвітрейд» готовий йти на зустріч українським підприємствам. Особливо таким стратегічно важливим для держави, як «Укрзалізниця». Думаю, це обов’язок будь-якої великої компанії. І добре, що УЗ і АМК зайняли державницьку позицію, і раз за разом вони відбивають нападки на формульне ціноутворення.
Крім УЗ, є ще великі покупці палива. Навіть в Міноборони одного часу говорили, що можуть використовувати механізми формульних закупівель. У вас є плани спробувати поборотися ще за одного великого споживача дизельного палива?
Думаю, Міністерство оборони могло б, якщо не повністю, то хоча б частково, перейти на такий принцип роботи. Впевнений, для військових економія фінансового ресурсу є не менш важливою, ніж для ПАТ «Укрзалізниця». Можливо, будемо пропонувати Міноборони скористатися досвідом УЗ, він немалий – за минулий рік ми відпрацювали механізми. І, наприклад, для держзакупівель природного газу Мінекономрозвітку вже рекомендує використовувати формульне ціноутворення. Тому що це оптимальний і прозорий механізм.
Вже маєте результати року для групи Wexler загалом?
Позитивні результати.
Хочете стати найкрупнішими на українському ринку?
Ні, не хочемо. Нема мети стати найбільшими. Ми хочемо, щоб українській ринок дизельного палива працював стабільно, прогнозовано та за зрозумілими для всіх учасників правилами.
Вдається?
Головне, чого нам вдалося досягти, на мою думку, – ми створили певне екосередовище в бізнесовому плані, що стосується торгівлі дизельним паливом. І ось це мені здається позитивом.
Що саме ви називаєте екосередовищем торгівлі дизельним паливом?
Екосередовищем ми називаємо те, що багато підприємств мають відкритий доступ до продукту. Особливо це стосується кінцевих споживачів: аграріїв, транспортних та промислових підприємств. Клієнти можуть обирати собі постачальника за кращими умовами і напрямком, без посередників. Залежно від того, які у споживача фінансові можливості та бажання, він може купувати за формулою чи за фіксованою ціною. В Україні запрацював вільний та відкритий ринок палива.
Вважаєте це завдання виконаним повністю?
Звичайно, ще є над чим працювати. Багато питань будемо допрацьовувати наступного року. Але загалом рік відпрацювали нормально, стабільно та зрозуміло.
Були побоювання, що завдяки вам українській ринок палива знову впаде в залежність від росіян.
Ні. Ми - вільна країна. Є економіка, є дешевша ціна, є зрозумілої якості паливо. На нашому ринку є альтернатива – паливо від інших виробників, і все вирішує покупець, а наше завдання - дати покупцю вибір.
Але це зовсім непатріотично – купувати російській дизель під час військової агресії…
Ми дивимося на процеси трохи інакше: патріотично, користуючись можливостями, продавати у своїй країні дешевий та якісний ресурс. Продавати паливо українцям значно дешевше, ніж це робили білоруси, угорці, румуни, поляки. І сплачувати при цьому всі податки в український бюджет. Якщо сьогодні закрити трубопровід, ціна дизелю підскочить на 50-60 доларів за тону одномоментно. Це, по-вашому, патріотично? Не плутайте, будь ласка, патріотизм і рейдерську риторику тих, хто роками не помічав іржу та діряву трубу, а тепер бачать гарний структурований бізнес, який їм хочеться віджати.
Вас та інших імпортерів звинувачували у надмірній залежності українського ринку від імпорту, зокрема імпорту з РФ. Потім казали, що саме імпортери винні в падінні власної переробки. Навіть були спроби пролобіювати додаткові мита.
Дивіться, імпортуючи паливо, імпортери сплачують в бюджет встановлені ставки мита та акцизу. У чому саме нас звинувачують? В поповненні українського бюджету? В Україні є вітчизняний виробник дизельного палива і є певні потреби внутрішнього ринку. У вітчизняного виробника немає такого податкового навантаження і тим більше немає таких видатків на транспортування. Але ми не бачимо вітчизняного виробника на тендерах – все йде на власні потреби однієї структури. До речі, компанії цієї групи теж купують трубопровідний дизель. Це ж не означає, що їх необхідно звинувачувати в політичних процесах. Купують, бо напевно їм це вигідно з точки зору логістики.
Все що наш вітчизняний виробник не може або не хоче поставити на внутрішній ринок, везуть імпортери. А вже хто, звідки та скільки везе – питання попиту, зручності та економіки. Отже, чому українське виробництво не збільшується – питання не до нас.
Що заважає групі Wexler зайнятися переробкою? Здається, у вас достатньо ресурсів для цього?
Переробкою чого? Імпортної нафти? Яка різниця що імпортувати, хіба це додасть нам паливної незалежності? Починати треба з видобутку.
Тобто Wexler готовий і буде інвестувати у видобуток і переробку, і це станеться у наступному році?
Ми готові та будемо інвестувати у видобуток і переробку. Зараз вивчаємо це питання. Наступний рік може бути складним через певні політичні процеси. Поки що ми не готові відкривати всю інформацію.
Може варто інвестувати у політику? Цей шлях проходять всі…
Так, проходять. А потім ми всі боремося із наслідками, та викорінюємо схеми та адміністративний вплив. Для бізнесу Wexler Group не потрібна політична складова. Тому наша позиція незмінна – ми не займаємося і не плануємо займатися політикою. Наш внесок в розвиток держави – стабільний та прозорий ринок дизельного палива. Хай кожен робить свою справу.
У ТОВ «Анвітрейд» змінився керівник – директором став Володимир Бойчук. Що це означає – змінилася структура власності групи? Чи має пан Бойчук реальний вплив на роботу та розвиток «Анвітрейду»?
Структура власності підприємств Wexler Group не змінювалася. Коли щось зміниться, ми повідомимо. Щодо зміни керівника, Володимир Бойчук – це фактичний директор, який на сьогодні виконує свою роботу. Він реальний керівник і має вплив на роботу підприємства. У нього є своє бачення бізнес-процесів і шляхів розвитку. Я можливо не завжди і не з усім погоджуюся, але він керівник, і Анвітрейд змінюється. Це життя.
Але спочатку керівником були особисто ви?
Так, був. На той момент я мав взяти всю відповідальність на себе. Робота підприємств на сьогодні є стабільною, і Володимир займається у спокійному середовищі своєю справою.
Який функціонал або завдання ви залишили собі?
Повірте, мені є чим зайнятися: родовища та видобуток, переробка нафти, розвиток рітейлу, інвестиційна та кредитна політика, поповнення активів групи, соціально-культурні та меценатські проекти, інші напрямки, які не пов’язані з паливом. Паралельно ми готуємо групу до міжнародного аудиту.
Це означає можливість змін у ринкової стратегії Групи Wexler?
Це означає подальший системний розвиток наших підприємств. У цьому році ми запропонували кінцевим споживачам низку нових механізмів співпраці. «Анвітрейд» спільно з «ТерміналОйл», розробили та успішно впроваджують нові конкурентні продукти. Зараз ведемо переговори з фінансовими установами щодо спільної роботи. Головна наша мета – ще більше спростити споживачам доступ до нашого ресурсу: чим менше посередників, тим комфортніші умови для покупців. Ми впевнено розвиваємо власну роздрібну мережу і ведемо переговори щодо співробітництва з іншими власниками АЗС та паливних мереж. За минулий період ми зайняли свою нішу на оптовому ринку палива, стабілізували його і напрацювали можливості для подальшого розвитку.
Як плануєте нарощувати роздрібну мережу: будете будувати чи купувати станції?
Будемо. Наразі знаходимось в стадії завершення переговорів з однією національною мережею АЗС та кількома регіональними мережами. Коли завершимо переговори, повідомимо.