За нинішніх тенденцій пенсійна система України залишається фінансово нестійкою, дефіцитною і не здатною забезпечити адекватні і справедливі пенсії для всіх пенсіонерів, наприклад, розмір середньої пенсії українців на сьогодні складає близько 65-70 доларів на місяць, що трохи вище міжнародної межі бідності. При цьому частка працездатного населення (віком 15-64 років), як очікується, знизиться з 70% у 2015 році до менш ніж 60% у 2060 році. А це лише посилить тиск на державні фінанси. Діюча влада повинна розуміти, що, незважаючи на минулі реформи, як то поступове збільшення пенсійного віку для жінок і ужорсточіння деяких варіантів дострокового виходу на пенсію, за відсутності подальших змін пенсійна система зіткнеться з великим і зростаючим дефіцитом.
Багато надій покладалося на накопичувальну систему. Але треба відзначити, що на шляху успішного введення обов'язкових накопичувальних програм в Україні все ще стоїть багато перешкод. За відсутності політичної волі для збільшення розміру пенсійних внесків, переведення існуючих внесків до накопичувальної системи призведе лише до подальшого збільшення дефіциту солідарної системи. Тому доки не буде забезпечена макроекономічна і фінансова стійкість і не будуть введені в дію необхідні елементи правової та регуляторної інфраструктури, перехід до нової системи не матиме перспетиви.
Найбільш соціально залежним є питання підвищення пенсійного віку, хоча країни-сусіди України, що стикаються з аналогічними проблемами пенсійної системи, вже почали вживати політичних заходів.
Так, у квітні 2016 року президент Білорусі видав указ, за яким пенсійний вік збільшується на три роки до 63 років для чоловіків і 58 років для жінок, починаючи з 1 січня 2017 року (на шість місяців щороку). Також, в квітні 2016 року російський парламент прийняв закон про збільшення пенсійного віку для державних службовців до 65 років для чоловіків і 63 років для жінок (з нинішніх 60 років і 55 років відповідно), які діють з 2017 року. У грудні 2016 року парламент Молдови також прийняв закон, що збільшує пенсійний вік.
Якщо пенсійний вік в Україні є одним з найнижчих у Європі (60 років для чоловіків і 58 років для жінок), то державні пенсійні видатки - одни з найвищих. У 2016 році пенсійні видатки склали близько однієї чверті від загального обсягу видатків консолідованого бюджету. Проте рівень доходів українців в старості відносно невеликий. Якщо, звісно, вони не є отримувачами спеціальних пенсій, кількість яких складає близько 850000 осіб, включають колишніх державних службовців, міністрів, суддів, членів парламенту, прокурорів, науковців та інших. Задля усунення такого дисбалансу необхідно консолідувати всі норми пенсійного законодавства і гарантувати єдиний принцип пенсійного забезпечення без привілеїв для будь-якої професії (за винятком військових).
Ще однією причиною відносно високих пенсійних видатків є велика загальна кількість пенсіонерів. Низький пенсійний вік та різні варіанти дострокового виходу на пенсію активно сприяють збільшенню чисельності пенсіонерів. В Україні як наслідок радянської спадщини виглядає право на вихід на пенсію на більш пільгових умовах для представників деякіх професій, ніж для тих, хто виходить на пенсію на загальних умовах. Важливим кроком для підготовки пенсійної реформи була низка заходів щодо обмеження можливості дострокового виходу на пенсію, прийнята урядом протягом останніх кількох років. Наприклад, важливі зміни були внесені до системи дострокового виходу на пенсію для працівників, зайнятих на небезпечних виробництвах. По-перше, в березні 2015 року пенсійний вік для жінок, що працюють за таких професіях, почав поступово збільшуватися на п'ять років, також збільшилася на п'ять років тривалість необхідного трудового стажу для чоловіків і жінок.
Одним з найбільш болісних питань залишається гострий дефіцит пенсійного фонду.
Наразі доходи ПФУ покривають лише близько 2/5-х його загальних видатків. Доходи складаються з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, з якого близько 80%, за рішенням Кабінету Міністрів, спрямовується до ПФУ, а решта - до інших фондів соціального страхування. В результаті податкової реформи 2015 року (зниження ЄСВ до 22%) надходження від ЄСВ знизилися майже на 4% ВВП в 2016 році. Дефіцит що утворюється повністю фінансується за рахунок державного бюджету. До того ж велика кількість пенсіонерів, чиї зароблені пенсії є меншими за прожитковий мінімум, отримуватиме доплату від уряду на додаток до розрахованої заробленої пенсії.
Але не лише низька ставка єдиного соціального внеску є вагомою причиною недостатніх доходів ПФУ. Багато пенсіонерів, які мають особливий статус, пов'язаний з їх громадянським внеском у розвиток держави, або постраждалі особи мають право на отримання надбавок та доплат до своїх звичайних пенсій. Ці виплати не мають ніякого відношення до виконання надходжень від ЄСВ і надаються всім одержувачам, які підпадають під критерії, викладені у відповідних законах. По суті, всі ці надбавки функціонують як невдалі адресні виплати соціального забезпечення. Натомість, ретельна перевірка матеріального стану отримувачів категоріальних надбавок і доплат до пенсій зробила б систему більш справедливою і дозволила б вивільнити ресурси для більш ефективного скорочення масштабів бідності.
Ще один фактор, який грає проти інтересів ПФУ, - демографічний: на відміну від інших країн Європи в Україні вже спостерігається зменшення чисельності населення. Ключовим фактором стало різке погіршення рівня народжуваності, який впав до дуже низьких рівнів у період 2000-2005 рр. На сьогодні середній рівень народжуваності в країні є значно нижчим середнього світового показника. Однак, є сценарій ООН, який передбачає поступове покращення показників народжуваності в найближчі десятиліття і обмежує скорочення чисельності населення. Але за усіма демографічними сценаріями все одно очікується, що пенсійні видатки в довгостроковій перспективі значно зростуть.
Проведеного аналізу достатньо, щоб зрозуміти, що пенсійна система України знаходиться у вкрай важкому стані, який вимагає комплексних реформ. У зв'язку з цим можна розглянути два основні варіанти: зниження рівня пенсійних виплат і зниження рівня охоплення. Крім того, влада могла б розглянути можливість збільшення пенсійного оподаткування для заможніших категорій громадян та підвищення ставок єдиного соціального внеску.
Для того, щоб обмежити приток нових пенсіонерів у пенсійну систему, реформи повинні бути спрямовані на підвищення ефективного пенсійного віку для чоловіків і жінок, що може бути активною протидією демографічно зумовленому скороченню робочої сили. Подальше ужорсточіння ранніх варіантів виходу на пенсію може також сприяти скороченню притоку нових пенсіонерів. Цього можна досягнути, насамперед, шляхом переведення медперсоналу та лікарів і вчителів на загальний режим виходу на пенсію. Пізнішого виходу на пенсію також можна досягти за рахунок збільшення вимог до мінімального трудового стажу чи шляхом створення позитивних стимулів для більш пізнього виходу на пенсію і негативних стимулів для дострокового виходу на пенсію. Працівники, які виходять на пенсію раніше, можуть отримувати зменшенні пенсійні виплати, а ті, хто досяг пенсійного віку, але вирішили продовжити роботу, наприклад, можуть отримати вищу граничну ставку нарахування пенсій. Що стосується розширення бази нарахування ЄСВ, яке може підвищити доходи ПФУ, то це буде легше реалізувати, враховуючи неявний соціальний контракт з бізнес-спільнотою щодо початку «детінізації» зарплат в обмін на зниження податкового тягаря.