Нині список товарів і послуг, які використовуються для розрахунку ІСЦ, складається з 335 найменувань, за якими кожного місяця по усіх регіонах країни Державною службою статистики України (Держстатом) збираються статистичні дані. Проте більшість людей не стежать за офіційними даними, акцентуючи увагу на раптовому перегляді зазначених цін у бік збільшення (зазвичай на 20–100%), що екстраполюється/поширюється на всю економіку в цілому. Це може стосуватися навіть тих моментів, коли вагова значимість того чи іншого компонента є невеликою (наприклад, жетони для проїзду в метро). Так і утворюється тенденція втрати довіри до офіційних даних щодо інфляції.
Тож, можливо, є трохи правди в тому, що "реальний" рівень інфляції дещо вищий за офіційний. У 1991 році Україна ухвалила закон про (часткову) індексацію грошових доходів населення, тобто в умовах зростання цін мають підніматися зарплати, пенсії, інший регулярний дохід. Закон передбачає індексацію грошового доходу, якщо рівень цін збільшився мінімум на 1% з моменту останньої зміни доходу. Цього року трішки раніше були внесені зміни, відповідно до яких індексація проводиться тільки в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів. І все ж можна припустити, що уряд зацікавлений в заниженні офіційних даних, тому що вони передбачають мінімальну або нульову індексацію, і з часом це призведе до масового накопичення неоголошеної інфляції, яка істотно впливатиме на інші економічні показники. Держстат фінансується державою, і теоретично з боку уряду на неї може чинитися тиск у сенсі невеличкого коригування даних, хоча жодних вагомих доказів цього немає.
Щоб перевірити, чи офіційні дані з інфляції правдиві, треба знайти інші джерела даних, такі ж вичерпні, як і дані Держстату. Є цілий ряд альтернатив. По-перше, Том Купе з Київської школи економіки порівняв ціни на продовольчі товари в головних супермаркетах України і дійшов висновку, що щомісячна динаміка цін на продукти може дещо різнитися, але кумулятивне зростання цін протягом декількох місяців відповідає офіційним даним. Ймовірно, така різниця викликана вибірковим складом і графіком збору даних, що використовує Держстат. Наприклад, дані щодо 13 товарів збираються щоденно аж до останнього дня місяця, тоді як поточні ціни перевіряються впродовж останніх десяти днів кожного місяця.
Другий підхід – це використання розрахованого в Держстаті індексу цін, який не впливає на державні витрати. Першим кандидатом є індекс цін виробників промислової продукції (ІЦВ), який відповідає за зміни цін у часі в сфері промислового виробництва. Якщо ми візьмемо його сукупне зростання за доволі тривалий період часу (наприклад, за 10 або 20 років), то загальна його динаміка відповідатиме ІСЦ, тому що випущена продукція має бути спожита. Якщо візьмемо сукупне зростання з 1997 року (у вересні 1996-го була введена гривня, а 1997-й був роком відносної цінової стабільності) до кінця 2014-го, тоді помітимо, що ІСЦ збільшився в 5,7 разу, а ІЦВ – у 8,7 разу. Якщо почнемо нашу вибірку з 2000 року, коли в Україні відновилося економічне зростання з відносно стабільним обмінним курсом UAH/USD, ІСЦ збільшився в 3,6 разу, а ІЦВ – у 5,3 разу (див. графік).
Однак, графік також показує, що у 1997–2003 роках кумулятивне зростання обох показників було досить подібним, а згодом вже почалися й розбіжності. 2003 рік був роком істотного зростання світових цін на промислову продукцію, що вплинуло на ІЦВ, адже він включає в себе велику частку виробництва чорних металів (19,2% від загального ІЦВ плюс 6,1% – це частка видобутку залізної руди) та інших переважно експортних товарів.
Кумулятивні зміни ІСЦ та ІЦВ з грудня 1996 року
Кумулятивні зміни ІСЦ та ІЦВ з грудня 1999 року
Джерело: Держстат України, розрахунки автора
Якщо візьмемо певну галузь при розрахунку ІЦВ, яка виробляє товари зі списку ІСЦ, то побачимо подібну динаміку (графік нижче на прикладі цукру). Додаткова різниця між двома індексами полягає в тому, що ІЦВ дає чисту ціну виробника без урахування ПДВ або акцизу, транспортних витрат і торгової націнки.
Популярна альтернатива – використання даних із системи національних рахунків (СНР), а саме дефлятора ВВП або у вужчому значенні дефлятора кінцевих споживчих витрат домашніх господарств. Україна затвердила СНР (її редакцію 1993 року) в 2001-му, і можна порівняти дані за квартал починаючи з 2002-го з відповідними даними ІСЦ.
Темпи щорічного зростання ІСЦ і дефлятор ВВП
Кумулятивні темпи зростання ІСЦ і дефлятор ВВП
Джерело: Держстат України, розрахунки автора
Як видно з графіку вище, з погляду темпу щорічного зростання обидві криві щільно наближені одна до одної. У верхніх точках дефлятор ВВП перевищив річний показник ІСЦ в 2005 році, але у 2008-му був нижчим за нього. Станом на 2014 рік кумулятивне зростання дефлятора, охоплюючи період із 2002-го по 2014-й, на 11% перевищувало аналогічне зростання ІСЦ. На це вплинули дві основні причини:
- різні методики для визначення вагової структури дефлятора ВВП та ІСЦ;
- ширший діапазон даних для обрахунку дефлятора ВВП.
Для того, щоб була змога проводити порівняльну характеристику ІСЦ у різних періодах, вагова структура товарів і послуг є майже незмінною. Протягом 1996–2006 років вона переглядалася чотири рази, а потім щорічно з 2007-го вносилися несуттєві зміни. Крім того, ІЦС складається з "фіксованого кошика необхідних споживчих товарів і послуг". Цей кошик дістався нам у спадок ще з 1990-х, коли ІСЦ тяжів до продуктів харчування. У ті часи продовольство становило приблизно половину споживчого кошика, а витрати на транспорт (включно з купівлею автомобілів та палива) – лише кілька відсотків (порівняння вагової структури в таблиці нижче). Понад те, ІСЦ використовує винятково ціну одного визначеного товару чи послуги (наприклад, конкретного пакунка чаю визначеної маси, сорту та виробника), дефлятор ВВП використовує додаткові дані з роздрібної торгівлі, які включають ширшу групу (наприклад, загальну кількість чаю, проданого за певний період).
Останній варіант для альтернативного вимірювання рівня інфляції – це застосування обмінного курсу. Звісно, судячи з певних джерел, у короткостроковій перспективі цей спосіб не зовсім ефективний, але може використовуватися для розрахунків у довгостроковій перспективі, коли процес перекладання збільшених витрат на ціни інших товарів завершено. Це базується на теорії паритету купівельної спроможності, яка не дуже підходить для України, оскільки істотно змінився споживчий кошик, а також українці часто заощаджують у твердій валюті (переважно в доларах США). У результаті використання американських доларів як відносно захищеного від інфляції активу попит на них серед населення в інфляційні періоди з нижчими темпами характерно зменшився. Таке співвідношення не враховується в теорії паритету купівельної спроможності. Враховуючи цей момент, можна побачити (малюнок нижче), що після введення гривні спостерігається тривале зростання цін, а періоди відносно стабільного обмінного курсу UAH/USD переплелися з періодами різкої девальвації. Також були періоди, коли кумулятивна девальвація перевищила кумулятивну інфляцію й навпаки.
Індекс обмінного курсу UAH/USD та ІСЦ, серпень 1996 року = 1.00
Джерело: Держкомстат України, НБУ, розрахунки автора
Як підсумок, чотири альтернативні методи вимірювання споживчої інфляції в Україні демонструють схожі результати з офіційними даними по ІСЦ, якщо брати до уваги довгостроковий період. Навіть якщо офіційні дані дещо скориговані, аби показати незначне зростання цін, величина такого "коригування" є незначною.
Поки не знайдено жодних свідчень, які підтримують гіпотезу щодо систематичного "заниження" інфляційних даних, є певні зауваження щодо репрезентативності індексу, які можна виправити.
Поліпшити ситуацію можуть такі дії:
- скасувати закон про індексацію доходів. Адже він стимулює спіраль "зарплата-ціна" і перешкоджає ефективному впровадженню антиінфляційної політики;
- скоригувати вагову структуру ІСЦ для відображення сучасної споживчої поведінки. Для достовірного відображення вагової структури споживчого кошика Держкомстату потрібно переглянути дані ІСЦ за попередні періоди. Це забезпечить змістовне порівняння інфляційних даних за попередні роки;
- викласти онлайн детальні дані про всі товари та послуги, що використовуються для підрахунку ІСЦ, щоб усі могли розрахувати свій особистий рівень інфляції та перевірити, чи відповідають ціни в базі даних тим цінам, за якими вони здійснюють покупки в роздрібних магазинах та на ринках. Це має підвищити довіру населення до офіційної статистики.
PS Текст підготований у рамках проекту VoxUkraine спеціально для LB.ua