Україна опинилась під масивним економічним тиском з боку Росії за три місяці до очікуваного підписання Угоди про асоціацію / поглиблену і всеохоплюючу зону вільної торгівлі (DCFTA) з ЄС. Українські експортери стикаються з необґрунтованими бар’єрами ("залякуванням") з боку митних органів Росії. Неясно, чи має намір Росія продовжувати ці заходи або навіть посилювати їх в майбутньому. Але продовження цієї політики призвело б до суттєвих негативних наслідків для української економіки, адже до 25% експорту йде до Росії.
Що ж робити? На наш погляд, Україна мусила б першочергово шукати діалогу з Росією, представляючи при цьому інтереси всіх українських експортерів, а не лише окремих експортерів. Якщо це не принесе жодних плодів, тоді Україна повинна звернутися з цією справою до СОТ, де вона, без сумніву, знайде підтримку з боку інших членів, включаючи ЄС. Для стабілізації економічної ситуації і протистояння тиску з боку Росії Україні слід активізувати зусилля щодо підписання нової програми МВФ. І, нарешті, Україна повинна, як і заплановано, підписати в кінці листопада Угоду про асоціацію (DCFTA), оскільки піддатися тиску з боку Росії може стати великою помилкою.
Необґрунтовані торговельні бар’єри (залякування)
Торговельні відносини між Росією і Україною досить складні. Так звана "сирна війна" в лютому 2012 р., коли Росія заблокувала імпорт українських сирів, була лише одним із випадків складних взаємин. Тому рішення Федеральної служби з нагляду у сфері захисту прав споживачів (Роспотребнадзор) від 29.07.2013 про заборону імпорту продукції відомого виробника кондитерських виробів – компанії "Рошен" – через начебто погану якість відповідає традиціям такої політики.
На відміну від попередніх торговельних проблем, які стосувались окремих виробників, українські компанії, асоціації та ЗМІ повідомляють про всеосяжні адміністративні митні бар’єри, які блокують українським товарам доступ на ринок Росії. Тим самим конфронтація набула нової якості, оскільки тепер принципово всі українські товари підлягають адміністративним заходам, таким як посилений митний контроль. Навіть великі підприємства, як-то металургійний концерн "Метінвест", повідомляють про затримки, що призводить до фінансових збитків.
Варто підкреслити, що, незважаючи на масштаб дій, не було впроваджено офіційні торговельні санкції - вони здійснюються на рівні митних органів. Такі непрозорі і необґрунтовані заходи ускладнюють оцінку можливих економічних втрат.
Про мотиви Росії
Росія неодноразово публічно критикувала заплановане підписання Угоду про зону вільної торгівлі між Україною та ЄС і закликала Україну приєднатись до Митного союзу Росії, Білорусі та Казахстану. У разі вступу до Митного союзу Україні пообіцяли дешевий газ ("пряник"), тоді як пригрозили торговельними бар’єрами ("батіг") у випадку підписання Угоди з ЄС. Оскільки підписання Угоди про асоціацію виглядає все більш реалістичним, за погрозами з боку Росії послідували дії, що не є несподіванкою. Час запровадження заходів Росією пояснюється її намірам завадити підписанню Угоди.
Економічні наслідки торговельних бар’єрів
Крихкість зовнішньоекономічної ситуації України загальновідома. У 2012 році дефіцит торгівлі товарами склав 12,9% від ВВП. Дефіцит поточного рахунку на рівні 8,4% від ВВП був вищим за показник стійкості.
В першій половині 2013 року спостерігалося певне поліпшення – дефіцит поточного рахунку скоротився до 7,0% від ВВП. Разом з тим, це пов’язано передусім із зниженням імпорту газу на 35%, який потрібно буде наростити пізніше цього року.
Відповідно нещодавні торговельні проблеми з Росією створюють нові ризики для вже незбалансованої зовнішньої позиції. У першій половині 2013 року на Росію припала чверть українського експорту товарів (25%), що робить її важливим торговельним партнером. Щомісяця Україна продає сусідній країні товарів на суму в 1,3 млрд дол. США, зокрема, продукцію машинобудування, металургії, харчової промисловості.
Через непрозорий характер торговельних бар’єрів з боку Росії всебічний аналіз економічних наслідків дуже складним. Відповідно суттєво різняться оцінки, здійснені різними зацікавленими сторонами. Тоді як Асоціація роботодавців України оцінює можливі втрати у розмірі до 2,5 млрд дол. США лише в другій половині 2013 року, деякі економісти оцінюють їх на рівні 2,3 млрд дол. США за цілий рік. Хоча остання цифра і помітно нижча, ніж оцінка Асоціації роботодавців, це як-не-як 1,4% від ВВП і тому має суттєве кількісне значення.
Що тепер робити Україні?
Як перший крок, Україні потрібно спробувати розрядити складне становище шляхом проведення двосторонніх переговорів з Росією. При цьому важливо захищати інтереси всіх українських експортерів і компаній, які зіткнулись із проблемами, а не захищати інтереси окремих компаній.
Якщо переговори будуть безрезультатними, тоді суб’єктам прийняття рішень варто порекомендувати звернутися з цією справою до Світової Організації Торгівлі (СОТ). Щоправда, не варто очікувати швидкого врегулювання, оскільки механізм ухвалення рішень СОТ є тривалим. І все ж: застосування цього інструменту має важливе значення з точки зору можливих торговельних конфліктів у майбутньому. Крім того, Україна може розраховувати на підтримку з боку ЄС та інших членів СОТ в цьому зверненні.
Паралельно до цього суб’єктам прийняття рішень потрібно розробити короткостроковий план для забезпечення економічної стабільності і зниження тиску з боку Росії. На нашу думку, будь-який реалістичний план повинен включати участь МВФ. Отже, необхідно найближчим часом підписати угоду з МВФ, при чому Україна має виконати вимогу МВФ щодо збільшення гнучкості обмінного курсу та підвищення тарифі на енергоносії, тому що лише так можна досягти макроекономічну стабільність. На основі програми МВФ Україна могла б отримати додаткову фінансову підтримку з боку ЄС та міжнародних фінансових інституцій.
І, нарешті, Україні потрібно підписати Угоду про асоціацію (DCFTA) в листопаді у Вільнюсі за умови готовності ЄС підписати документ. Нещодавні події не повинні вплинути на стратегічне рішення щодо зближення з ЄС.
Резюме
Росії не вдалося переконати Україну приєднатися до Митного союзу добровільно. Тепер робиться спроба добитися приєднання примусом. Цей політичний підхід проблематичний у багатьох відношеннях.
По-перше, виникає запитання, чи така політика допоможе Росії досягнути мети. Очевидно, Росія шляхом створення торговельних перешкод спробувала використати додаткові аргументи за приєднання до Митного союзу і проти підписання Угоди про асоціацію з ЄС. Але не виключено, що цими заходами з точністю до навпаки досягається протилежний ефект: сильніша відмова від Митного союзу.
Крім того, також і економіка Росії постраждає від цих заходів, оскільки імпорт з України відіграє важливу роль в окремих секторах російської економіки.
І, нарешті, ця політика, найвірогідніше, матиме негативні наслідки для Росії з огляду на її нещодавній вступ до СОТ. Поточні процеси можуть поставити під знак запитання міжнародну репутацію Росії як надійного і сучасного партнера. Тому, Росії в її ж власних інтересах варто було б швидше припинити нещодавні торговельні бар’єри у сподіванні, що цей епізод не надто сильно зафіксується у пам'яті її міжнародних партнерів по СОТ і "Великій вісімці".