31 липня перший віце-прем’єр-міністр Валерій Хорошковський зустрівся з директором розпорядником МВФ Крістін Лагард. Згідно зі заявою
Хорошкоського наступний візит місії МВФ запланований на вересень. Основною темою обговорення є державний бюджет, зокрема ціни для населення на газ та теплопостачання. МВФ наполягає на необхідності підвищення ціни на газ для населення України на 30% і для підприємств комунальної теплової енергетики (ТКЕ) на 58%.
Більшість населення сплачує менше чверті імпортної вартості російського газу. Різницю між імпортною ціною та тим що платить
населення несуть на собі підприємства (які платіть в рази більше за домашні господарства) та державний бюджет. Таким чином ціни на газ
субсидіюються з державного бюджету рівним чином для всіх категорій населення незалежно від рівня їхнього доходу.
Оплата за газ складає 36% обсягу платежів за комунальні послуги в Україні. Ще третина вартості комунальних платежів складає централізоване опалення та гаряче водопостачання. Тарифи по теплопостачанню дуже різноманітні по регіонам України. Для прикладу, в Хмельницьку гігакалорія коштує 209 грн, в той час як у сусідньому Тернополі 335 грн. 12 травня Президент Віктор Янукович зробив публічну заяву, давши завдання уряду "забезпечити єдиний по всій країні підхід до тарифоутворення".
Підвищення цін на теплопостачання породжує дещо складнішу, ніж здається на перший погляд, політичну проблему, оскільки підняття цін по регіонам України буде дуже нерівномірним. Населенню буде важко пояснити, чому людям в сусідньому регіоні ціни були піднято менше, ніж їм, навіть попри очевидну різницю у попередній вартості. Окрім цього із-за меншої вартості праці складова частина витрат на оплату газу та теплопостачання у сукупних комунальних платежах на Заході України є значно більша, ніж на Сході. Для прикладу на Заході плата за газ та тепле водопостачання складає 75%-80% рахунку за комунальні послуги, тоді як у Східних областях України ця частка складає 65%.
Тобто від підвищення цін на газ та опалення більше постраждають Західні області, ніж Східні. З іншого боку, заборгованість з оплати комунальних послуг на Сході складає в середньому 4 місяці, тоді як на Заході та в Центрі вдвічі менше. Підняття цін на газ та опалення вимагатиме також і більш жорстких заходів контролю над сплатою, від чого більше постраждають Східні регіони.
Від підвищення цін на газ та опалення більше постраждають Західні області, ніж Східні.
Підняття цін на газ для населення не є самоціллю, а лише інструментом, який повинен стимулювати інвестиції в енергозберігаючі технології.
Підвищення енергоефективності і є основною вимогою МВФ, який бажає, щоб Україна зменшила свою залежність від імпорту газу і таким чином покращила стан платіжного балансу. Інвестиціям в енергозберігаючі технології зараз перешкоджають дуже високі процентні ставки по
кредитам. Високі процентні ставки в свою чергу є наслідком підтримання фіксованого курсу гривні. Перехід на більш гнучкий курс гривні може означати падіння вартості гривні до долара та подальше збільшення різниці між імпортною та роздрібною ціною на газ. Також існують певні недовершеності в законодавстві, які обмежують населення від самовільного від’єднання від централізованого опалення. Банкам
складно кредитувати Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ) із-за їхнього статусу неприбуткових організацій. Та й ОСББ об’єднують поки трохи більше 10% будинків в Україні. За фіксованого курсу гривні та недовершеності законодавства підняття цін
на комунальні послуги не буде мати бажаного ефекту. Поряд із підвищенням цін на газ потрібна комплексна програма реформування
галузі ЖКГ та лібералізація валютної політики. Принаймні до виборів у Верховну Раду правляча коаліція навряд чи наважиться на непопулярні кроки.
Проте навіть після парламентських виборів шанси на швидке відновлення програми МВФ та впровадження непопулярних реформ не є
значні. Справа не тільки у великій технічній та політичній складності проведення реформ. МВФ більше не кредитує державний бюджет, а
лише НБУ. Уряд поки може самостійно позичати на міжнародних ринках, наявність кредиту МВФ в кращому випадку лише знизить вартість
зовнішніх запозичень для України на 1-2%.
Поки Україна не знаходиться в фінансовій кризі, і уряд не відрізаний від зовнішніх запозичень, доти в уряду немає термінових причин приймати умови МВФ. І навіть за кризової ситуації позики МВФ є дійсно цікаві, якщо хоча б частина грошей може бути використана на фінансування дефіциту бюджету. МВФ буде не надто зацікавлений у все ж доволі нетрадиційному для нього кредитуванні держбюджету принаймні з трьох причин: значні витрати на боротьбу з борговою кризою в ЄС, невдалий досвід співробітництва з Україною в попередні роки, різке зменшення порівняно з 2008 роком обсягу наданих кредитів Україні іноземними банками.
Кредити Західних банків Україні знизились із докризових $57 млрд до $36 млрд, Україна більше не складає таку значну загрозу світовій фінансовій системі, як раніше. Найбільш ймовірно, що і після виборів ціни на комунальні послуги залишатимуться незмінними тривалий час. З іншого боку, МВФ теж цілком може піти на компроміс, знявши вимогу підвищення цін на газ, що дозволило б відновити принаймні кредитування НБУ.