ГлавнаяКультура

“Велика реставрація”: проблеми та перспективи

80% культурно-історичних пам’яток в Україні потребують серйозної реставрації, а 30% перебувають в аварійному стані. Таку сумну статистику наводить Міністерство культури та інформаційної політики і пропонує розв'язання проблеми – проєкт “Велика реставрація”, що відбувається в межах президентської програми “Велике будівництво”. МКІП позиціонує цей проєкт як засіб ревіталізації регіонів і важливий крок до збереження культурної спадщини країни. Втім у професійної спільноти він викликає багато запитань.

LB.ua розповідає детальніше про внутрішню кухню цього проєкту та його перспективи.

Фото: facebook/Олександр Ткаченко

Про проєкт

За словами Олександра Ткаченка, у межах “Великої реставрації” передбачено до 2025 року здійснити реконструкцію та відновлення близько 150 об’єктів культурної спадщини, зокрема, замків, фортифікаційних споруд, театрів, архітектурно-історичних заповідників та інших культурних пам’яток.

Уперше про програму заговорили влітку 2020 року, коли Володимир Зеленський підписав указ щодо розробки та реалізації заходів з підтримки культури та культурної спадщини, розвитку креативних індустрій і туризму. Тоді ж на сайті Міністерства культури та інформаційної політики з’явився і приблизний перелік об’єктів, де вже заплановано роботи, наприклад: Національний художній музей України у Києві, Палац Потоцьких в Одесі, Підгорецький замок на Львівщині, Національний заповідник “Хортиця” тощо. При цьому порядок відбору таких об’єктів і те, що він узагалі відбуватиметься на основі відкритого конкурсу, було затверджено Кабміном лише через пів року – у грудні 2020. 

Хто подавався та кого відібрали

За умовами конкурсу, озвученими МКІП, долучитися до нього могли лише об’єкти державної власності, а ініціатором подачі документів на конкурс міг стати лише орган виконавчої ради, до управління якого належить пам’ятка. Однак з 3 березня по 2 квітня 2021, коли тривала подача документів, свої заявки на участь у відборі подали також заклади комунальної форми власності, об’єкти, що перебувають у підпорядкуванні міських та обласних органів влади, а ініціаторами значної частини проєктів стали самі організації-пам’ятки культурної спадщини. Такі заявки не відсіяли під час технічного відбору (як це мало б бути за умовами конкурсу), а занесли в попередній список.

Національний заповідник 'Хортиця'
Фото: hortica.zp.ua
Національний заповідник 'Хортиця'

Заступниця міністра культури Світлана Фоменко в дискусії, яку організувала Харківська школа архітектури, зазначила, що МКІП поки що збирає всі пропозиції, аби мати можливість пізніше змінювати умови програми відповідно до реальних потреб сектору (існує також і бажання включити до програми пам’ятки культури у приватній власності – президент Володимир Зеленський раніше зазначав, що програма розрахована на кілька років і передбачатиме різні системи фінансування, зокрема планується і державно-приватне партнерство). Але такий підхід до формування списку проєктів насамперед може зашкодити тим об’єктам комунальної форми власності, які не подали документів, адже уважно читали правила конкурсу. 

Експертний відбір стартував 3 квітня, до нього потрапило 211 проєктів. Після розгляду експертна рада сформувала рейтинг зі 109 проєктів, який МКІП оприлюднило 18 травня. Міністерство підкреслювало, що програма має на меті залучити якомога більше пам’яток із різних куточків країни, втім список фіналістів виявився географічно нерівномірним. Так, понад 25% об’єктів зі списку розташовані у столиці (28 зі 109), а з Вінницької, Одеської та Закарпатської областей до списку не потрапила жодна пам’ятка. Хоча як зазначила Фоменко, тут також варто враховувати й те, що пам’ятки культури розташовані на території України нерівномірно.

Олеський замок
Фото: plastovabanka.org.ua
Олеський замок

Пізніше серед цього рейтингу експертна рада обрала 22 пам’ятки, які будуть відреставровані вже у 2021 році – усього на суму близько 400 млн грн. Майже половина цього бюджету відійде Києву: 186,5 млн грн запланували витратити на об’єкти з Лаври, Софії, а також на НХМУ та Консерваторію. Другу половину загальної суми розподілили між Качанівкою, Хотинською фортецею, шістьма замками (Галицький, Жовківський, Збаразький, Олеський, Підгорецький, Чортківський), Театром Заньковецької у Львові та Музеєм Шевченка в Каневі. При цьому затверджені 22 проєкти не були в топі попереднього експертного рейтингу зі 109 проєктів. Зокрема, найбільше балів у рейтингу отримав проєкт реставрації Семінарської церкви в Чернівцях - однак він не увійшов у список на 2021 рік.

“У травні був оголошений рейтинг зі 109 проектів, що взяли участь у відборі за програмою «Велика Реставрація». Вже з цього переліку експертною групою було рекомендовано 22 об’єкти, які будуть реалізовані у 2021 році. Перелік визначений з урахуванням таких критеріїв, як об’єктивність та повнота інформації, надана у заявках; дотримання принципу територіальності розташування пам’ятки культурної спадщини; об’єкти – пам’ятки культурної спадщини, на яких вже розпочато роботи з реставрації, консервації або ремонту, а також фінансування на поточний рік. Усі ці 22 об’єкти знаходяться у державній власності та належать до сфери управління МКІП”,

 - коментує Світлана Фоменко. Очевидно, підставою для усунення Семінарської церкви зі списку першочергової реставрації стало те, що цей об'єкт - як частина Чернівецького університету - підпорядкований Міністерству освіти, а не МКІП.

Світлана Фоменко
Фото: Вікі/МКМС
Світлана Фоменко

Разом із оприлюдненням останнього списку МКІП також повідомило, що працює над внесенням змін до законодавства, аби й об’єкти комунальної форми власності могли взяти участь у програмі та долучитися до наступного відбору. Відповідний законопроєкт пізніше зареєстрували у ВР

“В умовах чинного законодавства наразі ми не можемо фінансувати об’єкти та пам’ятки культурної спадщини, що знаходяться у комунальній власності. А серед тих, хто подав заявки, багато було саме таких. Проте законопроєкт №5551 зареєстровано у Верховній Раді, завдяки йому МКІП матиме можливість фінансувати об'єкти комунальної форми власності”, - коментує Фоменко. 

Хто та як відбирав

До експертної ради увійшли і представники міністерств, і науковці та архітектори:

  • Білоус Наталія Іванівна, головна архітекторка заповідника «Софія Київська» (варто зазначити, що до загального рейтингу відібраних проєктів увійшли дев’ять проєктів реконструкції в Софії, до списку на 2021 рік - три);
  • Тимкович Василь Юрійович, директор Українського державного науково- дослідницького та проєктного інституту «УкрНДІпроєктреставрація»;
  • Прибєга Володимир Юрійович, завідувач кафедри теорії, історії архітектури та синтезу мистецтв Національної̈ академії̈ образотворчого мистецтва та архітектури;
  • Бур’янова Марія Іванівна, голова Українського товариства охорони пам’яток історії та культури (УТОПІК);
  • Казарянц Сергій̆ Вальдемарович, директор та головний̆ архітектор Архітектурно-проєктної компанії̈ «Раден»;
  • Деребеньов Володимир Анатолійович, директор ТОВ «АКБ ЛІЛЕР» (архітектурно-конструкторське бюро);
  • Крижановський Микола Михайлович, начальник управління реалізації̈ політики зайнятості та розвитку людського капіталу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України;
  • Бондарчук Надія Леонідівна, директорка Департаменту впровадження пріоритетних проєктів регіонального розвитку Міністерства розвитку громад та територій України.

Оцінювали об’єкти за такими критеріями: змістовність проєкту, доступність пам’ятки, її цінність та ефективність реалізації.

Національний художній музей України
Фото: Макс Требухов
Національний художній музей України

Пам’яткоохоронна та реставраційна галузь в Україні тривалий час перебуває у стагнації та переживає відсутність комплексної стратегії розвитку, реальних фахівців цієї справи обмаль. Тож бути залученим до політики та стратегії розв’язання наріжних питань галузі може обмежене коло осіб. Це у свою чергу призводить до конфлікту інтересів, якого на цьому етапі вкрай складно уникнути,
 – коментує Катерина Гончарова, дослідниця архітектурної спадщини, кандидатка історичних наук у галузі пам’яткознавства. «Питання суб’єктивності залишається актуальним, і воно може бути вирішене лише через залучення якнайширшого кола фахівців і стейкхолдерів усіх рівнів, а також через якісно й детально прописані умови конкурсу», – говорить Гончарова. 

Дмитро Заєць, куратор Публічної програми ХША та модератор дискусії, у коментарі для LB.ua наголосив, що суб’єктивними були не критерії відбору, а радше межі, що ними задавалися. Так, наприклад, якщо країни Європи роблять акцент на замках і фортецях як культурних і туристичних об’єктах, Україна могла б говорити про себе і як про країну, де багато пам’яток модерну. Проте увага експертів була все ж зосереджена на старіших об’єктах, які викликають більше зацікавлення серед туристів. 

Із цим висновком погоджується Гончарова: за її словами, об’єкти, що потрапили у список «переможців», є одними з найбільш значущих і привабливих як з боку туристичної атрактивності, так і з боку професійного опрацювання. Обрані пам’ятки перебувають у полі зору фахівців десятиліттями, а відтак проєкти їхньої реставрації та адаптації визрівали тривалий час.

Хто виконуватиме роботи та як перевірятимуть їхню якість

"Виконавцями виступатимуть ті, хто переможе в тендері на проведення робіт, - каже Фоменко. - На мою особисту думку, на жаль, саме тендерна процедура застосовується для цього виду робіт. Реставраційні роботи та створення науково-проєктної документації – це інтелектуальна робота, яку в межах тендерних процедур не завжди коректно оцінювати".

Некоректно відреставрована пам’ятка в Україні – не новина. Дмитро Заєць розповідає про харківську будівлю Держпрому – перший у СРСР хмарочос, збудований у стилі конструктивізму. Після того, як під час реставрації пам’ятці замінили вікна на пластикові, ЮНЕСКО не схвалила заявку на її внесення до Списку всесвітньої спадщини.

Харківський Держпром — перший радянський 13-поверховий хмарочос, збудований впродовж 1926—1928 рр.
Фото: twitter.com/ukrainer
Харківський Держпром — перший радянський 13-поверховий хмарочос, збудований впродовж 1926—1928 рр.

Будь-якій реставрації має передувати ряд досліджень, не лише інженерно-технічних, а й мистецтвознавчих – оцінка не тільки об’єкта, а й культурного ландшафту, пейзажу, у який має вписуватися пам’ятка. Крок, який у стислих термінах часто пропускають. З цього погляду винесення в поточний список пам’яток зі “зрілими” реставраційними проєктами виглядає раціонально.

Утім Гончарова зауважує, що нереально повністю завершити проєкти «комплексної реставрації та пристосування» обраних на 2021 рік об’єктів упродовж тих місяців, що залишилися до кінця 2021 року. Важливими факторами в цих роботах є сезонність реставраційно-ремонтних робіт, комплексність дослідження пам’ятки та вже виконаних проєктних робіт, кадровий потенціал на місцях.

У правилах програми було прописано, що моніторинг виконання робіт буде здійснювати що пів року та сама експертна група. Якщо якість робіт буде незадовільною, МКІП може припинити реставрацію. “Є моніторинг, який називається архітектурним наглядом, який є постійним і проводиться тим архітектором, який веде проєкт. І є моніторинг міністерський, він стосується більше темпів та ефективності проведення робіт, а також відповідності документації та проведення робіт. Одне доповнюється іншим", - пояснює Фоменко.

Палац Потоцьких (Одеський художній музей)
Фото: discover.ua
Палац Потоцьких (Одеський художній музей)

Що далі?

У міністерстві поки що немає остаточного розуміння, яким чином формуватиметься список проєктів, запланованих до реставрації на наступний рік. “Другий відбір проєктів включатиме можливість участі у конкурсі об’єктів комунальної власності, адже значно більше пам’яток культурної спадщини потребують реставрації. Варто зазначити, що у другому відборі ми не забуваємо про пам’ятки, які вже були розглянуті та прорейтинговані експертною групою. Крім того, наявний вже рейтинг (109 мінус 22 проєкти) і новий перелік проєктів (що будуть подані у другому відборі) будуть порівнюватися. Деякі з внутрішніх механізмів рейтингування проєктів ми ще узгоджуємо. Відповідно, другий перелік об’єктів, які будуть реалізовані в межах програми «Велика Реставрація», буде з урахуванням територіального розташування, щоб охопити всю Україну”, - каже Фоменко. 

Також поки що немає визначеності щодо майбутнього складу експертної ради. "До складу експертної групи були включені провідні вчені, науковці, експерти, а також висококваліфіковані фахівці-практики у сфері охорони культурної спадщини, архітектори зі значним досвідом проєктування та проведення реставраційних робіт. Експертів в Україні дуже мало, і обираючи їх, ми орієнтувалися саме на фаховість, - пояснює ситуацію Фоменко. - Щодо розширення та можливої заміни членів експертної групи в майбутньому можна довго дискутувати, адже що більше людей, то важче працювати. Ми хотіли б більше концентруватися саме на фаховості підходів експертів".

Таким чином, станом на сьогодні надзвичайно амбітний і, безумовно, потрібний країні проєкт “Велика реставрація” провокує багато запитань і дає мало відповідей. Оптимістичний допис Олександра Ткаченка у блозі на LB.ua закликає не відшуковувати слабких місць програми, а цінувати і захоплюватися її об’єднавчим потенціалом. Проте хочеться звернутись зі зворотним закликом: не уникати суспільних дискусій і широкого обговорення, а брати їх до уваги та зміцнювати слабкі місця, щоб великі сподівання не перетворювалися на великі розчарування.

Фото: facebook/Олександр Ткаченко

Ксенія БілашКсенія Білаш, редакторка відділу "Культура"
Анастасія НерознакАнастасія Нерознак, Журналістка
Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook, Twitter и Telegram