Вдруге поспіль ОМКФ відкриває фільм із каннської програми. Щоправда, позаконкурсної. Ювілейний фестиваль розпочнеться «Прекрасною епохою» Ніколя Бедоса з Данієлем Отеєм, Гійомом і Фанні Ардан у головних ролях. Одеса вкотре зізнається у любові до французького кіно, якого ми побачимо трохи більше, ніж зазвичай, завдяки візитові Катрін Денев.
Офіційне відкриття з червоною доріжкою — не для простих смертних. Але у них є гідна альтернатива у вигляді паралельного показу «Варда за Аньєс» Аньєс Варда. Це останній фільм «бабусі нової хвилі», де вона протягом майже двох годин у форматі майстер-класу розбирає власну творчість. «Варда за Аньєс» може стати чудовим приводом для початку знайомства з видатною режисеркою, яка цьогоріч покинула нас.
Кіно Варда представлено у секції «Спеціальні покази», де також можна побачити «Процес» Сергія Лозниці, зроблений з архівних кадрів показового суду у сталінську епоху, дослідження українського сліду в Голлівуді Станіслава Сукненка і Галини Кувівчак-Сахно — «З України до Голлівуду», експериментальну документалістику «Місяць для мого батька» Манії Акбарі та Даґласа Вайта, нову роботу Віталія Манського «Свідки Путіна», яка оповідає про прихід до влади російського президента, і вибрані роботи Мілаша Формана, Кена Лоуча і членів журі.
У міжнародному конкурсі змагаються 12 повнометражних стрічок. Зокрема, український фільм «Додому» Нарімана Алієва, прем’єра якого відбулася на Каннському кінофестивалі у секції «Особливий погляд». Його опоненти — притча про жорстокість і смерть, відзначена журі «Санденсу», «Монос» Алехандро Ландеса, історія про зйомки серіалу, яка ілюструє ізраїлсько-палестинський конфікт, «Тель-Авів у вогні» Самеха Зоабі і ще одна ластівка з «Санденсу», відзначена великим призом журі, — «Сувенір» Джоанни Гоґґ із Тільдою Свінтон і її дочкою Гонор Свінтон-Бірн у ролях.
Окремої уваги заслуговує «На посту!» Кантена Дюпйо. Це чергова робота французького абсурдиста, відомого кіноманам за творінням «Шина». «Шина» свого часу брала участь у конкурсній програмі ще першого Одеського кінофестивалю, тож наразі участь Дюпйо логічно завершує цикл у 10 років.
Крім того, Дюпйо має у лайнапі додатковий фільм — «Замша». Він представлений у секції «Гала-прем’єр», другої за глядацьким попитом. Там також можна знайти нову роботу візіонера, автора «Герцога Бургундії» та «Студії звукозапису „Берберян“» Пітера Стрікленда «Маленька червона сукня» і документальну розвідку життям одіозного голлівудського продюсера «Вайнштейн» Урсули Макфарлен.
Бонусом — свіжина від мастодонтів Джима Джармуша — «Мертві не помирають», Кена Лоуча — «Вас не було на місці» і Фатіха Акіна, який відзняв найжорстокіший фільм про маніяка, що перевершив навіть «Дім, який побудував Джек». Принаймні, так про «Золоту рукавичку» Акіна писали критики після перегляду на Берлінале.
Ще одне міжнародне змагання ОМКФ — вже традиційний конкурс європейських документальних фільмів. Уваги варта кожна з 8 стрічок, представлених у секції, але якщо трохи звузити фокус, то можна зупинитися на «Командирці Аріан» Альби Соторри, «Привіт, штучний інтелекте» Ізи Віллінґер та «Придністров’ї» Анни Еборн.
«Командирка Аріан» розповідає про 30-річну жінку, яка присвятила своє життя боротьбі з Ісламською державою. «Привіт, штучний інтелекте» — це маленьке документальне «Чорне дзеркало», після якого ви дізнаєтеся, як це — жити з роботом у сім’ї. «Придністров’я» фокусується на молоді, яка живе в умовах невизнаної республіки, закохується і дорослішає.
Special mention — дебютний повний метр Надії Парфан «Співає Івано-Франківськтеплокомуненерго». Світова прем’єра стрічки відбулася на фестивалі Visions du Reel і от тепер нарешті вона дісталася України.
З Visions du Reel, щоправда, минулорічного, потрапив до національного конкурсі й «Тато — мамин брат» Вадима Ількова. Доволі неочікувано, адже фільм вже мав українську прем’єру. Зазвичай ОМКФ не бере такі стрічки у змагальні секції, хоча бували прецеденти. Водночас у цьому можна побачити опосередкований натяк програмерів: українського продукту, який відповідає критеріям відбору, не вистачає.
Крім роботи Ількова, у нацконкурсі можна побачити тріумфатора Карлових Вар «Мої думки тихі» Антоніо Лукіча, розширену версію «Панорами» Юлія Шилова і вже переглянутий президентом України «U311 „Черкаси“» Тимура Ященка.
Темною конячкою виступає перейменована «Рокада» Андрія Іванюка. Тепер фільм носить назву «Східняк» і має всі шанси стати як глядацьким хітом (привабивши глядачів зокрема участю Богдана Бенюка в головній ролі), так і черговим розчаруванням. Тримаємо кулаки.
...і не розтискаємо їх, допоки не побачимо «Знебарвлену» Марини Степанської на великому екрані. «Знебарвлена» — не єдина принада короткометражного блоку національного конкурсу. Хочеться подивитися все і разом, але точно варто не проґавити просякнутий песимізмом Бели Тарра Solitude Лізи Сміт, експериментальний шорт «факт(-ура!) змін» Марини Нікольчевої, Int. Kitchen. Night від творця «Припутнів» Аркадія Непиталюка та «Різдвяні історії» Валерії Сочивець і Філіпа Сотниченка.
Ще одна програма, яку не можна просто так взяти і не відвідати від слова взагалі — це «Фестиваль фестивалів». Тут зібрані всі цьогорічні бест оф зе бест світових кінопереглядів, починаючи переможцем Берлінале — «Синоніми» Надава Лапіда, який має представити сам режисер і закінчуючи володарем «Золотої пальмової гілки» «Паразити» Пон Джун-Хо.
А також — переможець Сан-Себастьяну 2018 року «Між двома водами» Ісакі Лакуеста, найкращий сценарій Каннського кінофестивалю «Портрет дівчини у вогні» Селін Ск’ямма, «Біль та слава» Педро Альмодовара, найкраща режисура секції «Особливий погляд» Канн «Дилда» Кантєміра Балаґова та інші.
До списку сміливо можна було б додати «Бог існує, її ім’я – Петрунія» Теони Струґар Мітевської. Натомість він стане фільмом-закриттям. «Бог існує, її ім’я – Петрунія» — це глядацький вибір Берлінале, який зустріли декількахвилинними оплесками. У фільмі є все, аби повторити свій успіх в Одесі: трохи фемінізму, суміжність українських і македонських реалій та дещиця антиклерикальних жартів.
Для особливих гурманів ОМКФ приготував численні спеціальні події та ретроспективи. Серед них показ німої класики: «Козаки» Джорджа В. Гілла і Клеренса Брауна й «Кабінет доктора Каліґарі» у супроводі дарк-кабаре Tiger Lillies, українська ретроспектива «Голлівуд на березі Чорного моря» і ретроспективи фільмів із Катрін Денев та творів Майка Лі, які будуть представлені зірковими гостями події. Тож якщо ви давно мріяли на власні очі побачити цих кінодіячів, то бронюйте квитки прямо зараз.
Минулого року ОМКФ вперше запровадив систему електронного бронювання квитків для глядачів з абонементами. Вона трошки полегшила життя відвідувачам і відмінила давню фестивальну традицію ранків, що починалися з черги за квитками. Водночас це перетворилося на справжнє пекло у стилі дитячої гри «музичні стільці» — на сеанси потрапляли найшвидші.
Фестиваль провів роботу над помилками, і тепер один глядач може мати на руках не більше 10 квитків одночасно. Всі наступні сеанси бронюються лише після використання або деактуалізації наявних квитків. Розібратися з усім не дуже складно і, скоріше за все, ви вже це зробили. Якщо ні, то тримайте посилання.
До речі, Майка Лі та інших можна буде послухати і побачити на майстер-класах. Освітня секція цьогорічної Одеси розквітла, як ніколи. Планується приблизно 15 зустрічей, що охоплюють професійні, інституційні та виробничі питання. Ну і куди ж без дещиці натхнення.
Крапку у видовищному різноманітті ставлять традиційні покази «ОМКФ Дітям» і серіальна секція. У дитячому блоці захована класика-класика — «Цирк» Чарлі Чапліна, а серіали будуть цікавими зокрема тим, хто слідкує за тенденціями телевиробництва в Україні. Enjoy the screening!
10-й Одеський міжнародний кінофестиваль проходитиме з 12 по 21 липня.