Виданий в 1975 році роман «Життя Попереду» явив собою одну з яскравіших подій 70х років життя Франції. «Студентська революція», смерть де Голля, відкриття Центру Помпіду – в одному рядку з літературною містифікацією, яка була містерією, яка закінчилася трагедією.
Хоча що в нашому житті не трагедія? Лише – саме життя.
Життя, яке таке величне й незбагненне – що провело сина провінційної актриси Романа Касєва небезпечним славетним шляхом до звань Кавалера Ордену Почесного Легіону, Посланника Французької Республіки, Лауреата Прі Гонкур – до великого Ромена Гарі.
Великий Гарі дивував, бентежив тогочасну Францію. Своїми творами він формував думки цілого покоління. Своєю долею він творив історію. Зірка Гарі палала, здавалось, незгасимо.
Але всьому приходить свій час, і Ромен став одним з багатьох Посланників Республіки, Кавалерів Ордену, Лауреатів Премії …
Ординарність …
Це не про нього.
Отже, 1975 року на спеціальній урочистій вечері в ресторані «Друан» члени Гонкурівської Академії обрали найкращий роман року. «Життя Попереду», автор - Еміль Ажар. Його перший роман про марокканського пітона читала вся Франція. Другий – став світовою сенсацією та великою містифікацією.. Хто був справжнім автором?
Франція ламала голову та божеволіла від неймовірних здогадок. А Еміль Ажар став другим спалахом життєвої свічки Ромена Гарі. Спалахом, який осяяв його друге життя. Спалахом, який, як зірка - горить і зараз. Доброта, любов, толерантність, душевна велич – зірки його днів та його книг. «Життя Попереду» неможливо рецензувати стандартним набором слів та емоцій.
Роман, як життя – незбагненний та величний в своїй захоплюючій доброті й любові. Життєві ситуації взаємин сина повії хлопчака Момо, старої єврейської мами Мадам Рози, мудрого продавця килимів Мос’є Аміля, трансвестита Лоли, власниці «Міні» Мадам Надін, характери мешканців «чорних» кварталів Сіте Де Парі …
Цей калейдоскоп дійових осіб впускає читача в себе і вже не дає можливості з себе вийти аж до останнього слова останньої сторінки роману. Занурення в атмосферу синовньої любові та справжньої материнської відданості подібно падінню в безодню неба. Парадоксально?
А що не парадоксально в житті? В звичайному житті незвичайної людини.
Яку звали Ромен Гарі, а іноді – Еміль Ажар …