Подбати про ментальне здоров’я. 5 уроків від Едіт Еґер

Тривожність, страх, невизначеність і втома аж до панічних атак. Другий рік ми переживаємо новий досвід, пов’язаний з пандемією коронавірусу. І сама хвороба, і нові умови життя не минають безслідно для нашого ментального здоров’я. Але й без пандемії сучасна людина щодня має причини для стресу. Як бути, коли це стається? Добре, якщо є психолог чи хтось, хто підтримає. А ще є книжки, такі як «Дар» Едіт Еґер. Це як правила гігієни, тільки для ментального здоров’я.

Докторка Еґер – видатна психотерапевтка, вціліла в Аушвіці, подруга Віктора Франкла і авторка світового бестселера «Вибір». Цю книжку вона написала, коли їй виповнилось 90 років і це її спогади про Аушвіц, про те, як змогла вижити, як працювала над своєю травмою та стала психотерапевткою. Після виходу «Вибору» вона отримувала листи від читачів зі всього світу і більшість з них просили детальніше пояснити, як переживали пролбеми. На прохання всіх цих людей, вона написала «Дар» – своєрідний гід до справжніх себе. Її рекомендації дуже прості, під силу кожному, але наслідки – вражають. Докторка Еґер переконана, що може допомогти, головне – бути готовими до змін, хотіти цього і працювати над цим щодня.

«Дар» – 12 уроків про 12 найчастіших проблем, які кожен з нас може переживати. Вона пояснює їх через приклади з власного життя чи життя своїх пацієнтів, а не наукові терміни, дає свої фахові пояснення та завдання, які допоможуть звільнитись від психологічних обмежень, які ми найчастіше самі створюємо у своїй голові.

Розкажу коротко про 5 уроків, які нам дає Едіт Еґер у книжці «Дар».

1. Як навчитись висловлювати свої почуття

Едіт Еґер десятиліттями уникала розмов про Аушвіц, приховувала цю історію від своїх дітей, їй було соромно, коли чоловік таки розповів про це донькам. Вона змогла зцілитись тільки тоді, коли ще раз відвідала Аушвіц, коли перестала ховатися від своїх почуттів. Почуття бувають різними, від якихось буває тривожно, неприємно, їх хочеться позбутись, відгородитись, сховатись. І поки ми їх уникаємо, вони не зникають, а тільки ув’язнюють нас. Коли саме такі почуття з’являються, не використовуйте фразу «Не хочу про це думати», а спитайте себе «Що я зараз відчуваю?» – радить докторка Еґер. А ще – скласти своїм почуттям компанію, подивитись їм в обличчя. Психіка, як м’язи, їй корисні постійні тренування і системність. Тому щодня робіть цю перевірку своїх почуттів, запитуйте себе – «Що я зараз відчуваю?». І чесно опишіть свій стан, про почуття і про відчуття в тілі у той момент. Для цього достатньо кілька хвилин, це можна робити під час обіду, ранкової прогулянки, у черзі чи у дорозі на роботу.

А ще важливо навчитись відсторонюватись від своїх почуттів, коли вони нас накривають. Побудьте якийсь час у спокої, заплющте очі, опустіть руки на коліна. Назвіть своє почуття, яке воно – гаряче чи холодне, вільне чи щільне, гаряче чи холодне. Спостерігайте, як воно змінюється і зникає.

І не замовчуйте те, що відчуваєте, озвучуйте це іншим. Якщо вчасно ви не могли про щось комусь сказати, то ніколи не пізно підійти до тієї людини і таки сказати те, що не наважились висловити у відповідний момент.

2. Як бути самодостатніми і не знецінювати себе

Хто з нас не прагне уваги та любові? Єдине, більшість з нас переконанні, що це треба заслужити – приносити гарні оцінки, смачно готувати, прибирати, перемагати на змаганнях, працювати з ранку до ночі, виходити на вихідних в офіс. Але все це – самознецінення, яке перетворює нас на мучеників. Ми не мусимо працювати над тим, щоб нас любили і тоді нас любитимуть більше. Тому, на шляху до себе справжніх ми маємо полюбити себе по-справжньому. Підтримувати і любити інших, бути чуйними – це наша хороша якість, але тільки не шляхом власної самопожертви. Едіт Еґер радить щодня протягом 5 хвилин фокусуватись на приємних відчуттях – чи це смакування ранкової кави, чи улюблена пісня, посмішки рідних чи улюблена книжка. Протягом тижня ведіть графік, який покаже, скільки часу ви витрачали на роботу, любов та розваги. Якщо для чогось було найменше часу, то подумайте, як це змінити. В кінці тижня згадайте випадки, коли хтось вас про щось просив. Як ви відповіли? Чи це було вам корисно? Що відчувати у тілі? І чи самі просили про допомогу? Що з того вийшло? І насамкінець, що сьогодні ви можете зробити, щоб виявити любов до себе.

3. Як поводитись у конфліктних ситуаціях

Конфлікти — природа людини і уникнути їх, якби ми не старались, нереально. Та й не треба. Сам по собі конфлікт не є проблемою, а тільки наша категоричність під час спроб залагодити цей конфлікт, бажання довести, що ми праві. Бажання змінити інших – це ще одна в’язниця нашого розуму. У будь-яких ситуаціях, найкраще, що ми можемо зробити – з’ясувати, що краще для вас. Один з перших кроків зупинити конфлікт – припинити заперечувати правду іншої людини. Вам не потрібно з нею погоджуватись чи відступати від власної думки, але коли ви відпускаєте бажання мати рацію, то звільняєтесь. 

Едіт Еґер радить під час конфліктів не скаржитись і не дорікати, не критикувати. Повторюйте фразу: «Що більше він говорить, то спокійнішою я стаю». Коли вас ображають, пам’ятайте, що людина насправді змальовує себе.

Говоріть заявами, не виправдовуйтеся, бо хто виправдовується відразу програє. Будьте гнучкими. Не намагайтесь змінити інших, не конкуруйте, а співпрацюйте. Запропонуйте людині скласти план вирішення проблеми.

4. Як звільнитись від страху, що паралізує

Ми не знаємо, на що чекати. Не можемо передбачити, що станеться, хто нас образить, зрадить, кине бомбу, розпочне війну. Жодних гарантій безпеки немає. Але не треба дозволяти страхові керувати нашим життям. Щоб звільнитись з цієї в’язниці, варто найперше озвучити, чого ви боїтеся. Запишіть всі свої страхи. Подумайте, який з цих страхів є реалістичним. Навпроти реалістичних страхів напишіть, що ви можете вже сьогодні зробити, щоб їх уникнути. Намагайтесь уникати слів «не можу», «намагаюся», «мушу». Мова теж має значення. Частіше кажіть – хочу, можу, буду. Страх заважає рухатись і змінюватись, тому вже сьогодні зробіть щось не так, як учора – змініть звичний маршрут, почніть з кимось розмову. Такі малі кроки допомагають нашому мозку засвоїти, що зміни нам підвладні, що у нас є різні варіанти і можемо впоратись.

5. Як втриматись у відчаї

Ми не можемо уникнути страждань чи невдач. Але ми маємо вибір – застрягти у відчаї чи шукати виходу. Це не так легко – протистояти відчаю, болю і страху. Найперше, нам слід пам’ятати, що це тимчасово, будь-які страждання – тимчасові. Втрата чи травма не забороняють нам жити повним життям.

Також не слід знецінювати свої переживання – не порівнювати з проблемами інших. Не применшуйте свій біль, коли захочете заперечити це, скажіть: «Мені боляче. Але це мине. Страждання – це тимчасово».

У моменти відчаю докторка Еґер пропонує перелічити якомога більше глобальних і позитивних змін у світі, а потім – ваші особисті. Те, що не змінилось, хай стане причиною до нового інтересу, а не відчаю. Чіпляйтесь за надію, бо вона породжує цікавість. Вона радить просту вправу: закрити очі і уявити, де ви через кілька років, описати місцевість, в якій знаходитесь, як виглядаєте. А тоді запитати себе: «Що тобі хотілося б мені сказати?»

Світлана Павелецька Світлана Павелецька , співзасновниця видавництва #книголав, СЕО Інституту когнітивного моделювання
Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook, Twitter и Telegram