За його словами, російські окупанти якось по-особливому зі святом не «привітали» – усе було, як завжди. Хіба що вранці 24-го були нетривалі обстріли, але обійшлося без поранень. Та й самі свята зовсім не означали відпочинок від роботи. «Працювали і позавчора, і вчора. І сьогодні працюємо, і завтра будемо працювати, – наголосив Сергій. – Ми живемо в лікарні, тому постійно на чергуванні. Операції кожен день, перев’язки кожен день, пацієнти хірургічні, травматологічні».
Хірург і комбустіолог Сергій Стаскевич – заступник головного лікаря з хірургічної частини Київської міської клінічної лікарні № 2 “Опіковий центр” – з 16 серпня працює в Станично-Луганській ЦРЛ у рамках ротації Першого добровольчого мобільного шпиталю ім. Миколи Пирогова. Це не перша його місія з ПДМШ: наприкінці травня – початку червня у складі групи медиків «Опікового центру» Сергій 10 днів провів у селі Гречишкине Новоайдарського району на Луганщині, де вони проводили поглиблений профілактичний огляд селян.
Як і тоді у Гречишкиному, у серпні разом із Сергієм Стаскевичем у Станиці Луганській працює завідувач кабінетом ендоскопії КМКЛ № 2 Євген Гомонай. «Ми взяли із собою ендоскоп, то Євген обслуговує і цивільне населення, і хворих у лікарні, і військових».
У День Державного Прапора лікарі-добровольці прийняли дев’ять пацієнтів переважно з хірургічною патологією. Вночі, десь з третьої до п’ятої, почалися традиційні постріли. «До нас ніхто не звертався. Лише під ранок привезли лейтенанта ЗСУ з отруєнням димом. Від пострілів у лісі виникла пожежа, і він надихався димом. То ми займалися реанімаційними заходами. Гадаю, з ним усе буде нормально», – розповів лікар.
Наступного дня – в День Незалежності – з десятої ранку були дві-три короткі канонади з боку Луганська. У цей день до нас поступило шість-сім цивільних хворих. «Тобто день пройшов більш-менш мирно. Наскільки я знаю, до військових медиків, які так само живуть у лікарні, ніхто не поступав», – сказав Сергій Стаскевич.
Працювати у Станиці Луганській порівняно з «гречишкинським десантом» складніше. «Там була чиста діагностика та консультації, а тут – лікування. Якщо день пройшов спокійно, чекай ночі – обов’язково буде якась робота». Та й перебування фактично на лінії фронту накладає свій відбиток. Справа не тільки в бойових пораненнях – наприклад, довелося надавати допомогу місцевому хлопчику, який заходився розбирати 82-мм міну, що не розірвалася, в результаті чого у нього в руках спрацював підривач.
Ротацію на сході Сергій називає «нашою справою», бо вважає ПДМШ сім’єю і вже планує з колегами наступну ротацію взимку. Він також тішиться з добрих стосунків, що склалися з місцевим населенням: «Дуже приємні люди, пацієнти задоволені. Приїжджають на консультації, привозять своїх родичів – навіть двоє були з того боку. Їм родичі повідомили, що ми тут, то вони приїхали з Луганська проконсультуватися. Відчуваємо вдячність людей – і словами, і яблуками з медом на Спас».