Про що мова?
Сітка автомобільних доріг у центральній частині Українських Карпат майже не змінилася з початку 20 століття. Лише Олімпіада 80 змінила ще австроугорську мапу карпатських перевалів, коли автодорогу М06 проклали новим маршрутом. Цілком зрозуміло, що мережа автошляхів початку минулого століття не може обслуговувати потреби громадян і економіки сьогодення.
Відома багатьом гірськолижня столиця Славсько з легендарним Тростяном отримала шанс на новий виток розвитку коли один з великих бізнесів заявив про розбудову нового курорту. Зовсім поруч, за які два десятка кілометрів, ще більші за рекреаційним потенціалом схили Боржави. Проте історично, ця місцина на місці перетину трьох областей, була без автомобільного сполучення.
Рано чи пізно, хтось мав узятися за ідею з’єднання наскрізними шляхами цього центрального масиву Українських Карпат. Цей жереб випав нам, і наприкінці 2019 року ми оголосили про старт проекту «Мале Карпатське коло». Мета його не лише збудувати два нові гірські автомобільні перевали, але й облаштувати під’їздні автошляхи. Причому з максимальним комфортом для майбутніх мільйонів подорожуючих і мешканців навколишніх громад – з хідниками, велодоріжками, новими смугами руху, кільцями безпеки, освітленням і відеоспостереженням.
Саме за таким стандартом ми на рівні влад трьох областей домовилися про те, що у проект «Малого Карпатського кола» включаємо 400 км автодоріг від гірської Боберки (Львівщина, кордон з Республікою Польща), через Рожанки до Долини на Прикарпатті, і від Болехова через Сукіль на Дубину з виходом на Славське, тоді через Верхній Студений на Синевир аж до Яблунівки (Закарпатська область, кордон з Румунією).
Можливо київському читачеві ці географічні назви не так відомі, як Татарів, Яремче і Поляниця проте, вже за кілька років усе може змінитися. І до речі, у двох крайніх точках «Малого Карпатського кола» ми маємо намір поборотися за майбутні пункти пропуску з ЄС.
Про наші плани на 2021 рік
2020 рік і більшу частину 2021 ми витрачали і витрачатимемо на складання проектно-кошторисної документації. Без якої, як відомо, не можливо ані претендувати ані витрачати кошти з державного бюджету. Проте на нашій конференції ми озвучили плани на 2021 рік і отримали з уст голови Укравтодору Олександра Кубракова фактичне запевнення, що фінансовий ресурс буде.
А плани як для доріг у Карпатах у нас великі. На Львівщині ми плануємо провести повну реконструкцію «Сколе-Славсько» і далі на Хащованю з виходом на хребет, де проходить межа областей. І це з продовженням минулорічних робіт в напрямку Боберки і стартом з «Хітар-Тухля». В такий спосіб ми претендуємо на 1,2 млрд.грн. на дороги, що у віданні Укравтодору і біля 700 млн.грн. на шляхи у віданні облдержадміністрації.
У колег з Прикарпаття не менш амбітні плани – реконструювати більше 40 км. «Долина – Торунський перевал», стартувати з «Болехів – Сукіль» і братися за проїзд до Сенечева.
У рідному Закарпатті на порядку денному на 2021 рік з’єднання «Пилипець – Верхній Студений» і стартувати з «Міжгір’я – Синевир – Колочава – Буштино».
Плануємо в рамках проекту стартувати також з лісовими автомобільними дорогами, що покращать лісокористування, упорядкують і сприятимуть туристичним потокам.
А ще в цьому році, ми хочемо надати сталість проекту «Мале Карпатське коло» через статус державного інвестиційного проекту. І вже найближчим часом стане відомо, вдасться це нам чи ні.
У підсумку
Звісно, настільки великі плани не можливі без підтримки держави. Але нам видається, що за рахунок можливостей «Великого будівництва», ініціатив з нагоди 30 річниці Незалежності України ми таки маємо шанс. І безперечно, усі разом не маємо права його втратити.
Тож вже дуже незабаром - #Карпатами по колу!
«Малому Карпатському колу» – бути!