А як по-іншому розцінювати той факт, що Україну прості росіяни поставили на почесне друге місце у рейтингу своїх найбільших ворогів (29%) після США (68%)? Навіть тероризм, про необхідність боротьби з яким кремлівські керманичі кричать на кожному кроці, ворогами «великої і могучої» вважають тільки 3% росіян!
Варто зазначити, що результати соцопитування «Левада-центру» активно обговорювались в Україні.
Проте переважна більшість експертів пов’язувала їх із санкційним тиском, що чиниться на Росію через агресію проти нашої країни. І дійсно, сенс у такій прив’язці дійсно є, адже в очах росіян Україна може виглядати таким собі «яблуком розбрату», через який і погіршились стосунки із Заходом. Але як в такому разі пояснити той факт, що згідно з цим же дослідженням ствердний варіант відповіді щодо ворогів Росії під назвою «Європа/ЄС/Захід/» набрав тільки 14% голосів респондентів? І це та сама Європа, той самий Захід, які, власне кажучи, антиросійські санкції і наклали.
Думаю, насправді такі результати мають куди більш глибокі причини, серед яких можна виділити:
1) Зовнішньополітичний вибір України в сторону ЄС. Звісно, Україна і Росія мають спільне минуле. Довгий час ми були об’єднані однією державою. Тому зараз, коли Україна не тільки стала незалежною державою, а й зробила власний цивілізаційний вибір не на користь Росії, логічно, що останній це не подобається. На моральному рівні почуття росіян можна порівняти з конвульсіями чоловіка-тирана, якого покинула дружина, і твердо та безапеляційно вирішила створити сім’ю з новою – зовсім іншою людиною. Добре проілюструвати це припущення можуть дослідження цього ж таки «Левада-центру», який проводив опитування на предмет ставлення росіян до України з 1998 року. Якщо проаналізувати динаміку відповідей, то на графіку чітко простежується взаємозалежність зниження рівня симпатії до нашої держави з часом прийняття для неї доленосних рішень, чи подій, що так чи інакше пов’язані із прозахідною зовнішньополітичною орієнтацією.
2) Приниження імперськості Росії. Свої імперські комплекси російський президент навіть не приховує. Так, на зустрічі з учнями однієї зі шкіл він заявив, що розпад Радянського Союзу справив на нього найбільший вплив у житті. Ну а в реальному житті ці комплекси проявляються в постійній агресії по відношенню до незалежних держав. Варто зазначити, що свого президента росіяни підтримують не тільки на виборах, але багато в чому й ідеологічно – 58% росіян і досі ностальгують за СРСР! Тому не дивно, що Україна, яка відчайдушно бореться за свою незалежність (як формальну, так і фактичну) не зовсім вписується в такий імперський концепт.
3) Штучне «оживлення» образу ворога. Фахівці «Левада-центру» констатують, що частка росіян, які вважають, що у нинішньої Росії є вороги, скоротилася до 66 відсотків. Для порівняння, у вересні 2015 року вона становила 80 відсотків. На фоні зменшення стурбованості щодо ворогів держави у російському суспільстві наростають опозиційні рухи, активізуються антикорупційні розслідування, одним словом – рівень суспільної свідомості підвищується. А неототалітарній державі, якою є сьогоднішня Росія, ясна річ, що це аж ніяк не вигідно. Зважаючи на це, образ ворога штучно «оживлюється» сьогодні самою російською владою для того, аби переключити увагу людей на боротьбу з цим самим міфічним ворогом.
Звісно, вищеперераховані причини частково історичні, частково політичні. Проте, як би там не було, саме народ обирає політичне керівництво, а це означає, що він розділяє погляди останнього і фактично дає «зелене світло» на будь-які дії від імені держави. Інакше росіяни не терпіли б такого президента як Путін, як не стерпіли свого часу Януковича українці.
Звичайно, все у світі має властивість змінюватись під впливом різного роду факторів. Поступово (дуже поступово) відбуваються і трансформації у свідомості російського суспільства.
Але поки що, на жаль, між агресією Путіна по відношенню до нашої країни та негативним ставленням росіян до України, скоріш за все, можна поставити знак «=».