Падіння рейтингу
Щодо неефективності старих міністрів та інших важливих посадових осіб – то це, на жаль, сувора правда життя. Якщо на початку каденції Зеленського народ ще плекав великі надії щодо швидких і масштабних змін у соціальних сферах, то вже через півроку ми побачили, що рівень народної довіри стрімко почав падати. Обіцянки про зниження тарифів (найпоширеніша помилка українських політиків) – так і залишилися обіцянками. І навіть навпаки – з початком опалювального сезону почастішали обурення українців щодо підвищення цін на газ та непомірно високих тарифів на тепло. Люди прозріли, зрозуміли, що жоден президент не в змозі вплинути на зміну комунальних тарифів (це набагато складніший процес, який залежить не тільки від внутрішньоекономічних чинників або волі президента). З народним розчаруванням щодо неефективності парламенту неминуче прийшло і падіння рейтингу самого президента.
Згідно з даними опитування Центру Разумкова, у лютому поточного року рейтинг Зеленського впав до 51%, хоча ще у вересні 2019 він був майже 80%. Тож усвідомлюючи всі негативні зміни щодо довіри українців до президентської команди, Зеленський намагається покращити ситуацію на свою користь. «Перезавантаження» уряду продемонструвало, першою чергою, готовність самого президента усвідомлювати свої помилки. Якщо попередні держпосадовці за півроку не змогли довести свою працездатність та результативність – отже, їх замінюють на потенційно більш ефективних кандидатів.
Народ бачить, що президент почув людей, відкритий до змін, а це підсвідомо популяризує персону Зеленського з кращої сторони та позитивно впливатиме на рейтинг.
Хоча, звісно, спочатку обов’язково повалиться шквал різкого негативу проти команди Зеленського, його ще не один тиждень обвинувачуватимуть у недалекоглядності та відсутності політичного досвіду.
Підтримка земельного закону
Успішна імплементація закону про відкриття ринку землі – це, мабуть, одна із нагальніших цілей Зеленського та членів монобільшості, які й досі підтримують його ідеї. Протягом осені та зими ми з сумом спостерігали за внутрішньокомандними розколами, які свідчили про те, що гарант потроху втрачає свій вплив.
Істинним «каменем спотиканням» став законопроект про відкриття ринку землі, який спровокував величезний галас, народні мітинги та скандали і бійки в стінах Верховної Ради. Не завжди ці мітинги закінчувалися мирно, адже нещодавно стався страшний випадок - акт самоспалення одного з активістів. І як стверджують у ЗМІ, основна причина - земельне питання.
На жаль, усі ці події лише говорять про те, що комунікація влади з народом провалена. І головне – провалена комунікація не лише зовнішня, а й внутрішня – президента зі своєю фракцією та парламентом загалом. Адже дуже часте саме негативна реакція політиків стає провокуючою відправною крапкою для бурхливої реакції в народі. Саме опозиційні «політики-господарники» так міцно тримаються за землю та поширюють міфи, чутки, сумніви і хвилювання у звичайних людей, які й досі не розуміють усіх реальних плюсів/мінусів цього закону.
Отже, глобально «зачистивши» уряд та призначивши на посади нові обличчя, Зеленський тим самим відкриває можливості для більш ефективної імплементації законопроекту про землю. Люди, що були призначені – «різношерсті» та є представникам різних політичних поглядів і груп впливу. Тож заручившись їхньою підтримкою, президент поліпшує внутрішню комунікацію та порозуміння щодо відкриття ринку землі.
Групи впливу
І нарешті головне. Основна причина, чому було оновлено уряд – це реверанс від президента групам впливу всередині монобільшості. Тобто Зеленський хоче завуальовано делегувати повноваження тим неформальним об’єднанням у «Слузі народу», які не підтримували ініціативи Президента та КабМіну.
Арахамія ще в січні розповідав в інтерв’ю «Українській Правді» про ідейний розкол у монобільшості. Мова йдеться як про групу Павлюка, так і про групу Коломойського, яку нібито очолює Дубинський.
Зеленському з часом стало цілком зрозуміло, що повністю ліквідувати ці неформальні групи не вдасться. Можна лише з ними налагодити комунікацію, а отже і хоча б якось мінімально впливати.
І, якщо президент побачив, що Гончарук не сприймається як прем’єр-міністр в очах тих груп впливу, єдиний реальний вихід – це назначити нового прем’єра, а отже і нових людей в уряді, чиї ініціативи можуть бути підтримані неформальними об’єднаннями «Слуги».
Очікування Зеленського від весняної зачистки – цілком зрозумілі та виправдані. Але виникає питання – за які заслуги були назначені ті чи інші люди в уряді? Під час засідання ВР, новопризначений Шмигаль так і не зміг відповісти на запитання щодо характеристики нових осіб у КабМіні та чому саме цих людей було обрано. Тож виникають сумніви щодо самостійності в прийнятті рішень новим прем’єр-міністром та яку стратегію будуть запроваджувати ти чи інші посадовці.
Немає чітких пояснень – не буде порозуміння й комунікації з парламентом. А це знову може погрожувати ще більшими розколами та непідтримкою ініціатив різними фракціями.