Це що виходить, наразі маємо два дорадчі органи з екс-прем’єр-міністрами в своєму складі, чи Раду прем’єр-міністрів за підсумками засідання уряду від 18 липня так і не створили?
По своїй суті ініціатива Володимира Гройсмана досить непогана, адже хто може заперечити, що обмін досвідом – річ корисна. Тому в теорії реалізація ідеї сьогоднішнього прем’єр-міністра дійсно мала б допомогти уряду приймати більш виважені та ефективні рішення.
Разом з цим, є ціла купа своїх «але»:
-
Ну, по-перше, реакція українців на дану пропозицію показала, що позитивним для України досвід хоча б одного з екс-очільників уряду назвати важко, тому виникає цілком логічне питання – навіщо сьогоднішньому уряду такий досвід переймати, коли він дійсно хоче бути якісно іншим та працювати на благо своєї країни? Ну але це, як то кажуть, чисто суб’єктивні оцінки, бо ж у кожному досвіді при бажанні можна розгледіти як свої плюси, так і мінуси. Тому спільна робота дійсно могла б допомогти не робити помилок, які можна і не робити;
-
Але ж, яким би абсурдом це не здавалося, та обурення суспільства викликала сама вірогідність того, що свої поради Кабміну даватимуть такі люди як, до прикладу, Янукович – теж свого часу прем’єр-міністр України;
-
Не менше питань викликає і співпраця у форматі Ради прем’єр-міністрів керівництва сьогоднішнього уряду та екс-прем’єра Юлії Тимошенко, яка зараз активно займається політикою в опозиційних лавах. Навряд чи у таких тандемах варто шукати якоїсь раціональності, незаангажованості та спільної мети.
Можливо, в плани Гройсмана співпраця з цими людьми і не входила, проте жодної публічної деталізації з цього приводу не було, а тому незгасаючі дискусії в даному контексті цілком виправдані.
І ось, коли, здавалося б, суспільна напруга трішки спала, виявляється, що питання і досі не вичерпане. Так, 22 листопада на засіданні Кабміну прем’єр-міністр зачитує рішення щодо створення Ради з питань стратегічного розвитку як таке, що прийняте без обговорення (пункт4.17 в порядку денному засідання КМУ від 22 листопада).
І хоча сам документ на офіційному сайті Кабміну досі не опублікований, проте, за інформацією ЗМІ, Рада носитиме статус тимчасового допоміжного органу КМУ, що займатиметься розглядом та вивченням проблемних питань, пов'язаних зі здійсненням внутрішньої та зовнішньої політики держави, виконанням загальнодержавних програм економічного та соціального розвитку, забезпечення обороноздатності та національної безпеки України, веденням зовнішньоекономічної діяльності.
І, в принципі, такий статус цілком корелюється з тим, що його декларував Володимир Гройсман під час засідання уряду ще в липні цього року. «Нам, напевно, треба утворити Раду прем’єр-міністрів, де можна було б розглядати питання, які є стратегічно важливими для розвитку держави», – сказав він.
Отже складається враження, що публікації про створення Ради прем’єр-міністрів у липні були дещо передчасними, і відповідне рішення офіційно прийняли лише зараз, правда, дещо у модифікованому вигляді.
Найбільш цікавим в даному контексті є склад новоствореного органу. Так, його головою призначено чинного прем’єр-міністра, його заступником – першого віце-прем'єр-міністра-міністра економічного розвитку і торгівлі Степана Кубіва. До складу також входять віце-прем'єр-міністр, міністр регіонального розвитку, будівництва і житлово-комунального господарства Геннадій Зубко, віце-прем'єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Івана Климпуш-Цинцадзе, віце-прем'єр-міністри України, міністр Кабміну Олександр Саєнко, особи з числа колишніх прем'єрів (без уточнення) і представник секретаріату Кабміну як секретар.
Тобто, в порівнянні з тим, на що очікували після заяви Гройсмана 18 липня, прийняте 22 листопада рішення, має дві основні несподіванки: 1)відмінна від задекларованої назва створеної інституції; 2)до складу органу входитимуть не тільки прем’єр-міністри різних часів (за згодою), але й чинні міністри.
Таким чином, з усієї цієї заплутаної історії можна зробити два ключові висновки:
-
Спонтанні до кінця не проаналізовані публічні пропозиції на рівні вищого керівництва держави – не завжди гарний варіант, який може спровокувати появу цілої купи диму там, де, по-суті, немає вогню. Швидше за все, так сталося й з непоганою ініціативою прем’єр-міністра, яка просто була невдало названа;
-
Прийняте цього місяця рішення, безумовно, є виграшним варіантом з кількох причин. Перш за все – завдяки закріпленій у ньому назві консультативного органу, яка не викликає роздратування суспільства. Адже погодьтеся, «Рада з питань стратегічного розвитку» звучить менш суперечливо ніж «Рада прем’єр-міністрів», що за логікою мало б означати наявність у її складі всіх екс-прем’єрів України, в тому числі зрадника і втікача Януковича та його соратника Азарова. По-друге, та ж назва дає можливість залучати до роботи органу не тільки екс-прем’єрів (за згодою), але й діючих членів Кабміну. А це дозволить зробити його діяльність максимально корисною для нинішнього уряду.