На станції вже у Брюсселі раптом вискочила з вагона, бо перелякалась, що їду не в тому напрямку - збив з пантелику напис на біжучій стрічці: Anvers. Кумедно, адже це назва Антверпену французькою мовою, яка в Брюселі є мовою більшості населення. Поки розібралась, майже годину провела в очікуванні потрібної електрички.
Так не минуло й двох діб, як я перемістилася з Києва в Антверпен - один зі старовинних осередків культури, місто-порт, яким за останні кілька століть володіли по черзі Австрія, Франція, Нідерланди і Бельгія. Одне з найтепліших (за враженнями) північних міст, в яких я бувала.
Напевно, на наше сприйняття точок на мапі впливає прийом і середовище, в якому ми перебуваємо під час подорожі. Друзі, яких я відвідувала в Антверпені - українські емігранти - мешкали у будинку в центральній частині міста, винаймали кімнату в, так скажемо, мистецькій комуні. Разом з ними у типовій для цієї землі вузенькій старовинній чотириповерховій будівлі розташувалися бельгієць з собакою, нідерландець з котом, самотня іспанка, плюс дівчина з Молдови готувалася до переїзду. За атмосферою такий собі міжнародний фестиваль - в принципі, репрезентує ціле місто.
Місто почалося для мене з залізничного вокзала Antwerpen Centraal, і не дарма - він є одним з видатних місць, кілька років тому заслужено посів четверте місце в рейтингу найкрасивіших вокзалів світу. Недалеко від його розкішної будівлі починається китайський квартал з величезними воротами з драконами. Ця архітектурна конструкція була створена в Китаї спеціально для Антверпена. Прямо через ворота їздять міські трамвайчики, що додає їм особливого шарму.
У самому центрі міста - площа Grote Markt і витончений фонтан Брабо, побудований на честь Сільвіуса Брабо, героя легенди, за якою Брабо врятував місто від велетня-”рекетіра”, відрізавши йому руку та кинувши у ріку. Від цього подвигу походить назва Антверпена («hand werpen» - ”кидати руку” з нідерландської мови). Будинки на площі і навколо неї дихають історією - більшості з них по 5-6 сторіч. Почуття дивовижне. Поміж іншого, на площі щосереди відбувається блошиний ринок. Якщо пройтись вулицями - тут є багато стріт-арту, цікаві магазинчики, дивні музеї, як, наприклад, музей моди.
В чарівному Антверпені майже щодня дощить, по кілька разів. Мешканці завантажують на мобільний спеціальний додаток з точним прогнозом погоди по годинах (!) або дивляться “графік дощу” у гуглі - щоб знати, коли краще вийти з дому, з парасолькою чи без. Неймовірно, але я перевіряла - графік відповідає дійсності з похибкою у пару хвилин!
В сонячний день варто пройтися вздовж річки Шельди, зайти в замок Het Steen - немов іграшковий; зробити селфі з велетнем Довгим Ваппером, що охороняє вхід до замку. А потім відвідати скляний музей Музей MAS. Навіть якщо не хочете дивитися експонати - в будівлю музею варто зазирнути, бо там є можливість безкоштовно підніматися по ескалаторам до самого даху і так оглядати місто з різних боків і висот.
Прихильникам сучасного мистецтва надзвичайно рекомендую Музей Muhka. В минулому році я потрапила на виставку “Energy flash. The Rave Movement” про історію клубного руху та електронної музики. Здається, це перша подібна експозиція, яка досліджує рейви як культурне явище кінця 20 сторіччя - багато відео з вечірок 25-35-річної давнини, архівні афіші, костюми ранніх “клаберів”. Провела там 4 години - і не помітила, як минули.
Одного дня на заході сонця ми відправились до бару Paniek - місця тусовки хіпстерів і всілякого яскравого стильного люду. Дуже приємне місце у сонячний вечір, є крафтове пиво, привітний персонал. А серед відвідувачів можна зустріти веселих фріків усіх мастей з усього світу, запросто познайомитись і поспілкуватися про щось цікаве: наприклад, про гендерну рівність, про мандри або захоплення.
У Антверпені є свій квартал “Червоних ліхтарів” - менший, ніж в Амстердамі, його весь можна пройти хвилин за 20, навіть якщо зупинятись і придивлятись до вітрин. Цікава розвага на вечір, особливо для недосвідченого туриста.
Ще одна ідея для прогулянки - Berchem, район заможних бельгійців, куди ми з друзями легко дісталися з центру на поїзді. Тут кожен дім належить окремій родині, так і передається з покоління в покоління. Вздовж тихих затишних вуличок - різнокольорові гарні маєтки, як правило, на 3-5 поверхів, у стилі арт-нуво. Деякі з них виглядають як справжні палаци. У Берхемі є прикольний тунель з графіті-малюнками та гарний парк.
А ось парк, який варто відвідати окремо - це Stadspark. У ньому я залюбки провела кілька годин свого останнього дня у місті, якщо ви з компанією - можна вибратися на пікнік. Тут великі водойми, біля них водяться дивні птахи, а на газонах повсюди кролики, майже не лякаються людей.
Все в цьому місці якось органічно. Місто, де давнина вітає сучасність - таке враження лишає по собі Антверпен, і одразу після від’їзду до нього хочеться повернутися.