Шлях в кіберспорті
Кіберспортом я почав цікавитись близько 20 років тому. Пам’ятаю, як у років 7-8 я ще не мав комп’ютера і ходив у гості до сусіда, старшого на 7років. Через 2-3 роки з’явився комп’ютер і у мене, а за ним і інтернет та локальна львівська мережа, по якій ми, власне і грали в Counter-Strike (командна комп’ютерна гра, одна з найпопулярніших кіберспортивних дисциплін у світі).
Потім була Ліга комп’ютерних ігор (ЛКІ), де виступали усі колективи у форматі ліги. Там я познайомився з кіберспортивними гравцями, з деякими з них ми регулярно збиралися вечорами та грали. Тоді ж я і почав стежити за професійним турнірним Counter-Strike. Вболівав за NAVI (Natus Vincere, українська мультігейміногова кіберспортивна організація, одна з найуспішніших у світі) від самого початку. Пам’ятаю перші перемоги команди на міжнародних турнірах… це був неповторний час! Той дух передавався через екран монітору. Ти переживав та хвилювався за команду та за країну!
Потенціал кіберспорту для людей з інвалідністю
На мою думку, кіберспорт може зайняти одну з найперспективніших ланок у розвитку людей з інвалідністю. На жаль, в Україні більшість людей з інвалідністю мають великі проблеми як у самореалізації, так і загалом у прояві своїх бажань та можливостей. Дехто боїться не те що чимось займатись, а просто виходити на вулицю. Боїться зустріти різного роду бар’єри, виходити із зони комфорту.
Кіберспорт дає можливість спробувати себе, не показуючи своє обличчя. Ти можеш грати з людиною і навіть не здогадуватися, що вона має фізичні обмеження. І це величезний простір для спілкування та дружби, де ти в першу чергу кіберспортсмен, а не людина з діагнозом.
Варто також розуміти, що кіберспорт - це вже далеко не просто про ігри. Щоб бути дотичним до кіберспорту, не обов’язково бути гравцем, зараз це вже величезні команди, до складу якої входять тренери, менеджери, психологи, масажисти, асистенти тощо. Цей вид спорту зараз дуже схожий на будь-який великий спорт. Людина з інвалідністю може бути SMM-спеціалістом, суппортом, дизайнером тощо. Кіберспорт направду френдлі для людини з інвалідністю, і тут є в чому себе проявити.
Чого можна досягти за допомогою кіберспорту при регулярних тренуваннях? Все залежить від того, яку ціль собі ставить людина. Також залежить від нозології, фізичного стану людини. Проте, в будь-якому випадку регулярність впливає на стан людини.
Для декого це може здатись дивним, але є захворювання, наприклад, як моє – СМА (Спінальна м’язова атрофія), для яких банальні рухи мишкою - це вже фізичне навантаження, яке допомагає м’язам тримати тебе бодай в якомусь тонусі. Також регулярні заняття тренують концентрацію увагу, витривалість, швидку реакцію, швидкість прийняття рішень та комунікаційні навички. Під час гри в тому числі потрібно думати стратегічно та планувати ходи на кілька кроків вперед.
В Україні вже почали працювати з соціальним кіберспортом. UPEA (Українська професійна кіберспортивна асоціація) уже рік реабілітує та ресоціалізує ветеранів АТО та дітей з порушеннями аутичного спектру за допомогою Counter-Strike. Звісно, це слід робити під керівництвом тренера та реабілітолога, психолога, нейропсихолога, втім, як і під час будь-яких тренувань з такою метою.
Чи безпечний кіберспорт
Я 20 років в цій сфері, і можу сказати, кіберспорт - це не залежність і не щось погане. Слід розвінчувати міфи, що кіберспорт - це забавка. Ні, це така ж професія, як усі інші. Це галузь з оборотами в мільярди доларів.
Звісно, все повинно бути в міру. Підліткам варто пам’ятати, що для того, аби стати класним професійним гравцем, потрібно не лише добре грати. Потрібно не лише тренуватися та жити грою, а потрібно всебічно розвиватися. Ви маєте бути стійкі морально та психологічно. Ви маєте бути цікаві в розмові, ви маєте бути всебічно розвинуті та не зациклюватися на чомусь одному. Хороший гравець має бути хорошою та цікавою людиною. Інакше він не хороший гравець.
Успіху вам та не відступайте від своєї мрії! Кожен з нас народжений для того, щоб перемогти!