У 2001 році мій клас мав стати першим випуском, який закінчить школу за 12-річною програмою.Тоді якраз з’явилася нова Концепція загальної середньої освіти, яка мала реформувати українську школу, відповідно до рекомендацій Ради Європи.
Запровадження 12-річної освіти передбачало, що українські навчальні заклади зможуть вийти на новий європейський рівень якості, адже на той час 11-класна система зберігалася виключно у деяких країнах пострадянського простору, наприклад, у Росії. Ми ж, першокласники, отримали 12-бальну систему оцінювання, семестрове навчання, новесенькі підручники щороку та шанс, що колись наші атестати зможуть визнати у європейських університетах.
Однак жодна українська дитина так і не повчилася у 12 класі. У 2010 році в Міністерство освіти і науки прийшов Дмитро Табачник, а Верховна Рада повернула 11-річну освіту, як компроміс між радянською десятирічкою і європейським баченням школи. І це — без жодної стратегії, нової концепції чи хоча б перспектив. Як наслідок, учні отримали трирічну програму, запаковану у два фактичних роки, галоп навчальними дисциплінами та почуття невизначеності, яке лишилося в українських школах на довгі роки.
Здається, 12-річна школа ніколи не мала великої підтримки — у 2007 році більше половини опитаних батьків та майже 85% вчителів висловлювалися негативно стосовно нової системи навчання. Основна причина проти — затримка соціалізації учнів і їх виходу на ринок праці. У 2017 році, під час розгляду поправок до проєкту Закону про освіту, цей концепт простіше сформулював Олег Ляшко: «Ви хочете, щоб у нас в 18 років півкласу дівчат беременних із школи виходили? Хватить сидіть там, нада працювать». І здається, у питанні про повернення до 10-річної освіти звучить саме такий лейтмотив.
Ставлення до школи, як до стін, у яких треба довго і нудно сидіти, аж поки не завагітнієш чи не підеш в армію, типове для тих, хто останні три роки зовсім не цікавився змінами в українській освіті. І не знає, що учні більше не прикуті до своїх парт, а вчителі — не заручники навчальних програм. Адже у 2017 році першокласники 100 пілотних шкіл розпочали навчання за програмою Нової української школи і щороку кількість закладів освіти, які доєднуються до реформи зростає.
Чому ж ідея десятирічної освіти — шкідлива?
По-перше, тому що суперечить незворотності європейського курсу України, яка задекларована у Конституції. Адже повернення до десятирічної освіти не відповідає освітнім рекомендаціям Європейського парламенту та Ради ЄС.
По-друге, на території Європи 11-річна пострадянська школа залишилася тільки в Україні, Білорусі та Росії. Це створює великий ризик того, що жоден європейський університет не зможе визнати український атестат про середню освіту. Відповідно вступити до закладу вищої освіти українські випускники зможуть лише на території України, Росії або Білорусі.
По-третє, ідея десятирічної школи суперечить Закону «Про освіту», відповідно до якого тривалість початкової освіти становить чотири роки, базової середньої — п’ять років і профільної середньої — три роки.
Комусь здається, що зміни повільні, але саме тому вони невідворотні. Адже НУШ — це не просто роки, проведені у школі, а ключова реформа, що докорінно змінює освітню канву. Це не лише інтерактивні дошки і красиві парти, а й новий підхід до навчання, який потребує систематичної підтримки з боку влади, причому не лише декларативної, а й фінансової та законодавчої. Популістичне опитування, метою якого є лише збереження образу «президента з народом», до цієї підтримки не має жодного стосунку.
Виконувач обов’язків міністра освіти Сергій Шкарлет підіграє президенту, називаючи майбутні результати опитування «позицією суспільства». Тоді можливо достатньо просто прийти у школи і запитати, чи хочуть діти вчитися, а вчителі вчити? І хоч питання про десятирічну освіту до опитування не увійшло, не дивно, якщо виявиться, що саме Шкарлет був його автором. Десятирічну школу, звісно, можна втілити, але навіщо? Щоб мати трохи більше спільного з Дмитром Табачником?
У 2029 році першопрохідці НУШ закінчать 12 клас. Я дуже на це сподіваюся. Як і на те, що у творців ідеї повернення до десятирічної освіти вистачить політичної волі підтримати одну з найвдаліших українських реформ. Аби нарешті невизначеність зникла з українських шкіл. Аби зрештою українська школа дійсно стала новою.