Зрештою, питання соціального захисту стосуються всіх. Від 5 до 22% жителів найбільших міст України вважають, що питання соціального захисту мають стати пріоритетом для новообраної місцевої влади.
Ми в Центрі спільних дій спробували розібратися, як місцева влада дбає про соціально незахищених громадян і яких помилок варто уникнути у майбутньому місцевим радам нового скликання.
Соціальна допомога – справа місцевої влади
Реформа децентралізації не тільки збільшила місцеві бюджети, але й збільшила повноваження місцевих управлінців у різних сферах, зокрема соціальній. Тепер у місцевої влади значно більше обов’язків, щоб допомогати соціально незахищеним верствам населення. Глобально, влада на місцях має облаштувати систему соціального захисту так, аби соціальні послуги були якісними та доступними для всіх.
Якщо більш конкретно – виплачувати допомогу, компенсації та пільги вразливим групам населення та за потреби надавати їм соціальні послуги. Крім цього, місцева влада може організувати громадські чи тимчасові роботи для безробітних, а також забезпечувати робочі місця для людей з інвалідністю, аби вони змогли задовольнити свої базові потреби. Важливою складовою політики влади на місцях у соціальній сфері є опіка над недієздатними особами, людьми з інвалідністю і дітьми-сиротами, зокрема вона може створювати інтернати та контролювати, як там утримують і виховують дітей. І це не весь перелік повноважень місцевої влади, але навіть він дає розуміння того, що місцева влада у цій сфері оперує чималими коштами та може вирішувати чимало проблем.
Багато витрачати і мало звітувати
Частка місцевого бюджету, яку депутати міських рад обласних центрів в 2018-2019 роках виділяли на фінансування соціальної сфери, свідчить про її пріоритетність для місцевої влади. Деякі облцентри, як Краматорськ, Суми, Луцьк і Черкаси у 2018-2019 роках, в середньому витрачали на соціальну сферу більше чверті своїх бюджетів. Менше п’яти відсотків міського бюджету на соціальні потреби виділяється в Харкові, Чернігові, Полтаві і Кропивницькому. Цікаво, що серед міст, які виділяють мало грошей на соціальний захист, опинилися найбільші міста Харків, Дніпро, Київ та Одеса.
Місцева влада відповідає не лише за поточні заходи з соціального захисту населення, а й за якість планування в цій сфері. З цією метою затверджують комплексні цільові програми. Міські ради обласних центрів повинні інформувати громаду про хід їхнього виконання. Проте аналіз реалізації місцевих політик в сферах освіти, охорони здоров'я, транспорту, ЖКГ та екології, проведений за методологією Центру спільних дій, показав, що незалежно від сфери майже всі комплексні цільові програми мають вкрай погану якість. Не стала винятком і сфера соціального захисту населення.
Ці програми переважно дуже розмиті або взагалі не містять потрібної інформації, або ж їх нереально знайти у відкритому доступі. Тому можна зробити висновок, що міста обласного значення не спішать відкривати свої дані для своїх же жителів.
Для того, щоб оцінити, як витрачають гроші громад на соціальний захист в обласних центрах Центр спільних дій розробив 16 індикаторів і звернувся із запитами до міських рад обласних центрів. Проте ніде не надали повну інформацію за всіма індикаторами. Частина міст надали неповні дані, інша частина була в нечитабельному вигляді, через що опрацювання таких даних ускладнилося.
А ті дані, які все ж вдалося отримати і систематизувати, не дозволяють оцінювати ефективність реалізації політики соціального захисту та порівнювати між собою різні обласні центри.
У більшості обласних центрів місцева влада робить акцент на фінансуванні субсидій, пільг і допомог.
Помітну кількість грошей із бюджетів обласних центрів виділяють громадським організаціям, які беруть на себе вирішення соціальних проблем: допомагають дітям, малозабезпеченим, хворим, бездомним чи людям з інвалідністю.
Цікаво, що за часткою бюджету на соціальну сферу Харків і Кропивницький займають останні позиції, проте за розмірами фінансової підтримки на одного одержувача у цих міст далеко не найгірші показники серед обласних центрів, де наявні дані. Водночас великий соціальний бюджет в Тернополі не вплинув на збільшення розміру фінансової підтримки на одного одержувача.
Часом простежується зв'язок між загальним фінансуванням соціальної сфери та обсягом підтримки на одного одержувача. Так, Житомир знаходиться в середині рейтингу за загальним обсягом соціального бюджету і також в середині рейтингу за розмірами підтримки на одного одержувача. Аналогічна ситуація з Черкасами. Місто має великий соціальний бюджет, через що демонструє досить непогані показники за розмірами матеріальної підтримки на одного одержувача.
У підсумку
З початком реформи децентралізації місцева влада отримала нову роль в реалізації політики соціального захисту. У руках органів місцевого самоврядування не тільки чималі фінансові можливості, але й можливості для того, щоб покращити якість соціальних послуг вразливим групам населення.
Утім, чи готова нова місцева влада приймати виклики у соціальній сфері, ми побачимо уже в найближчий час після місцевих виборів. Якби не було, планування та управління – це не єдина сфера, за яку слід найбільше перейматися владі на місцях. Наш аналіз показав повсюдні проблеми зі звітуванням громадянам про те, наскільки ефективно вдалося впроваджувати соціальну політику. У відкритому доступі фактично нереально знайти дані, які дозволили б українцеві прослідкувати, як було втілено рішення та який вплив воно мало на певну групу інтересів. Тому на прийдешніх виборах перед тим, як вимагати у "нових облич” чіткого плану дій, потрібно, щоб чинна влада прозвітувала за проведену роботу на основі фактичних даних, а не суб’єктивних суджень.
Ми у Центрі спільних дій продовжимо аналізувати, з чим обласні центр заходять на місцеві вибори. Більше соціальну сферу можна прочитати за цим посиланням.