Від 10 до 33% жителів обласних центрів вважають, що сфера ЖКГ має бути пріоритетною для новообраної влади їхнього міста. А за опитуванням КМІС, кожна п’ята сім’я в Україні витрачає на оплату житлово-комунальних послуг більше половини власних доходів. Ще приблизно стільки ж сімей віддають за комуналку більше половини доходів. Із такою кількістю стурбованих виборців зручно працювати політикам, щоб збільшити шанси прийти до влади на найближчих місцевих виборах.
Але не всі житлово-комунальні проблеми депутати місцевих рад вирішують.
То які повноваження місцевої влади у сфері ЖКГ?
Встановлення тарифів на комунальні послуги є одним з ключових повноважень органів місцевого самоврядування. Проте, не всі тарифи регулюються на місцях.
Тарифи на електроенергію і газ регулюють НКРЕКП і Кабмін без консультацій із місцевими органами влади. А от ціни на електроенергію та газ опосередковано впливають на формування тарифів, які є повноваженнями місцевої влади. Адже для виробництва тепла або постачання води необхідна електроенергія.
Повноваження з встановлення тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення розподілені між місцевою владою та НКРЕКП. Місцева влада встановлює тарифи для малих підприємств з річним обсягом водопостачання до 300 тис. і водовідведення до 200 тис. куб. метрів, а це 61% усіх відповідних підприємств, а НКРЕКП – для більших.
Встановлення тарифів на тепло – повноваження місцевих рад. Нині 75% теплопостачальних підприємств підпорядковані місцевій владі. Винятки – великі підприємства, такі як «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО», виробіток теплової енергії яких більший за 170 тис. ГКал на рік. Тарифи для великих підприємств встановлює Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП).
Що стосується послуги управління багатоквартирним будинком, від червня 2018 року жителі міст отримали можливість самим обирати керуючу компанію і домовлятися з нею про вартість.
Крім тарифів, місцева влада також контролює якість питної води, затверджує схеми розвитку теплопостачання, вирішує питання водопостачання та водовідведення, очищення стічних вод, транспортування та утилізації побутових відходів, впроваджує схеми роздільного збирання побутових відходів.
Центр спільних дій спробував проаналізувати програми розвитку сфери житлово-комунальних послуг і звітів про їхнє виконання у 24 обласних центрах України за 2017-2019 роки. Майже всюди ці документи або не містять чіткого плану впровадження політики в сфері ЖКГ, або взагалі не опубліковані. Цим місцева влада порушує законодавство, бо не інформує громадян про впровадження політики у комунальній сфері. Тож оцінити ефективність дій влади в цій сфері на підставі програм неможливо.
Гроші. Інформація. План
Обсяги фінансування ЖКГ далеко не завжди свідчать про пріоритетність цієї сфери для місцевої влади. На це є кілька причин. По-перше, у понад 80% міст України місцева влада дотує комунальні підприємства із місцевих бюджетів, оскільки тарифи на житлово-комунальні послуги не повністю покривають собівартість цих послуг.
По-друге, міжнародні установи охоче допомагають містам втілювати житлово-комунальну політику. Зокрема, кредитні гроші виділяють Європейський банк реконструкції та розвитку, Європейський інвестиційний банк, Світовий банк. Наприклад, модернізувати інфраструктуру відходів буде Хмельницький, а Київ готується отримати кредит на інфраструктуру теплопостачання. Для цього місто потрібна заявка із техніко-економічним обґрунтування та аналізом альтернатив, аби довести, що обране рішення є оптимальним.
Утім, якби не було, кількість грошей, виділених на сферу ЖКГ не впливає на те, як її оцінюють жителі міст. Хоча місцева влада Запоріжжя виділяла у 2017-2019 роках помітну частку свого бюджету на житлово-комунальне господарство, жителі міста у соцопитуваннях все одно негативно оцінювали якість. А от жителі Черкас оцінюють якість послуг ЖКГ переважно позитивно, хоч у місті витрачають на сферу ЖКГ ледь не найменше серед облцентрів України.
Отже, ефективність управління житлово-комунальним господарством зовсім не обов'язково безпосередньо залежить від суми фінансування з міського бюджету. Водночас значиму роль в цьому відіграє готовність місцевої влади приймати непопулярні рішення щодо підвищення тарифів до економічно обґрунтованого рівня, а також загальна якість управлінських рішень, здатність планувати довгостроково і достатня експертиза для залучення коштів міжнародної технічної допомоги. Адже кошти міського бюджету, зекономлені на ЖКГ, можна використовувати для закупівлі обладнання в лікарню або додаткову фінансову підтримку вразливих верств населення.
Енергоефективність як шанс здешевити вартість послуг ЖКГ
Органи місцевого самоврядування у розвинених країнах дбають не лише про тарифи та поточне забезпечення населення комунальними послугами, а й про перспективні напрямки, зокрема підвищення енергоефективності та використання більш екологічних джерел енергії. Це дозволяє ще й зменшити вартість за комунальні послуги.
Також українські міста приєдналися до європейських ініціатив – Угода мерів і Європейська енергетична відзнака. Це свідчить про активну енергетичну політику місцевої влади і має позитивний вплив під час перемовин з міжнародними донорами та інвесторами. Зокрема, до Угоди мерів долучились всі обласні центри. А Харків, Ужгород, Дніпро та Миколаїв зробили це під час останньої каденції органів місцевого самоврядування.
Сертифікат Європейської енергетичної відзнаки означає, що місто принаймні на 50% відповідає критеріям якості програми. За останню каденцію місцевої влади сертифікат відзнаки отримав Житомир. Вінниця отримала його ще в 2015 році та успішно підтвердила в 2019 році. Крім того, поки не отримали сертифікат, але є учасниками програми Львів, Суми і Черкаси.
Цікаво, що серед міст, які за останню каденцію місцевої влади приєдналися до однієї з двох зазначених європейських ініціатив, є міста як з найбільшим, так і з найменшим бюджетом на енергозберігаючі заходи. Так, серед міст з найбільшим фінансуванням – Харків, Вінниця, Миколаїв, Черкаси. В той же час Дніпро, Суми і Ужгород мають найменші енергозберігаючі бюджети. Дані щодо 9 міст – відсутні. Це в черговий раз свідчить, що гроші не є вирішальним фактором у впровадженні регіональної політики.
Як бачимо, повноваження місцевої влади в сфері житлово-комунального господарства не обмежуються встановленням тарифів на тепло, воду та вивіз сміття. Місцева влада також повинна забезпечувати безперебійну роботу всієї системи ЖКГ, а це можливо лише за умови якісного та своєчасного планування.
Відсутність можливості подивитися на хід виконання цільових програм розвитку ЖКГ і фактичні результати роботи місцевої влади відкриває дорогу популізму та політичної безвідповідальності та непідзвітності. Це не ті принципи, на яких має будуватися місцеве самоврядування в нашій країні. Тому першим кроком, який необхідно вимагати від нової влади, є формування системи відкритих даних, які дозволяли б оцінювати планування та конкретні напрями роботи в тій чи іншій сфері і активності у пошуку шляхів вдосконалення системи ЖКГ.