Рак у дитини - хвороба, яка нічим не обумовлена, і якій запобігти - неможливо. Лікування дитячої онкології наразі показує добробут і розвиток країни.
А держава, у якій батьки по копійці збирають гроші на лікування дітей - приречена. В Україні така практика, на жаль, це стабільність. Рівень захворюваності на дитячий рак приблизно однаковий у всіх країнах і становить приблизно 15 випадків на 100 тисяч. Однак відсоток тих, хто одужав - різний. В Україні лише 55 - 60% дітей, в яких діагностували злоякісні пухлини і лейкози виживають, у той час як в європейських країнах ця цифра сягає 80-85%, у США - 95%. Успішне лікування онкозахворювань починається з якісної діагностики. А вона далеко не безкоштовна. Люди або звертаються у приватні лабораторії, або сплачують “благодійні” внески. А коли справа доходить до лікування, то в хід йдуть всі методи: гроші збирають з миру по нитці…
Повторюся, все починається з діагностики. Може минути півроку походів по лікарнях перш ніж дитині поставлять правильний діагноз. І претензії тут не до сімейних лікарів чи педіатрів, а до системи підготовки цих медичних фахівців. Якби дитяча онкологія була для них обов’язковим курсом, все могло б бути по-іншому. Під час онкозахворювань саме час – це головний ресурс, який рятує життя. Його втрата – марнування шансів на одужання.
Чому ж в Україні настільки поширений дитячий рак? Цьому безліч причин: генетичні захворювання та деякі інфекції, неправильне харчування, жахливий стан екології, особливо у великих містах та промислових регіонах, пасивне куріння, на яке часто страждають діти у чиїх батьків є ця шкідлива звичка. А також вплив радіації – як внаслідок Чорнобильської катастрофи, так і через сонячне випромінювання.
На кожен з цих чинників держава може вплинути, але потрібен системний стратегічний підхід до вирішення проблеми. У надрах МОЗ ще рік тому напрацювали Стратегію контролю онкологічних захворювань до 2030 року. Проте, її досі так і не ухвалили.
Там, дійсно, містяться правильні пропозиції, які в разі їх реалізації підвищать якість діагностики та лікування раку у дітей. Наприклад, лікування на основі міжнародних клінічних протоколів, запровадження навчання із дитячої онкології та онкогематології педіатрів і сімейних лікарів, створення єдиної спеціальності «лікар-гематолог-онколог дитячий», діагностика і системне лікування злоякісних новоутворень у дітей у національних чи міжрегіональних дитячих онкологічних центрах та багато іншого.
Вже сьогодні негайно треба вирішувати питання проведення складних операцій з трансплантації кісткового мозку в Україні. Бо 30% хворих на рак дітей потребують такого втручання, а можливості нашої медицини досить обмежені. У результаті батькам доводиться терміново шукати іноземні клініки, які б могли здійснити таку операцію. Щороку держава виділяє кошти на лікування українців за кордоном, в тому числі від раку (на 2021 рік це 700 млн. грн). Але їх завжди не вистачає, тобто діти, які не потрапили в цей перелік оплачених державою операцій, приречені на смерть, якщо батьки не знайдуть десь необхідну суму. Наразі третину учасників програми лікування за кордоном складають неповнолітні і найчастіше їм проводять саме трансплантацію кісткового мозку.
У надскладних умовах треба дякувати нашим лікарям, які тепер беруться за подібні операції. У 2020 році в Україні провели 204 втручання з трансплантації кісткового мозку, два з них – це пересадка від неродинного донора, чого раніше у нас не практикували. Цьогоріч планують провести 480 трансплантацій. Це величезний прорив і надія тисяч дітей на здорове та щасливе майбутнє.
Захист дитинства і материнства починається не з пафосних промов, а з конкретних прикладних речей. Зокрема, це профілактика раку та його рання діагностика, достатня кількість медичних центрів, де можна лікувати онкохворих дітей, їх фінансове забезпечення, фаховий медперсонал, освоєння сучасних медичних технологій. Наші діти варті найкращого і ми повинні дати їм шанс життя, бо це шанс на життя для самої України.